Економічні науки/10. Економіка підприємства

К.е.н. Веретенникова О.В.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури, Україна

Впровадження міжнародних стандартів соціально-відповідального ведення бізнесу в Україні

Загальносвітові тенденції глобалізації, які розповсюджуються на виробничу, фінансову, трудову сферу, сприяють переосмисленню традиційної форми сприйняття бізнесу. Із засобу досягнення комерційних цілей він перетворюється на інструмент забезпечення зростання суспільного добробуту, що знаходить свій прояв у всьому світі і Україні зокрема. Зрозуміло, що забезпечення такого зростання можливе лише у випадку свідомого вибору бізнес-структурами стратегії, заснованої на інтеграції економічної, соціальної і екологічної складових системи взаємовідносин підприємства з власними працівниками, контрагентами і суспільством в цілому.

Формування передумов соціально-відповідального ведення бізнесу відбувається в Україні протягом достатньо тривалого періоду. Так, підсилюється вплив профспілок, зростає їх роль в реалізації соціальної політики підприємств, охороні праці трудящих; висуваються все більш жорсткі вимоги з боку держави щодо дотримання трудового законодавства, охорони навколишнього середовища тощо.

Офіційно Україна стала одним з повноцінних учасників процесу впровадження стандартів соціально-відповідального ведення бізнесу або так званої «корпоративної соціальної відповідальності» лише у 2007 році, приєднавшись до розробки міжнародного стандарту з соціальної відповідальності ISO 26000 [1].

В наступному році в Києві відбувся організований Державним комітетом України з питань технічного регулювання і Міжнародною організацією по стандартизації міжнародний форум «Перспектива міжнародного стандарту з соціальної відповідальності ISO 26000 для Східної Європи». Його метою було покращення сприйняття практики соціальної відповідальності в цілому і розуміння сутності міжнародного стандарту ISO 26000 зокрема, розробка стратегії підвищення ефективності національних дзеркальних комітетів з соціальної відповідальності і розширення участі в процесі розробки ISO 26000 всіх зацікавлених.

В 2009 році в Києві відбувся перший Євразійський саміт «Корпоративна соціальна відповідальність: стратегія і краща практика стійкого розвитку в странах Євразії». Зустріч 200 учасників – представників різних держав, в тому числі України, Росії, Бельгії, Великобританії, Люксембургу, Італії та інших - була позиціонована як професійна платформа для провідних компаній стран Євразії по обміну досвідом в сфері корпоративної соціальної діяльності, обговорення актуальних питань і тенденцій розвитку корпоративної соціальної відповідальності і розробки відповідних міжнаціональних моделей і стандартів [2].

Результати наукових досліджень, які було проведено в Україні Центром «Розвиток КСО» в межах проекту «ISO 26000 - в регіони», підтриманого Фондом «Східна Європа» і низкою провідних компаній України, дозволяють відзначити як позитивні, так і проблемні моменти у впровадженні концепції корпоративної соціальної відповідальності.

Так, майже третина організацій (32%), серед яких було проведено опитування, заявила, що знайома з проектом міжнародного стандарту з соціальної відповідальності ISO 26000. Для України, яка приєдналася до міжнародної групи з розробки міжнародного стандарту не так давно, це є високим показником і свідчить про достатньо стрімкий розвиток соціальної відповідальності в державі. Лідерами впровадження практик соціальної відповідальності за визначенням респондентів є Донецька, Львівська і Одеська області. Гірше над усе респонденти оцінили розвиток соціальної відповідальності в АР Крим і Черкаській області.

В цілому по Україні відзначено, що краще за все розуміють соціальну відповідальність представники бізнес-організацій і дослідницьких інституцій.

Найбільш важливими напрямами соціальної відповідальності бізнесу українці вважають якість і ціну продукції, охорону навколишнього середовища, охорону здоров’я, будівництво соціальних об’єктів. До найменш значущих напрямків відносять меценатство і проекти, спрямовані на підвищення національної самосвідомості.

Найбільш проблемними є наступні аспекти співпраці різних груп стейкхолдерів: низький рівень врахування інтересів інших сторін (особливо зі сторони бізнес-організацій, профсоюзів і суспільних організацій); недовіра; невиконання прийнятих зобов’язань; різне сприйняття і низька інформованість з питань соціальної відповідальності.

Однак, незважаючии на певні труднощі, яких не може бути позбавлена будь-яка важлива і кропітка праця, можна выдзначити, що в Україні відбуваються позитивні якісні зміни у веденні бізнесу. Формується нова ідеологія розуміння цього процесу, яка проявляється у його соціалізації і дедалі набуває все більшої популярності.

Література:

1. Партнерська участь у проекті «ISO 26000 – в регіони» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.toro.org.ua/projects/25.html

2. Благов Ю.Е. І Евразийский саммит «Корпоративная социальная ответственность: стратегия и лучшая практика устойчивого развития в странах Евразии» // Российский журнал менеджмента. – С.Пб.- № 1, Том 7. - 2009.-С. 179–181

3. От малого к великому [Електронний ресурс].- Режим доступу: http//creating.com.ua/one/s/Sotsialnu_.html

4. Садєков А. Соціальні аспекти розвитку корпоративного управління в Україні / А.Садєков, Т.Косова // Економіка України. – 2008. – 11. – С.88 - 93