Рижова  В.С.

Науковий керівник: Сорокіна О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

 

Проблеми і перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні

 

Проведення пенсійної реформи в Україні пов’язане з цілою низкою проблем, серед яких: активне просування страхових пенсійних продуктів без відповідного нормативно-правового регулювання; прогалини й суперечливі положення в нормативно-правових актах, які регулюють сферу недержавного пенсійного страхування; непрозора конкуренція в системі недержавного пенсійного забезпечення тощо. Саме тому постає потреба у визначенні проблем і перспектив діяльності вітчизняних страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Проблеми розвитку страхової справи у сфері недержавного пенсійного страхування в Україні досліджували такі знані науковці як Д.Базилевич, О.Заруба, С.Осадець та інші.

Метою даної статті є виокремити проблеми і окреслити напрями подальшого розвитку недержавного пенсійного страхування в системі недержавного пенсійного забезпечення.

За 2008 рік більшість компаній змогли істотно збільшити обсяги страхових премій. Наприклад, за даними Ліги страхових організацій України, найбільшу активність проявили такі компанії, як ЗАТ «АЛІКО АІГ Життя», ЗАТ «Ренесанс життя», ВАТ «Фортіс Страхування життяУкраїна» та інші. Однак не все на ринку страхування так оптимістично.[3]

Нагальною потребою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. І особливо гостро стоїть питання забезпечення довгострокових зобов’язань за договорами недержавного пенсійного страхування. Основним джерелом інвестування страхових резервів залишаються банківські вклади, тобто депозити. Здебільшого, недержавні пенсійні фонди потерпають від некоректно прийнятих рішень НБУ. А в сьогоднішніх умовах небажання платити по поточним зобо’язанням демонструють й емітети облігацій.

Також однією з проблем розвитку недержавного пенсійного страхування є те, що інвестування страховими компаніями вільних коштів у корпоративні облігації ускладнюється нестабільністю фінансового ринку. Тому можно констатувати, що страхові компанії в Україні поки що не стали активними інституційними інвесторами на ринку корпоративних облігацій. Треба звернути увагу і на проблеми нормативно-правового характеру. Відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», таке забезпечення здійснюється Пенсійними фондами, страховими організаціями, банківськими установами.[1] Таким чином, для кожного з названих суб’єктів Законом визначено рамки участі в системі недержавного пенсійного збезпечення. Втім, цей правовий акт містить певні прогалини щодо участі банків і страхових організацій у пенсійних схемах. Також діяльність страхових компаній і банків регулюється законами «Про страхування» та «Про банки та банківську діяльність», що додатково створює низку проблем через наявність суперечливих положень.

Слід зазначити, що однією з проблем у сфері недержавного пенсійного забезпечення є непрозора конкуренція, неподолання якої створить довгострокові проблеми та приведе до зростання витрат унаслідок зменшення довіри клієнтів, гіршого розуміння продукту населенням, уповільнення темпів розвитку добровільних пенсійних систем, зростання попиту на створення виняткових умов для нових схем, засновником яких виступає державний сектор.

Важливим чинником успішного розвитку недержавного страхування є практичне, виважене й ефективне його регулювання. Необхідна постійна адаптація державного регулювання, що передбачає очікування майбутніх подій із урахуванням тенденцій розвитку вітчизняного ринку недержавного соціального забезпечення, в тому числі зважаючи на зарубіжний досвід.

Головними принципами державного регулювання ринку недержавного соціального забезпечення повинні залишаються такі: доцільність – необхідність державного регулювання господарських відносин із метою розв’язання існуючих проблем; адекватність – відповідність форм і рівня державного регулювання  господарських відносин ринковим вимогам; ефективність – забезпечення досягнення максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів; збалансованість – забезпечення в регуляторній діяльності балансу інтересів суб’єктів господарювання, громадян і держави; передбачуваність – послідовність регуляторної діяльності, її відповідність цілям державної політики; прозорість – відвертість щодо фізичних і юридичних осіб та спільність дій органів регулювання на всіх етапах законотворчої діяльності.

На наш погляд, лише органічне поєднання досліджень економічних реалій із урахуванням конкретної ринкової практики, досягнення консенсусу між усіма учасниками системи недержавного забезпечення, а також визначення конкретних шляхів вірогідного поєднання інтересів страхувальників, страховиків і держави піде на користь розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні.

 

Список літератури:

1.     Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 №1057-IV

2.     Терещенко Г.М. Мусатова Т.А. Проблеми розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні // Фінанси України. 2008. - №12.– С. 76-88

3.     Бахмач А.О. Недержавні пенсійні фонди і страхові організації, як суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення // Фінансові послуги. – 2004. - №6. – С.15-19