Філологічні науки/ 9. Етно-, соціо- і психолінгвістика

Бурдейна Олеся Романівна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

аспірант кафедри англійської мови та літератури

Мовна концептуалізація як лінгвокогнітивний рівень представлення знань

Розуміння мови в якості найважливішого конституента науки про людину є базисом сучасної лінгвістики. Основною функцією мови є моделювання концептуальної картини світу, в центрі якої не просто людина, а особистість – носій мовної свідомості. Актуальність теми мовної особистості спричинена еволюцією науки про мову, яка не замикається в рамках мовної структури, а потребує розгляду екстралінгвістичних факторів. Результатом розвитку стали такі галузі мовознавства як антропологічна лінгвістика, когнітивна лінгвістика, психолінгвістика соціолінгвістика, етнолінгвістика, лінгвокультурологія та інші.

В фокусі сучасної антропоцентичної парадигми невід’ємним є розгляд мови в ракурсі її участі в пізнавальній діяльності людини. Мова є “засобом передачі думки, яку вона “упаковує” в мовну структуру” [5, с.4]. Симбіоз знань про світ, соціальний контекст, принципи мовленнєвого спілкування, адресата, фонові знання і т. д. є ключем до розуміння суті мовної комунікації. Теоретико-практичні положення про те, як зберігаються наші знання про світ, про їхнє структурування в процесі комунікації є об’єктом дослідження таких дослідників як М.М. Болдирєва, О.С. Кубрякової, З.Д. Попової, Ю.С. Степанова, Й.А. Стерніна, В.М. Телії, Т.Б. Радбіля, В.І. Карасика [5, с.4].

В короткому словнику когнітивних термінів О.С. Кубрякової когнітивна лінгвістика дефініюється як лінгвістичний напрямок, в фокусі уваги якого є мова як загальний когнітивний механізм, як когнітивний інструмент – система знаків, граючих роль в репрезентації (кодуванні) і в трансформації інформації (визначення Дж. Керна). Д. Армстронг, зауважує, що в механізмах мови суттєві не лише мисленнєві структури самі по собі, але й матеріальне втілення цих структур у вигляді знаків зі своїми “тілами” [3, с. 53].

Когнітивні підходи в дослідженнях є продовженням лексико-семантичних, тоді як перші “пояснюють мовні явища з опорою на феномени мислення – його концептуальні структури та застосовані до них когнітивні операції” [1, с. 55]. Початок розгляду мови не тільки як унікального об’єкту, взятого в ізоляції, але й у світлі відображення мовою мисленнєвих процесів обумовлений когнітивною наукою. Когнітивні дослідження віддзеркалюють особливості когнітивного підходу до мови, тобто такого підходу, у фокусі якого розгляд всіх явищ, процесів, одиниць і категорій, які вивчаються, за їхнім зв’язком із іншими когнітивними процесами – із сприйняттям та пам’яттю людини, її уявою та емоціями, мисленням [2, с. 9].

Ключовими термінами когнітивної лінгвістики, пов’язаними із когнітивною діяльністю людини, є знання, концептуалізація, ментальні репрезентації, категоризація, вербалізація, ментальність, концепт, картина світу, концептосфера, національний культурний простір та ін.. [5, с. 14]. Розглянемо поняттєву сутність деяких із них більш деталізовано.

Поняття концептуалізації виявляється базисом для сучасних наукових дисциплін, методологічним підґрунтям яких є когнітивний підхід. Будучи загальним поняттям, концептуалізація передбачає “спрямованість пізнання як на різні сторони об’єкту пізнання, так і на об’єкт пізнання в цілому” [6, с. 166].

В короткому словнику когнітивних термінів О.С. Кубрякової концептуалізація детермінується як “понятійна класифікація (визначення Ф. Кліке), один із найважливіших процесів пізнавальної діяльності людини, який полягає в осмисленні інформації, яка надходить до неї, і веде до утворення концептів, концептуальних структур та всієї концептуальної системи в мозку (психіці) людини” [3, с. 93].

Об’єктом концептуалізації світу (далі КС) є універсум із різноманітними зв’язками та відношеннями між його фрагментами. Фундаментальним видом КС номінується мовна концептуалізація світу (далі МКС), яка є підґрунтям будь-якої концептуалізації. МКС репрезентується певною організацією досвіду взаємодії із оточуючим світом, який фіксується в семантиці мови, не лімітуючись системно-мовними значеннями лексичних одиниць [6, с.164- 166].

Дійсність, проектуючись в семантику мови, піддається трансформації під впливом людини як “концептуалізатора”, тобто його світогляду, а також своєрідності культур. Лінгвістичним відображенням особливостей антропологічної перцепції світу є опозиція фігури та фону, перше з яких характеризується визначеністю та просторовими і часовими обмеженнями, друге – невизначеністю та безмежністю в часі і просторі [6, с. 167].

Процес КС пов'язаний із процесом категоризації – “будучи класифікаційною діяльністю, вони різняться за кінцевим результатом, або метою діяльності. Перший спрямований на виокремлення деяких мінімальних одиниць людського досвіду, другий – на об’єднання одиниць, які проявляють тою чи іншою мірою подібність, або які характеризуються як тотожні, в більші розряди” [3, с. 93]. Отже, категоризація є процесом утворення та виокремлення самих категорій, групування зовнішнього та внутрішнього світу людини відповідно до сутнісних характеристик його функціонування та буття, впорядковане представлення різноманітних явищ через їх зведення до меншого числа, або об’єднань. ЇЇ результати відображені в повнозначній лексиці, а кожну лексему можна розглядати як віддзеркалення окремої категорії із конституючими її багаточисленними представниками [3, с. 42].

Класичний погляд на категоризацію, який полягає в базуванні категорій на загальних властивостях, доповнюється новою теорією категоризації – теорією прототипів Е. Рош [4, с. 19]. Хоча Дж. Лакофф пов’язує початок нової теорії категоризації із іменами Л. фон Вітгенштейн та Е. Рош, О.С. Кубрякова вважає, що передумови даної теорії закладались й іншими психологами [2, с. 308]. Підхід до мислення як до дематеріалізованого оперування символами має в основі імпліцитну теорію категоризації. Це є варіантом класичної теорії, в якій категорії представлені множинами, які визначаються властивостями, загальними для їх складників [4, с. 22]. Теорія прототипів піддає критиці класичну теорію, яка не може бути охарактеризована лише в термінах оперування абстрактними символами. Зміст теорії прототипів полягає в тому, що “людська категоризація є в своїй сутності продуктом людського досвіду та уяви – сприйняття, рухової активності та культури, з одного боку, і метафори, метонімії та ментальної образності, з іншої. Як наслідок, людське мислення вирішальним чином залежить від цих факторів…” [4, с. 23].

Результатом КС є концептосфера, або концептуальна система (властива як індивіду, так і етносу), представлена ментальною (психічною) парадигмою із впорядкованою сукупністю всіх концептів [6, с. 172].

Отож, мовна концептуалізація вважається одним із найважливіших процесів пізнавальної діяльності людини та знаходить відображення у мові.

Література:

1. Жаботинская С. А. Структура there + to be : лингвокогнитивный аспект : [збірка наук. праць] / С. А. Жаботинская //Вісник Харківськ. нац. ун-ту. – Харків, 2004. – № 635. – С. 53–60. 2. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира/ Е.С. Кубрякова. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 560 с. 3. Кубрякова Е. С. Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков. – М.: Филол. ф-т МГУ им. М. В. Ломоносова, 1997. – 245 с. 4. Лакофф Дж. Женщииы, огонь и опасные вещи: Что категории языка говорят нам о мышлении. Пер. с англ. И. Б. Шатyновского/ Дж. Лакофф. – М.: Языки славянской культуры. 2004. - 792 с. 5. Маслова В. А. Когнитивная лингвистика: Учебное пособие / В. А. Маслова. -Мн.: ТетраСистемс, 2004. - 256 с. 6. Радбиль Т.Б. Основы изучения языкового менталитета/ Т.Б. Радбиль. – М.: Флинта: Наука, 2010. – 328с.