Экономические науки/9. Экономика промышленности

Крикун Н.О.

Донбаська національна академія будівництва і архітектури,Україна

Теоретичні аспекти використання комерціалізації інтелектуальної власності

Протягом багатьох століть багатство країни ґрунтувалося на володінні матеріальними об’єктами. Однак, в умовах формування нової економіки головним джерелом економічного зростання стають не природні і матеріальні ресурси, а ідеї та інновації, що втілені у форму, яка охороняється законами у сфері інтелектуальної власності.

У цьому контексті для України надзвичайно актуальним є застосування інноваційного способу розвитку як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях на основі використання інтелектуальної власності. Однак, це неможливо без розвитку і вдосконалення відносин у галузі управління, правової охорони та комерціалізації інтелектуальної власності.

Останнім часом саме комерціалізація інтелектуальної власності стає об’єктом уваги багатьох науковців. Вагомий внесок у розвиток теоретичних та прикладних аспектів комерціалізації інтелектуальної власності зробили вчені-економісти М. Капінос, Е. Лерантович, А. Поручник, М. Солощук, Д. Черваньов. В той же час можна відзначити недостатність опрацювання питань застосування механізму комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності, що обумовлює необхідність даного наукового дослідження.

Комерціалізація інтелектуальної власності – це процес використання інтелектуальної власності з метою отримання прибутку або іншої вигоди.

Використання інтелектуальної власності у власному виробництві передбачає наявність значної кількості вільних грошових коштів, які підприємець здатен витратити на інновації. За умов відсутності належного фінансування інноваційного розвитку є інший шлях отримання прибутку від використання інтелектуальної власності – продаж чи передача прав на використання об’єктів інтелектуальної власності іншим юридичним чи фізичним особам, що може відбуватись за наступними варіантами:

- за ліцензійним договором;

- за договором лізингу;

- за договором комерційної франшизи.

Продаж ліцензій на використання об’єктів інтелектуальної власності вважається найпоширенішим способом комерціалізації. Процес ліцензування добре розвинутий і загальнодоступний в нашій країні. Лізинг інтелектуальної власності – досить новий фінансовий інструмент, який вдало використовується в закордонній практиці і дозволяє правовласнику одержувати прибуток у вигляді платежів за користування переданим ним правом іншій особі. Компенсуючи таким чином понесені свого часу витрати на створення таких об’єктів, водночас підприємець отримує вже готові розробки, технологію, торгову марку, комерційне найменування тощо, маючи економію на початкових витратах розгортання бізнесу. Тому ефективна організація такого формату ведення бізнесу є привабливою для обох сторін угоди. Передача прав за договором комерційної франшизи надає можливість підприємцю-початківцю отримати вже розроблену систему ведення певної діяльності. В обмін на отримання прав користування такою системою одержувач франшизи виплачує роялті та одноразову виплату, і при цьому зобов’язується вести бізнес таким чином, щоб підтримати репутацію власника торгівельної марки.

Для передачі або продажу прав на користування об’єктами інтелектуальної власності вкрай необхідна їх якісна оцінка. На сьогоднішній день саме оцінка вартості прав інтелектуальної власності є одним з самих проблематичних питань в управлінні інтелектуальною власністю. На жаль, не існує єдиної загальновживаної методики оцінки ОІВ, тому використовуються різні методи оцінки, згруповані в три підходи:

- витратний;

- порівняльний;

- дохідний.

Витратний підхід застосовується для оцінки тих об’єктів, які створені самим правовласником і для яких на дату оцінки не існує активного ринку.

Порівняльний підхід полягає в тому, що вартість прав інтелектуальної власності визначається шляхом порівняння цін недавніх продажів подібних об’єктів.

Доходний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання і очікування, відповідно до яких вартість об’єкту оцінки визначається як поточна вартість очікування доходів від найбільш ефективного використання об’єкта оцінки, включаючи дохід від його майбутнього перепродажу.

Однак, для якісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності замало використання одного підходу. Таку оцінку, як правило, проводять одночасно за допомогою кількох методичних підходів та методів, вибір яких залежить від умов використання об’єкта, його типу, характеру доступної інформації та мети оцінки.

Потрібно відмітити, що в Україні залишаються низькими показники передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності. Так, за даними Державного департаменту інтелектуальної власності України протягом січня-лютого 2009 р. до нього надійшло 1333 комплектів документів для внесення до відповідних державних реєстрів відомостей про передачу права власності на результати інтелектуальної праці та про видачу ліцензій на їх використання, що значно менше, ніж у розвинених країнах.

Питаннями комерціалізації творів і промислової власності в Україні займається структурний підрозділ «Укрліцензінторг», який здійснює комерціалізацію винаходів, промислових зразків, торговельних марок, об'єктів авторського права і суміжних прав, та інших об’єктів інтелектуальної власності. Об’єкти, які пропонуються для продажу або для придбання ліцензій на їх використання, розміщені в Базі даних пропозицій об'єктів промислової власності і авторського права.

Роблячи підсумок підсумок, потрібно нагадати, що інтелектуальна власність є однією з найбільш важливих складових частин активів підприємства. Достатньо часто зустрічаються випадки, коли вартість інтелектуальної власності компанії перевершує вартість всіх її матеріальних активів і є основним ресурсом компанії в її маркетингової стратегії. Саме тому головну роль в управлінні інтелектуальною власністю займає комерціалізація, яка є дієвим інструментом отримання доходу.

Література

1. Жарінова А. Інтелектуальна власність як фундамент інноваційного розвитку економіки України / А. Жарінова // Інтелектуальна власність. – К.: № 4, 2009. с. 22-25

2. Солощук М. Економічні аспекти комерціалізації інтелектуальної власності / М. Солощук, М. Капінос, Е. Лерантович // Інтелектуальна власність. К.: № 12, 2008. с. 50-60

3. Cтупнікер Г.Л. Комерціалізація інтелектуальної власності як інструмент управління інтелектуальним капіталом // Економічний простір. - Дніпропетровськ: №15, 2008р. с. 217-226.