Экономические науки/3.Финансовые отношения

Постернікова О. О., Огнєва Л. В.

Науковий керівник: ст. викладач Чимирис С. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі                                         імені Михайла Туган-Барановського

Особливості управління ризиками на підприємствах

Управління ризиками в економіці будь-якої країни є одним із вирішальних факторів забезпечення сталої динаміки її соціально-економічного розвитку. На сьогодні  у  ринкових відносинах в Україні, безумовно посилюється невизначеність та конкуренція, що часто призводить до створення кризових ситуацій у підприємствах. Щоб вижити за цих умов, менеджерам підприємств слід упроваджувати нові технології  та технічні новинки, приймати сміливі та нетрадиційні рішення. Але це об’єктивно підвищує ступінь ризику. Основні завдання під час прийняття управлінських рішень – це врахування ризику, управління ризиком, зведення його до прийнятих меж, зниження можливих негативних наслідків. Опанування українськими підприємцями сучасних підходів до інтегрального управління ризиками на мікро- економічної діяльності здатне позитивно вплинути на кількісні та якісні показники економічного зростання в кризовий період розвитку економіки України.

Вітчизняні науковці, як і вчені з пострадянських країн, розглядають питання, пов’язані із управлінням ризиками на рівні окремих підприємств. В працях Вітлінського В. В., Кравченко В. А., Скібіцький О. М., Шершньова З. С., Оборська С. В. розглядаються сутність підприємницького ризику, методи управління ризиками, математичні моделі управління ризиками, тощо.

Метою статті є розгляд ризику, як сучасного еконмічного явища, а також розробка практики управління ризиками на мікрорівні (суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни-споживачі) економіки.

Категорія ризику в сучасній теорії прийняття рішень розглядається як одна з мож­ливих характеристик складної господарської ситуації, яка перешкоджає процесу при­йняття рішень.

У літературі використовують різні інтерпретації поняття «ризик». Деякі визначення ризику:

1. Під ризиком припускають побоювання (небезпека), що реалізація
проекту приведе до збитків.

2. Говорячи про ризик, мають на увазі міру розсіювання (дисперсію)
отриманих у результаті множинного прогнозу оцінних показників розглянутого проекту (прибуток, рентабельність капіталу).

3. Під ризиком розуміють небезпеку,  що мета підприємницького
проекту не буде досягнута в наміченому об'ємі. Йдеться про конкретні
побоювання, що замість очікуваного стану середовища виникне гірша
ситуація, у результаті чого, наприклад, прибуток буде зменшена на
визначений розмір [3].

Конкретизуючи ці підходи стосовно до сфери виробничої діяльності, ризик ви­значають як можливість утрати частини ресурсів і/або недоотримання прибутків порівняно з рівнями і значеннями, розрахованими виходячи з (гіпотези) передумов про найбільш раціональне використання ресурсів і прийнятого сценарію розвитку ринкової кон'юнктури.

У діяльності підприємства одним з найважливіших етапів його управління є процес управління ризиком. Управління ризиком – це процес виявлення рівня не­визначеності (відхилень у прогнозованому результаті), прийняття і реалізації управлінських рішень, що дозволяють запобігати або зменшувати негативний вплив на процес і результати відтворення випадкових факторів, одночасно забезпечуючи високий рівень під­приємницького доходу.

Кожний суб’єкт управління (менеджер, управлінська команда) обирає конкретний спосіб управління ризиками залежно від специфіки діяльності, обраної маркетингової стратегії тощо.

Існують наступні форми профілактики ризику:

1.    Мінімізація ризиків — це сукупність дій, направлених на зниження ризику, шляхом його уникнення або попередження.

2.    Диверсифікація ризиків,  дозволяє уникнути частини ризику при
розподілі капіталу між різноманітними видами діяльності.

3.   Лімітування ризиків. За тими видами господарської діяльності та
господарських операцій, які можуть постійно виходити за встановлені
межі допустимого ризику, цей ризик лімітується шляхом встановлення
відповідних економічних і фінансових нормативів.

4. Отримання додаткової інформації — є одним з найважливіших
способів зниження ризику. Природно, що коли б у менеджера була більш
повна інформація, він міг би зробити кращий прогноз та знизити сту­пінь ризику. Система профілактики ризиків хоча і знижує ймовірність їх виникнення, але не в змозі нейтралізувати всі пов'язані з ними негативні фінансові наслідки. Частково цю роль може взяти на себе внутрішнє страхування ризиків, що здійснюється в ра­мках самого торговельного підприємства.

5.  Використання  організаційних і економічних методів управління ризиком .

До економічних методів відносять: формування власного резервного фонду; компенсація ризиків через систему санкцій; зовнішнє страхування ризику.

До організаційних методів відносять: відхилення ризику; недопущення збитків; передача контролю за ризиками [1].

Ефективний ризик-менеджмент потребує застосування системи методів управ­ління ризиком, до складу якої повинні входити два-три організаційних методи та не менше одного економічного методу. Досвід вивчення авторами проблематики управління ризиками на підприємствах м. Києва та в органах державного управління показав, що лише незначна частина підприємств використовує ризик-менеджмент в своїй діяльності. При чому, мова в кращому випадку йде про окремі його елементи, а не про застосування ризик-менеджменту як одного із головних елементів ведення бізнесу. Так, від 38 до 52 % всіх малих та середніх підприємств м. Києва в. 2008 р. зовсім не управляли своїми стратегічними ризиками,  від 33 до 47 % - виробничими, від 43 до 57 % - маркетинговими [2].

Таким чином, можно зробити наступні висновки:

1.     Ризик в управлінні — це економічна категорія, що характеризує ціле­спрямовану діяльність системи управління підприємством в умовах невизначеності за яких існує ймовірність відхилення від поставлених цілей;

2.     Ризик породжується ще багатьма суб'єктивно-об'єктивними факторами. Основними з яких є: розвиток науково-технічного прогресу; невизначеність, нестаціонарність ринкового середовища; непередбачуваність політичних подій; непередбачуваність, індивідуальність поведінки людини.

3.   Ризик в підприємницькій діяльності є підґрунтям виникнення кри­зових явищ в підприємстві;

4. У процесі керування ризиком особливий інтерес представляє механізм оцінки підприємницького ризику, з якого розраховується ризик, що впливає на результати підприємницької діяльності. Оцінка ризику — це визначення кількісним або якісним способом розміру (ступеня) ризи­ку.

5.  Існують різні методи керування ризиками в антикризовому управлінні, але найважливішими з них є три: диверсифікація, страхування ризиків тому, що ці методи найбільш дієві в умовах нестабільного зовнішнього середовища;

6. Профілактичні заходи хоча і знижують ймовірність ризику, але не в змозі нейтралізувати всі пов'язані з ним негативні фінансові наслідки.

Перспективами подальших досліджень є визначення та обґрунтування факторів, що впливають на рівень ризику, формування заходів з підвищення ефективності управління в умовах ризику.

Література

1. В. Кравченко. Розробка сучасного стандарту з управління ризиками – важливий чинник підвищення ефективності підприємницької діяльності в Україні / Володимир Кравченко // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. пр. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – Вип. 17. – 330 с. - с. 159 – 166.

2. Кравченко В.А. Стан управління підприємницькими ризиками: українська специфіка / Володимир Кравченко // Проблеми системного підходу в економіці. – 2007. - №3.

 3. Скібіцький О.М. Антикризовий менеджмент: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 568с.