Психология и социология/ 5. Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях.

Пивоварчик І.М., магістранта Мороз О.В.

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського»

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО МАТЕРИНСТВА ЖІНОК РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

Проблема материнства в останній час набуває дедалі більш дисциплінарного характеру, стаючи важливим предметом дослідження не тільки в науках, які традиційно мають до неї безпосереднє відношення (медицина, фізіологія, біологія поведінки), але і в гуманітарних науках, таких як історія, культурологія, соціологія, психологія. Відсутність у більшості населення соціально-економічних підстав, які гарантували б достатній рівень матеріального благополуччя родини і виховання дитини, також не сприяють дітонародженню. Проблему ускладнює і той факт, що вказані негативні прояви здійснюються на фоні зміни сімейних стереотипів і цінностей, трансформації традиційних стереотипів репродуктивної поведінки, зміни патернів сімейних відношень. Спостерігається зріст незапланованих вагітностей серед неповнолітніх та кількість абортів у жінок, які ще не мають дітей. На готовність до материнства впливає більш пізній вік вступу до шлюбу, установки на зменшення кількості дітей в сім’ї, налаштування жінок на кар’єрне зростання. Збільшується кількість сімей в яких дитина залишається неприйнята батьками, в яких порушенні материнсько-дитинські відношення.

Саме тому у нашому досліджені ми поставили за мету з’ясувати зміст психологічної готовність жінки до материнства.

Різні аспекти материнства досліджувало багато як закордонних так і вітчизняних вчених, серед яких: Агнаєва Е.X., Баз Л.А., Брутман В.І., Варга А.Я., Грандилевська І.В., Добряг І.В., Захаров А.І., Кедрова Н.Б., Коваленко Н.П., Леус Т.В., Мамишева Н.Л., Мінюрова С.А., Мухамедрахімов Р.Ж., Філіппова Г.Г., Хамітова І.Ю., Чібісова М.Ю. та ін.

Так, проблемі девіантного материнства присвячені роботи Брутмана В. Захарова А., Єніколопова М. С., Панкратова І.І., вікові особливості материнства вивчали Бойко В.В, деКервасдуе Г., Кашапова С.О., Чимаров В.М, Фенвик Е., фактори, що впливають на формування материнства досліджували Ващенко І.В., ДаниленкоН.В., Коваленко Н.П., Філіппова Г.Г Однак, серед представленого різноманіття досліджень учені досі не дійшли згоди відносно змісту психологічної готовності жінки до материнства, що в свою чергу зумовило вибір теми нашого дослідження «Психологічна готовність до материнства жінок різних вікових груп».

Відповідно мета нашої роботи полягає у визначені психологічної готовність до материнства жінок різного віку.

Обрані тема та мета зумовили необхідність поставити наступні завдання:

1. Проаналізувати сучасну психолого-педагогічну літературу, щодо проблеми психологічної готовності до материнства;

2. Розкрити існуючі в науковій літературі уявлення про особливості психологічної готовності до материнства у жінок різного віку;

3. Підібрати та обґрунтувати комплекс адекватних методик, спрямованих на вивчення психологічної готовності до материнства;

4. Провести емпіричне дослідження із застосуванням обраних методик;

5. Визначити психологічні особливості психологічної готовності жінок до материнства з урахуванням віку.

Об’єктом нашого дослідження виступає психологічна готовність до материнства.

Предметом вивчення є психологічна готовність до материнства жінок різних вікових груп.

Аналіз та систематизація різних наукових джерел [1-9 та ін.] дозволив нам визначити материнство як складний феномен, який має фізіологічні механізми, еволюційну історію, культурні та індивідуальні особливості. Материнство не забезпечується повністю вродженими механізмами, воно містить у собі біологічне прагнення до материнства, перетворене інтеріоризованими соціальними нормами. Психологічна готовність або неготовність до материнства обумовлена тим, наскільки гармонійним був зв'язок жінки зі своєю матір'ю. Так, жінки готові та неготові до материнства, мають різні уявлення про матір та її роль.

Вивчення літературних даних [2,3,5-7 та ін.] дозволило нам виділити декілька груп показників психологічної готовності до материнства. У першу групу включені особливості комунікативного досвіду жінок з їх раннього дитинства. Якщо досвід спілкування з близькими був позитивним, це дає певні підстави для прогнозування, що стартові умови для формування суб'єктного відношення до інших людей були сприятливими і основа для формування суб'єктного відношення до свого дитини закладена.

До показників другої групи віднесені переживання жінкою відношення до дитини, що ще не народилася. Найбільш сприятливою ситуацією для майбутньої материнської поведінки є бажаність дитини, наявність суб'єктного відношення матері до немовляти, що ще не народилося, яке виявляється в любові до неї, в уявній або вербальній адресованості, прагненні інтерпретувати рухи плоду як акти спілкування.

Третю групу показників склали установки на стратегію виховання дитини. То, як майбутня мати має намір здійснювати догляд за нею, з нашої точки зору, також свідчить про переважання суб'єктного або об'єктного відношення до дитини.

Також аналіз та систематизація вивченої літератури [2,3,5-7 та ін.] дали змогу розглянути співвідношення біологічних і культурних механізмів розвитку материнської сфери в сучасних умовах.

Дослідження проводилося у лютому 2013 року на базі Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського», серед студенток 1-5 курсу Інституту психології. Вибірку склали 80 студенток двох вікових груп у віці 17-19 років (1-3 курс) і 20-23 роки (4-5 курс).

Оскільки метою дослідження є емпіричне дослідження ступеня психологічної готовності до материнства жінок різних вікових груп, відповідно до мети були визначені наступні завдання:

1. Визначити методики, які досліджують ступінь психологічної готовності до материнства жінок різних вікових груп та скласти програму дослідження.

2. Організувати та провести дослідження психологічної готовності до материнства жінок різних вікових груп.

3. Проаналізувати результати апробації дослідження психологічної готовності до материнства жінок різних вікових груп.

4. Розробити тренінгову програму надання психологічної допомоги в материнстві

Для реалізації мети програма нашого дослідження складалася з трьох етапів.

Метою першого етапу був підготовчий етап. На даному етапі перед нами стояло два основні завдання. Перше – створити дослідницьку вибірку, викликати інтерес до спільної роботи. Друге завдання – відбір методів та методик, відповідних меті нашого дослідження. Як основний дослідницький метод була застосована спеціально розроблена анкета, яка дозволила виявити ступінь цінності дитини для жінки, тип материнського відношення до дитини, рівень знань жінок про виховання, розвиток дітей.

При розробці анкети нами враховувалися чинники запропоновані О.І.Захаровим, що сприяють виникненню і прояву інстинкту материнства у вигляді подальшої турботи про дітей і любові до них. На думку А.І. Захарова (1998), вагітність обумовлена інстинктом материнства, і її головною метою є продовження роду. Автор виділяє наступні чинники, що сприяють виникненню і прояву інстинкту материнства у вигляді подальшої турботи про дітей і любові до них:

1. Прообраз материнства. Вираженість інстинкту у прародителів і батьків- малюнкова проектна методика «Я і моя дитина».

2. Бажання мати дітей, установка на них - питання 8, 15, 16, 20, 21, 25 розробленої анкети.

3. Позитивний відгук на настання вагітності - питання 6, 7, 8, 11 розробленої анкети.

4. Ніжність до життя, що зароджується (перше ворушіння плоду створює відчуття причетності) – 12, 14, 25 розробленої анкети.

5. Відчуття жалю і співчуття до дитини (перший крик новонародженого викликає відчуття радості і бажання допомогти дитині) – 17, 23, 24 розробленої анкети.

6. Відчуття близькості з дитиною (перше докладення до грудей - досвід, співучасті в житті дитини) – 10, 13, 17, 20, 22, 24, 27 розробленої анкети.

7. Емоційна чуйність матері (усмішка дитини у відповідь на доброзичливе, любляче відношення батьків) – 11, 19, 20, 23, 26, 28 розробленої анкети.

Питання розробленої анкети нами згруповані за трьома блоками: потребово-мотиваційний блок, що включає потребово-емоційний і ціннісно-змістовий компоненти; когнітивно-операційний блок і блок соціально-особової готовності до материнства.

Питання першого блоку дозволяли дослідити рівень емоційної потреби в дітях і цінність дітей і материнства в цілому для жінки. Цінність дитини для жінки аналізувалася по наступних критеріях:

1) висока цінність визначалася за наявності самостійної цінності дитини для жінки;

2) понижена цінність дитини обумовлена іншими цінностями (наприклад: забезпечення сімейного і соціального стану; свого майбутнього; сприйняття дитини, як засоби утримання статевого партнера, як засоби самореалізації; задоволення потреби в об'єкті емоційної дії.

Другий блок питань направлений на виявлення рівня знань жінки про особливості вагітності, розвитку і виховання дітей. З'ясовувалося, наскільки добре респонденти знають функції матері по відношенню до дитини.

Третій блок включав питання на визначення рівня соціально-особової готовності до материнства. Питання цього блоку дозволяли виявити сформованість установок на стратегію виховання; усвідомлення ними відповідальності за розвиток дитини і свою материнську позицію; готовність долати труднощі, пов'язані з народженням і вихованням дитини.

Другим дослідницьким методом виступив малюнковий проектний тест «Я і моя дитина». Дана методика є малюнковою технікою - модифікацією проектних методик «Малюнок моєї сім'ї» (Л.Кормана, Р.Бернса, С.Кауфмана, О.І.Захарова, В.В.Століна). Методика була використана нами для дослідження емоційної готовності до материнства, оскільки відображає переживання і сприйняття жінками, дівчатами дитини і відношення до неї. Згідно методики потрібно було намалювати себе і свою майбутню дитину. По результатах можна судити про наявність певного стилю самосприйняття вагітності. Інтерпретація проводиться по ознакам малюнка, що дозволяють віднести самосприйняття вагітності до конкретного стилю.

Основним завданням другого діагностичного етапу була діагностика досліджуваних студенток різних вікових груп за рівнем психологічної готовності до материнства

Метою третього аналітичного етапу було здійснення обробки даних методами кількісного і якісного аналізу, а також порівняльний аналіз отриманих результатів, їх психологічна інтерпретація.

У результаті проведеного емпіричного аналізу психологічної готовності жінок двох вікових груп, можна зробити наступні висновки.

Всі респонденти мають бажання дітей. Відповіді у віковій категорії 17 – 19 років свідчать про низьку цінність дітей для цих випробовуваних (27%), про відношення до дитини, як речі або явища. Для даних жінок уявлення про материнство не сформовано. 54% респондентів у віковій групі 20 – 23 роки більш повно усвідомлюють сенс дітей і вважають, що дитина будучи об'єктом турбот і любові, принесе їм щастя, укріпить сім'ю, «зробить життя повнішою». 50% респондентів мають правильні уявлення про материнство. Відповіді даної вікової групи свідчать про середню цінність дітей для цих випробуваних.

Мал.2.1. Показники ступеня цінності дітей для респондентів різних вікових груп

Відповіді у віковій категорії 17 – 19 років свідчать про низький рівень позитивно-емоційного образу дитини і материнства (10 і 32% опитуваних), а у віковій категорії 20 – 23 роки – високий рівень позитивно-емоційного образу дитини і материнства (85 і 72% опитуваних),

Мал.2.2. Позитивно-емоційний образ дитини і материнства для респондентів різних вікових груп

Позитивно-емоційний настрій на вагітність і післяпологовий період для респондентів 17 – 19 років знаходиться на низькому рівні (12 і 15%), для респондентів 20 – 23 років на середньому і високому рівні (52 і 85%)

Мал. 2.3.Позитивно-емоційний настрій на вагітність і післяпологовий період для респондентів різних вікових груп

На підставі проведених досліджень можна зробити висновок про низький рівень когнітивно-операційної готовності до материнства респондентів 17 – 19 років і про середній рівень когнітивно-операційної готовності до материнства респондентів 20 – 23 років.

Мал. 2.4. Показники когнітивно-операційної готовності до материнства для респондентів різних вікових груп

В цілому у респондентів 17 – 19 років виявився низький рівень соціально-особової готовності до материнства. Це дозволяє зробити висновок про те, що жінки у віці 17-19 років не можуть бути хорошими матерями. Отримані дані для респондентів 20 – 23 років свідчать про середній рівень соціально-особової готовності. В цілому виявилося, що для респондентів даної групи характерний вищий рівень психологічної готовності до материнства, чим у жінок 17-19 років,хоча по ступеню значущості діти високої цінності для них не представляють.

Мал. 2.5. Показники соціально-особової готовності до материнства для респондентів різних вікових груп

Отже, нами виявлений взаємозв’язок між віком респондентів і ступенем готовності до материнства. Даний висновок підтвердив кореляційний аналіз. Нами досліджено, що коефіцієнт кореляції дорівнює 0,97 і є близький до 1, а це означає, що для респондентів 17 – 23 років існує значущий додатній взаємозв’язок між віком респондентів і ступенем готовності до материнства.

Найменш готові до виконання материнських функцій жінки 17 - 19 років, оскільки сучасною наукою встановлено, що фізична, інтелектуальна і соціальна зрілість, необхідна для народження і виховання дитини, в 17 - 19 років не наступає. Більш психологічно готові до материнства жінки у віці 20 – 23 років, але дана вікова категорія має середній рівень готовності.

На підставі проведеного дослідження нами було розроблено тренінгову програму «Жіноче щастя», яка спрямована на формування та розвинення почуття батьківської любові. Запропонований нами тренінг надасть можливість позитивного і компетентного ставлення до процесів зачаття, вагітності та пологів, яке ґрунтується на реальному знанні проблематики, а не на соціальних або сімейних міфологіях; прийняття ролі матері, як однієї з основних ролей у життєвому просторі жінок; сформованість позитивного ставлення до образу свого тіла і різним тілесним проявам («сигналам від організму»); сформованість здатності до побудови близьких емоційно відкритих відносин з іншими людьми.

На наш погляд, існуючі на сьогодні програми психологічної підготовки до материнства в рамках жіночих центрів і медичних установ зазвичай орієнтовані на жінок більш старшого віку, які перебувають на різних стадіях вагітності і своїми завданнями ставлять підготовку до стресу, викликаного фізіологією вагітності, пологів і перших днів догляду за малюком. Тому, психологічна сторона, пов'язана з особливостями сприйняття себе в ролі матері, представлена недостатньо. Крім того, раніше розроблені тренінгові програми орієнтувалися на підготовку до материнства вже вагітних жінок. Тим часом, найбільш непідготовленими, але і найбільш сприйнятливими до змін є жінки в віці з 17 до 23 років.

Ми вважаємо, дана система тренінгових вправ може використовуватися як у вигляді самостійного тренінгу так і у системі тренінгу ефективного батьківства. У методологічну основу тренінгу закладені елементи психодрами, тілесноорієнованої психотерапії, гештальт-терапії,арт-терапії.

Дана система тренінгових вправ розроблена на основі запропонованої Філіповою Г.Г. структури батьківської любові. Як засвідчив теоретичний аналіз психологічна готовність включає існування емоційного, когнітивного і поведінкового компонентів, тому нами була сформована «система восьми кроків», метою якої є формування та розвинення почуття батьківської любові.

У результаті теоретико-емпіричного дослідження з проблеми психологічної готовності до материнства можна зробити наступні висновки:

1.Проведений нами аналіз існуючих підходів і положень, що стосуються материнства, дозволив визначити наступне: єдиного розуміння поняття материнства в даний час не існує; немає строгого визначення поняття «психологічна готовність до материнства»; проте в той же час існують різні погляди щодо складових компонентів психологічної готовності до материнства.

2. Продемонстровано, що індивідуальний онтогенез материнства можна охарактеризувати як тривалий поетапний процес, під час якого відбувається природна адаптація жінки до материнської ролі. Основи майбутнього материнства закладаються у глибокому дитинстві дівчинки (а на думку деяких авторів, ще у пренатальному періоді), формуються у взаємодії з власною мамою (чи тим, хто її замінює), ігровій діяльності, особистому досвіді контакту з маленькими дітьми, і актуалізуються під час вагітності та при взаємодії зі своєю дитиною. Тільки з появою комплементарної ролі – дитини – та з появою реальної рольової поведінки відбувається прийняття жінкою ролі матері.

3. Виявлено, що материнство - це одна з соціальних жіночих ролей, тому навіть якщо потреба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми і цінності здійснюють певний вплив на прояви материнського відношення. Поняття «норми материнського відношення» не є постійним, оскільки зміст материнських установок змінюється від епохи до епохи. Тій або іншій соціальній установці відповідає певний образ дитини. Прояви материнського відношення, що відхиляються, існували завжди, але вони могли носити більш приховані або відкриті форми і супроводитися великим або меншим відчуттям провини залежно від суспільного відношення до цих актів.

4.Показано, що материнство як психосоціальний феномен досліджують у двох головних аспектах: як забезпечення умов для розвитку дитини (головні завдання праць та їхня інтерпретація зосереджені на вихованні дитини відповідно особливостей матері) та як частину особистісної сфери жінки (материнство вивчають в аспекті задоволеності жінкою своєю материнською роллю та як стадію особистісної та статевої ідентифікації).

5.Проаналізовано та обрано для дослідження психологічної готовності до материнства такі методики як малюнковий проективний тест «Я і моя дитина», яка була використана нами для дослідження емоційної готовності до материнства, оскільки відображає переживання і сприйняття жінками дитини і відношення до неї. Як дослідницький метод була також застосована спеціально розроблена анкета, яка дозволила виявити ступінь цінності дитини для жінки, тип материнського відношення до дитини, рівень знань жінок про виховання, розвиток дітей.

6. Емпіричне дослідження ступеня психологічної готовності до материнства жінок різних вікових груп дозволило зробити наступні висновки. Дослідження у віковій категорії 17 – 19 років свідчать про низьку цінність дітей для цих випробовуваних (27%), про відношення до дитини, як речі або явища. Для даних жінок уявлення про материнство не сформовано.

54% респондентів у віковій групі 20 – 23 роки більш повно усвідомлюють сенс дітей і вважають, що дитина будучи об'єктом турбот і любові, принесе їм щастя, укріпить сім'ю, «зробить життя повнішою.». 50% респондентів мають правильні уявлення про материнство. Відповіді даної вікової групи свідчать про середню цінність дітей для цих випробуваних. В цілому було виявлено, що для респондентів даної групи характерний вищий рівень психологічної готовності до материнства, ніж у жінок 17-19 років, хоча по ступеню значущості діти високої цінності для них не представляють.

7. Зафіксовано, що найменш готові до виконання материнських функцій жінки 17 - 19 років, оскільки встановлено, що інтелектуальної і соціальної зрілості, необхідної для народження і виховання дитини, в даному віці не вистачає. Більш психологічно готові до материнства жінки у віці 20 – 23 років, але дана вікова категорія має середній рівень готовності.

8. Розроблено та запропоновано систему тренінгових вправ, спрямованих на формування і розвиток почуття батьківської любові «Жіноче щастя», за допомогою сформованої «системи восьми кроків».

Перспективу нашого дослідження ми вбачаємо в апробації розробленої та запропонованої нами системи тренінгових вправ, яка може використовуватися як у вигляді самостійного тренінгу так і у системі тренінгу ефективного батьківства, метою якої є формування та розвинення почуття батьківської любові.

Література:

1.Баженова О.В, Баз Л.Л., Копыл О.А. Готовность к материнству: выделение факторов, условий психологического риска для будущего развития ребёнка. //Синапс,1993, №4

2.Батуев А.С. Психофизиологическая природа доминанты материнства// Психология сегодня. Ежегодник Рос. психол. об-ва. - т.2. вып.4. - 1996. С. 69-70

3.Брутман В.И. Радионова М.С. Формирование привязанности матери к ребёнку в период беременности//Вопросы психологии.-1997.- №7.-с.38-47.

4.Коваленко Н. П. Психологические особенности и коррекция эмоционального состояния женщины в период беременности и родов: Автореф. дис. .канд. психол. наук. СПб., 1998. — 20 с.

5.Матвеева Е.В. Анализ материнства с позиции теории деятельности. К.:ВГГУ,2004.

6.Минюрова С.А.,Тетерлева Е.А. Диалогический подход к анализу смыслового переживания материнства / Минюрова С.А.,Тетерлева Е.А. // Вопросы психологии. - 2003. - 4. - с.63-76

7. Филиппова Г. Г. Психология материнства: Учебное пособие. М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – с.151-156

8. Филиппова Г.Г. Развитие материнского поведения в онтогенезе//Психология сегодня.-вып.3.-1996.-с.36-38

9. Филиппова Г. Г. Психосоматические проблемы беременности и конфликт в материнской сфере / Ежегодник Российского психологического общества: Материалы 3-го съезда психологов. 25 28 июня 2003 года: Т. 8. -СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2003. - С. 58-61.