Строительство и архитектура / Архитектурные решения объектов строительства и реконструкции

Д. мистецтвознавства Урсу Н.О.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

Теорія архітектури у виданнях XVIII-ХІХ ст. на теренах України

Пошук митців, які брали участь у створенні пам’яток архітектури, суттєво ускладнюється з причини відсутності джерельної – документальної та архівної інформації. Така таємничість, за деяким виключенням, щодо фіксації імен архітекторів, художників, майстрів декоративно-прикладного мистецтва простежується впродовж більше шестисот століть, тобто всього періоду, коли зводилися споруди католицької конфесії на теренах України. Ця ситуація віддзеркалює загальну проблему минулих часів, коли постава влади і суспільства по відношенню до творців забудов свідчила про відсутність до них належної уваги. Розгляд архівної документації, так званих «візитацій» костелів, практично не містить відомостей про художників. Майже не збереглися книги «фабрик», тобто хроніки спільного цехового будівництва цивільних споруд. Те, що деякі імена все ж дійшли до потомків, на даний момент сприймається певною мірою як виключення з правил. З цієї самої причини бракує в мистецтвознавчій літературі серйозних публікацій щодо творчості як окремих митців, так і конкретних архітектурних і художніх шкіл, що, без сумніву, існували на наших територіях. Тому, кожні, навіть скупі відомості з цього питання, відіграють не найменшу роль у створенні загальної картини художньої діяльності та висвітленні проблеми архітектурної спадщини на українських землях. Автор статті не претендує на повне розкриття проблеми, яка знаходиться у розробці.

На територіях Галичини та Поділля протягом кількох століть існували власні потужні архітектурно-інженерні школи. На західноукраїнських землях, що входили до складу Речі Посполитої, у XVII ст. будівництво було прерогативою спеціально для цього створених цехів. Питання архітектури і будівництва містилися в трактатах господарського змісту, які розповсюдилися з кінця XVI ст. насамперед як настанови з проблем рольництва. В середині XVII ст. в Кракові було видано фоліант, який можна вважати першозразком у низці архітектурно-будівельних трактатів у Польщі, в тому числі й на Галичині, хоча він призначався для замовників – «Коротка будівельна наука» [7, с. 114-116].

На українських теренах першим аналогічним опублікованим твором стала грандіозна праця Іоахіма Бенедикта Хмельовського «Нові Атени» [4]. Його автор, ксьондз з Фірлейова, що на Люблянщині, народився на Волині 1700 року, протягом 1715-1722 років навчався у Львівському університеті. 1725 року одержав парафію в Фірлейові й провів там решту свого 63-річного життя, опікуючись місцевим костелом. Трактати він видавав у Львові. Надрукувавши низку книг теологічного, природничого, генеалогічного змісту, 1745 року почав видання «Нових Атен» [6, с. 84]. Чотири томи цього опусу вийшли друком у Львові протягом 1745-1756 років.

Інший корпус технічної літератури, так чи інакше пов’язаної з питаннями архітектури та будівництва, становлять трактати з військового мистецтва. Дуже популярним у Польщі було видання твору Адама Фрейтага з Торуня «Військова архітектура нова та давня» [5] (вийшов друком 1631 року в Лейдені латинською мовою). Ця праця, а також розповсюджені видання західних авторів широко використовувались як у практиці будівничими, так і в формуванні університетських курсів точних та технічних наук [1, с. 226].

Першим таким курсом в Україні, від якого залишились не лише згадки та рукописи, але й друковані підручники, був математичний курс філософського відділу Львівського університету. Його засновником, а також протягом 1743-1749 років директором та єдиним викладачем був Фаустин Гродзіцький (народився 1709 року у Литві) [6, с. 148].

Гродзіцький одержав типову для ченця-єзуїта університетську освіту, спеціалізувався на риториці. Власне риторику він викладав у Львові з 1741 року, аж поки у 1743 році не було проголошено новий метод викладання цієї дисципліни в єзуїтських колегіумах. Гродзіцького було відсторонено від викладання і водночас доручено організувати математичну школу. Тут йому в пригоді стали знання, які він колись одержав, спеціально студіюючи точні науки (1732-1734). Програма школи обіймала курси арифметики, геометрії, статики, механіки, гідростатики, перспективи, цивільної та військової архітектури, тактики та полеміки.

Ще за часів викладання самого Гродзіцького у Львові вийшло друком три виклади різних його курсів Й. Козловського (1744), І. Богатка (1747) та К. Зданського (1749) [3]. Два з них вважаються першими в Україні спеціальними трактатами з архітектури, перший – з військової, другий – цивільної.

«Елементи цивільної архітектури» Каєтана Зданського, як про те свідчить і власне назва цього твору, є польським викладом конспекту латинських лекцій, що їх автор прослухав у Львові – ймовірніше, саме в математичному класі Гродзіцького. Характерним є те, що книгу цілковито присвячено питанням житлового будівництва. Не можна сказати впевнено, чи таким саме був курс лекцій, чи Зданський вибрав із загального циклу лише проблеми, що його цікавили. Питань військової архітектури він торкається дуже побіжно й лише там, де вони безпосередньо пов’язані з головною темою трактату. Але є підстави вважати, що погляди Гродзіцького в цьому творі викладено досить послідовно. Безперечно, лише людина, що має професійну підготовку з риторики, для якої риторичний метод викладання становить органічну частину світогляду (відомо, що Гродзіцький протестував проти свого відсторонення від викладання гуманітарних дисциплін, навіть написав трактат, захищаючи свої погляди), могла застосувати такий метод у зовсім іншої галузі знань.

Польськими архітектурознавцями названі видання було проаналізовано в контексті розвитку архітектурної науки в Польщі [8, с. 125]. В той же час ситуація в Україні відрізнялася набагато більшою складністю культурних зв’язків. Наприклад, традиції цехової організації будівництва (теж мало досліджена проблема, особливо з погляду на зв’язки з академічною наукою) в українських містах багато в чому сягали ще елементів візантійських. Цікавою проблемою також постає історія класу змішаної математики, створеного в Києво-Могилянській академії в другій половині ХVІІІ ст., курси якого містили виклад цивільної та військової архітектури, механіки, гідростатики, гідравліки, оптики та інших технічних наук [2, с. 101]. На сьогодні виклади цих курсів не досліджено навіть текстологічно, не кажучи вже про їх зв’язки, з одного боку, – з західноєвропейською наукою та конкретно з Польщею (обидві школи – Гродзіцького у Львові та математичний клас у Києві – було створено майже одночасно; можна припустити й їхнє спільне походження з традицій європейської технічної освіти), з іншого – з російською наукою часів реформ Петра І та наступних років, що також опановувала європейський матеріал, але з інших джерел та на абсолютно інших підставах [1, с. 224].

Як видно з вищесказаного, Львівська архітектурна школа мала окрім практичного досвіду ще й досить солідне теоретичне підґрунтя, що безперечно віддзеркалювалося на рівні архітектурного будівництва Галичини та всієї України, зокрема в спорудах католицької конфесії.

Література:

1. Косенко Д. Перші архітектурні трактати в Україні (Львів, XVIII ст.) / Д. Косенко // Архітектурна спадщина України. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування. – К., 1994. – С. 224-226.

2. Хижняк З. І. Києво-Могилянська академія / З. І. Хижняк. – К. : Вища школа, 1981. – 235 с.

3. Bogatko I. Scientia artium militarium Architecturam, Pcrtechnicam, Tactiam, Polemicam, Perspectivam .../ I. Bogatko – Leopoli, 1747.

4. Chmielowski B. Nowe Ateny albo Akademia wszelkiej scyencyij pełna / B. Chmielowski. – Lwów, 1745. – l cz.

5. Freytag А. Architektura mililaris nova et aukta / А. Freytag. – Leiden, 1631.

6. Historia Nauki Polskiej: T. 7. – Wrocław etс., 1974.

7. Krótka Nauka Budownicza Dworów, Pałaców, Zamków podług nieba i zwyczaju Polskiego. – Kraków, 1659. // Mieszkowski Z. Podstawowe problemy architektury w Polskich traktatach od poł. XVI do pocz. XIX w. – Warszawa, 1970. – S. 114-116.

8. Nowak T. Cztery wieke Polskiej książki technicznej, 1450-1850 / T. Nowak. – Warszawa, 1961.