Право/8. Конституційне право

Шевчук Т. О.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Конституційне право України – це провідна галузь національного права, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства, забезпечують основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, систему органів державної влади.

Норми конституційного права є основоположними для всіх інших галузей. Це зумовлено тим, що вони охоплюють регулювання усіх найважливіших аспектів суспільного і державного ладу, встановлюють відправні засади для всіх інших галузей права, є для них юридичною базою [2, С. 85]. Норми конституційного права знаходять відображення в різних зовнішніх формах, які звичайно іменуються джерелами конституційного права [3, С. 33]. Отже, джерело конституційного права – це зовнішня форма встановлених та санкціонованих українським народом, державою чи суб’єктами місцевого самоврядування конституційно – правових норм, які мають юридичну силу. У сучасній науці конституційного права вирізняють дві основні сфери джерел конституційного права: природне право і позитивне право.

Природне право відображає загальнолюдські уявлення про свободу, справедливість, не відчуженість прав людини. Воно має особливе суттєве значення для конституційного права України, що повинно забезпечити охорону свободи людини, виступає критерієм демократизму всієї правової системи України. У Конституції України також закріплено всі найважливіші природні права. Наприклад, право на життя – це закріплено в статті 27 КУ, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість ( ст. 29), має право на повагу до його гідності (ст.28), кожен має право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35) та ін.

Джерела позитивного конституційного права України систематизуються їхньою юридичною силою. До них належать:

· Конституція України – основне джерело національного права України та конституція Автономної Республіки Крим;

· Закони України, інші нормативні акти Верховної Ради України;

· Нормативні укази Президента України;

· Нормативні постанови Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

· Рішення Конституційного Суду України;

· Міжнародні договори;

· Нормативно – правові акти колишніх СРСР та УРСР;

· Акти органів місцевого самоврядування та акти місцевих референдумів;

· Акти центральної виборчої комісії;

· Акти реагування уповноваженого Верховною Радою України з прав людини.

Конституція України, яка є головним джерелом конституційного права, який закріплює основи суспільного ладу, права та обов’язки громадян, державний устрій, виборчу систему та основні засади організації й діяльності державних органів і місцевого самоврядування України [1, С. 137]. Деякі норми Конституції України, згідно із ч.3 ст.8 мають пряму дію і не передбачають додаткової регламентації для застосування. Конституція Автономної Республіки Крим – нормативно-правовий акт, який визначає статус і повноваження Автономної Республіки Крим та діє відповідно до Конституції України.

Закони України, що мають найвищу після Конституції України юридичну силу, приймаються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом і є найбільш поширеним джерелом конституційного права України. Інші акти нормативного характеру, що містять конституційно-правові норми і приймаються Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, наприклад, Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.), яка встановила загальні принципи конституційно-правового розвитку.

Нормативні укази Президента України, що містять конституційно-правові норми, наприклад, Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року [3, С. 35].

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, що містять конституційно-правові норми, наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян» від 26 лютого 1993 року, постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим «Про внесення змін в постанову Ради міністрів Автономної Республіки Крим» від 23 вересня 1998 року.

Особливої уваги заслуговує питання щодо можливості віднесення до кола джерел конституційного права рішень Конституційного Суду України, які, з одного боку, мають ненормативний характер, а з іншого – є обов’язковими до виконання на території України. У рішеннях Конституційного Суду України установлюється конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, подається офіційне тлумачення Конституції та законів України. Міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Такі договори згідно ч.1 ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Нормативно-правові акти колишніх СРСР та УРСР, які є джерелами конституційного права України на підставі принципу правонаступництва або на період, поки буде прийнято відповідні акти України [3, С. 36].

Акти органів місцевого самоврядування та акти місцевих референдумів. Конституція України закріплює право органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, постановляти рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (ст.144 КУ).

Також існує ряд вимог до джерел конституційного права України – це, наприклад:

· Визначеність;

· Загальнообов’язковість;

· Загальновідомість;

· Системність;

· Нормативність;

· Надійна державна забезпеченість (охорона).

Отже, джерела конституційного права України, як зовнішня форма об'єктивації, встановлених чи санкціонованих Українським народом або державою чи суб'єктами місцевого самоврядування конституційно-правових норм, які мають юридичну силу і є фундаментом системи джерел національного права, їх система представлена широким колом різноманітних за предметом, суб'єктами, функціями, формами та умовами діями джерел конституційного права.

Література

1. В.Г. Гончаренко Юридичні терміни. Тлумачний словник / В.Г. Гончаренко, П.П. Андрушко, Т.П. Базова та ін.; за ред. В.Г. Гончаренка. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Либідь, 2004. – 320 с.

2. Веприняк Д. Правознавство: Навч. посіб. для абітурієнтів і студ. / Веприняк Д., Госедло В. – К.: Діал., 2007.- 424 с.

3. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник / В.В. Кравченко. - Вид. 4-те, виправл. та доповн.- К.: Атака, 2006.- 568 с.