Право/8. Конституційне право

Сіроченко Т.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

ПОНЯТТЯ ВИБОРІВ ТА ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Вибори є однією з найдавніших форм прямого народовладдя. Під поняттям «вибори» слід розуміти процес, у результаті якого певна спільність людей, організована у політичне об'єднання, шляхом голосування формує державний орган чи заповнює вакантну виборну посаду. Утворені в результаті виборів органи або обрані посадові особи набувають права під час виконання своїх функцій виступати від імені певної спільноти людей і наділяються повноваженнями приймати загальнообов'язкові рішення За своєю сутністю вибори слугують механізмом передачі народом (в особі виборців) доручення своїм представникам здійснювати владу від свого імені [6].

Поняття виборів досить часто пов’язують із виборчим правом. Варто зазначити, що виборче право у своєму об’єктивному значенні є досить важливим елементом системи національного виборчого права, яка складається зі взаємопов’язаних та взаємообумовлених самостійних інститутів матеріального і процесуального права, які і регулюють суспільні відносини у сфері реалізації виборчих прав громадян. [5, с.18–24.] Суб’єктами виборів є безпосередньо самі учасники виборів, які здійснюють передбачені законодавством виборчі процедури.

Аналізуючи статті 69 та 71 Конституції України можна виділити основні принципи відповідно яким здійснюється виборчий процес, а саме гарантується загальне, рівне та пряме виборче право, також вільні вибори, добровільність участі у них, особисте та таємне голосування і право бути обраним. [1, с.21-22].

Зважаючи на це все в Україні залишається проблема виборчого процесу. Досі не припиняється пошук оптимальної виборчої системи, розробляються та вдосконалюються все нові форми та методи проведення виборів, тобто формується законодавчий масив виборчого права. За роки незалежності в Україні була прийнята значна кількість виборчих законів. [4, с.198-232].

Загалом досконалої виборчої системи як такої не існує, проте кожна може бути певним чином удосконалена та пристосована до конкретних умов.

У процесі формування виборчої системи Україна пройшла кілька етапів. Головним із них є виникнення і правове оформлення партій, громадсько-політичних рухів та виборчих об’єднань. Наступним - слугувало прийняття Конституції України 28 червня 1996 року, черговим етапом було, знову ж таки прийняття Закону України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року. А ось принципово новим стало запровадження пропорційної виборчої системи на виборах, тобто народні депутати обиралися відповідно цій системі, врахований був досвід виборів у Чеській Республіці, Естонії, Латвії, Польщі, Словаччині, Словенії, Болгарії, Молдові і Румунії, де також використовується пропорційна система виборів. [3, с.10, 11-13].

Але й на цьому процес формування виборчого процесу в Україні не завершився, на сьогодні основною метою реформи українського виборчого права є не лише забезпечення і гарантованість демократичного, міцного процесу, а й безпосередньо побудова єдиної внутрішньо узгодженої та збалансованої виборчої системи. Тим паче досвід показує суттєві недоліки нинішньої виборчої системи та самого механізму проведення виборів у цілому.

Для вирішення подібних проблем необхідним є спочатку розв’язання таких завдань як уніфікація виборчих процедур, кодифікація всього виборчого законодавства України шляхом прийняття Кодексу України про вибори і референдуми, а також безперечним пріоритетом розвитку виборчого законодавства України є створення цілісної системи гарантування конституційних виборчих прав громадян України відповідно до системи міжнародних стандартів виборчого права [4, с.200-206].

Як відомо в Україні існує три основні типи виборчих систем – мажоритарна, пропорційна та змішана. Вдалий вибір такої системи має надзвичайно важливе значення для ефективності проходження виборчого процесу. Проте це питання є досить спірним як в наукових, так і політичних колах. Спираючись на наукові підходи щодо цього питання найбільш наближена до президентсько-парламентської республіки є мажоритарна виборча система, але на рахунок цього питання значна кількість політологів вважає, що недостатній рівень політичної свідомості учасників виборчого процесу, введення мажоритарної системи виборів може призвести до масштабних фальсифікацій результатів виборів та використання підкупу виборців кандидатами [2, с.93-97].

Проаналізувавши питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення виборчого процесу очевидним є те, що важливим питанням залишається організація прозорого використання коштів виборчих фондів кандидатів, а також бажано було б унеможливити використання інших коштів при фінансуванні передвиборної агітації.

Література

1. Конституція України [Електронний ресурс]: від 28.06.1996 року. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254

2. Лазор О.Я. Проблематика демократизації виборчого процесу в Україні: понятійно-категоріальний апарат / О.Я. Лазор. – К.: Право та державне управління – 2010. – № 10. – С. 93-97.

3. Любченко П. Переваги і недоліки пропорційної виборчої системи при формуванні місцевих рад / П. Любченко. – К.: Право України. – 2005. – № 8. – С. 11-13.

4. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф. Погорілко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 652 с.

5. Федоренко В.Л. Виборче право і виборчий процес як складники системи сучасного конституційного права України (теоретико-методологічні аспекти) / В.Л. Федоренко. – К.: Вибори та демократія. – 2007. – № 4 (14). – С. 18–24.

6. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [ред. - кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін.]. – К. : Українська енциклопедія,1998. – Т. 1: А-Г. – 672 с.