Старший викладач Ткаченко С.А., магістрант Георгієва О.Г.

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Україна

ЗАГАЛЬНІ ЕНІГМАТИЧНІ ПРИНЦИПИ КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ

ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Одним із елементів дослідження ринку є оцінка конкурентоспроможності товару. При цьому обов’язково враховується ціна споживання, етап життєвого циклу товару як сукупність властивостей, які забезпечують виконання встановлених функцій, і, на сам кінець, умови експлуатації. Конкурентоспроможність товару визначається тільки тими властивостями, які представляють істотний інтерес для споживача.

Однією із умов придбання товару є збіг технічних параметрів потреби  із аналогічними параметрами товару , формула (1):

 

.                                             (1)

 

Для того, щоб товар був придбаний конкретним споживачем, він повинен відповідати потребі за технічними параметрами, а ціна його споживання – фінансовим можливостям споживача, тобто розміру грошових коштів, які останній готовий асигнувати на задоволення своєї потреби. Звідси випливає ще одна умова придбання товару, формула (2):

 

,                                             (2)

 

де  - економічні параметри товару (ціна споживання - );

 - економічні параметри потреби (сума грошових коштів – фінансові можливості споживача для задоволення цієї потреби - ), або формула (3):

 

.                                                  (3)

 

Таким чином, ми маємо дві умови придбання товару споживачем, формула (4):

 

.                                             (4)

 

У випадку ж, якщо на ринку існує вибір товарів, для споживача, який прагне витратити як найменше грошових коштів, умови придбання товару приймають наступний вигляд, формула (5):

 

.                                           (5)

 

На цей час оцінка конкурентоспроможності товару  виводиться із міркування, що для споживача в процесі порівняння товарів перемагає той, у якого відношення корисного ефекту  до ціни споживання  (витрати на його придбання і використання) максимальне у порівнянні з іншими аналогічними товарами, формула (6):

 

.                                         (6)

 

Корисний ефект  розраховується як інтегральний показник, який включає в себе три групи показників: основні характеристики товару (технічні, конструктивні), регламентовані (тобто, які відповідають стандартам), параметри і ознаки, які характеризують естетичні властивості товару (дизайн, марка, пакування і інше). Кожний показник входить до інтегрального показника корисного ефекту із своєю вагою, яка залежить від значення для споживача.

За аналогічною схемою визначається набір економічних показників, які характеризують ціну споживання . Сюди входять: ціна товару, витрати на транспортування, встановлення, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, податки, страхування і інше.

Критерії, за якими споживач оцінює товар, включають до себе набагато більше аспектів, аніж ціна і якість. Тому, з позиції маркетингу, при оцінці конкурентоспроможності потрібно враховувати не тільки вимоги споживача до показників, які у сукупності складають якість товару, але і вимоги, які належать, в основному, до сфери укладання угоди і експлуатації товару, такі як оперативність постачання, забезпеченість запасними частинами, організація сервісу, репутація країни-імпортера та конкретного постачальника тощо. На кожному ринку вага кожного із цих критеріїв може бути різною, а тому оцінку конкурентоспроможності потрібно робити для кожного ринка окремо.

Виходячи із загальних принципів оцінки конкурентоспроможності, уявляється можливим запропонувати наступну послідовність її аналізу, яка може знайти застосування на будь-якому етапі існування товару.

1.                 Після обрання товару, за яким буде проведений аналіз, на основі вивчення ринку і вимог споживачів визначається перелік нормативних, технічних і економічних параметрів, які належать дослідженню.

2.                 За кожною із груп параметрів проводиться порівняння, суть якого є в тому, щоб з’ясувати, наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби. Інструментом порівняння є одиничний показник, який являє собою відношення величини параметра товару, який розглядається до величини цього ж параметра, потрібного споживачу.

3.                 Робиться підрахунок групового показника (на основі одиничних), який в кількісної формі виражає відмінність між товаром, який аналізується і потребою за цією групою параметрів. Іншими словами, такий груповий показник дозволяє робити судження про ступінь задоволення потреби за конкретною групою параметрів.

4.                 Розраховується інтегральний показник, який використовується для оцінки рівня конкурентоспроможності товару, який аналізується за усіма групами параметрів, що розглядаються у цілому.