Гордійченко В.В.
Сюрреалізм в образотворчому мистецтві Т. Г. Шевченка
І. У Тараса
Григоровича Шевченка є досить оригінальний малюнок який називається, одним
словом - „Натюрморт", якщо судити це за виданням IV тому (1857 - 1861)
мистецької спадщини художника виданого у 1963 році.
Отже,
„Натюрморт" Шевченко виконав у 1860 році у С.-Петербурзі на папері олівцем
і сепією. Розмір малюнка - 32,7 х 24,4 см. Зліва вгорі рукою Шевченка позначено
номер, що зараз напіввідрізаний: „З" або „5".
В літературі інколи помилково
датувався роками заслання.
За списком
Честахівського цей малюнок разом з малюнком „Хлопчик-натурщик" (Папір,
сепія, червоний олівець; 36,3 х25,8) визначено як роботи, „рисовані в
Петербурзі 1860 року" (№ 69 і 71). Дата підтверджується також зображенням
на малюнку тих речей (настінного годинника, килима, різної скульптури та ін.),
про які згадує Честахівський у списку предметів, що залишилися в майстерні
Шевченка після його смерті1. Але існує ще один варіант року
написання сепії - це 1859 рік!
Малюнок відомий під
назвами: „Жіноча спина"2, „Мертва голова"3,
„Гіпсовий торс"4.
На цьому натюрморті
зображена жіноча статуетка зі спини, а на стіні у невиразному інтер'єрі по
якому і не зрозуміло, де інтер'єр починається, та де він закінчується, одним
словом - відкритий простір, і на цьому просторі „прибитий" цвяхом
годинник... без стрілочок, як це згодом, 100 років потому, повторилося у
кінокартині Інгмара Бергмана „Полунична галявина". І, найголовніше, що ця
статуетка, на якій зображено просто живе тіло! Дивишся на малюнок, то враз видно, що це жива натура, а
придивишся уважніше, то помічаєш, що ця статуетка на постаменті: Господи! Це ж
чистішої води сюрреалізм! Як міг Шевченко таке намалювати?!
Так, коли ж у
світовому мистецтві з'явився сюрреалізм?
Вивчаючи образотворче
мистецтво Т. Г. Шевченка, французький мистецтвознавець Валентина Маркаде у
своїй книжці „Історія українського мистецтва" вперше звернула увагу на цей
малюнок художника. Вона називала це явище в українському образотворчому
мистецтві - прикладом сюрреалізму XIX століття!
Сьогоднішні
мистецтвознавці-традиціоналісти заперечують цей факт і вороже ставляться до
авангардизму Шевченка. Навіть не можуть змиритися з концепцією французької
дослідниці мадам Маркаде. Про це й знати не хочуть. Ну що ж. Але факт є факт!
Те, що не вкладається в уже сформовану концепцію, просто проходить повз
свідомості.
Вивчаючи цей малюнок,
то враз помічаєш безліч символів, які розташовані навколо оголеного жіночого
торсу на підставці - це, зокрема, маленька дитина, яка протягла вгору руки,
повернувши своє тіло до жіночого торсу; вгорі „звисає" годинник, в якому
відсутні стрілки. Щодо годинника, то у класика сюрреалізма іспанця Сальвадора
Далі теж є подібне зображення відносно
годинника. Справа від торсу намальована в'юнка рослина в горщику, а спереду –
чистий аркуш білого паперу, де помітно намальований якийсь нерозбірливий
начерк.
Щодо жіночого торсу,
то у Шевченка є ідентичні зображення натурщиць, яких він малював у різний
період своєї творчості - це такі малюнки як:
1) “Натурщиця". Підготовчий рисунок
до офорту. Папір, олівець.
(27 х24,4) [Пб.].
[1860]. Справа вгорі чорнилом позначено: №112.
2) “Натурщиця". Ескіз до офорту.
Тонований папір, сепія, білило,
кольоровий олівець.
(23,7 х23,7) [Пб.]. [1860].
Рисунок обрізано по колу.
3) “Натурщиця”. Папір, акварель,
бронза. (16,3 х20,5) [Пб.]. [1840]. Ліворуч внизу аквареллю підпис автора і
дата: Шевченко. 1840. За манерою виконання, колоритом, окремими
елементами оформлення інтер'єра та реквізиту малюнок близький до акварелей
„Жінка в ліжку" і „Марія".
Саме ці
малюнки дуже схожі до жіночого торсу сепії „Натюрморт" 1859 року.
Існує гіпотеза
про те, хто ж йому позував у цьому загадковому „Натюрморті" і до
„Натурщиць", які були виконані в одному і тому ж 1859 році. Напевне могла бути Марія Василівна Максимович - молода дружина українського вченого - природознавця, історика, фольклориста
і мовознавця Михайла Олександровича Максимовича.
Я думаю, що це
явно балачки. А те, що Шевченко намалював її гарний портрет у Прохорові 22 червня 1859 року, - то це
безумовно!
II. В
основному завершені шевченківські роботи переважно мають академічний жанр. А
ось у малюнках ескізного характеру у нього майже кругом присутня абстрактна
форма: йому важливо, як іде лінія, яка вібрація, які плями, а сюжет як такий - другорядний і взагалі не проглядається. Це такі малюнки, скажемо:
1) „Пана Сотниківна". Ескіз та інші начерки. Олівець. [Пб.]. [1841 - 1842]. Справа вгорі позначено: 2. Справа внизу: 2. Вертикально на всю сторінку - ескіз на тему оповідання Г. Ф. Квітки-Основ'яненка „Панна
Сотниківна". Зліва від цього ескіза - етюд лівої руки козака з пістолетом. З лівої сторони
намальовано повністю коня. Але всі ці начерки намальовані на фоні якихось
абстрактних ліній та начерків. А також прослідковується якись план, мабуть
якогось приміщення. Зліва внизу під начерком чоловічої голови напис олівцем: “Кумъ Кулинській”.
2) „Жіночий портрет”. Начерки композиції портрета та інші начерки. Олівець[1839 -1843]. Справа вгорі
позначено: 20. Справа внизу:
36.
П'ять дрібних начерків композиції жіночого портрета в рамках. Тут же,
обернено до портретів, ледве накреслені начерки чотирьох постатей і профіль.
3) Селянська
родина „Сліпий" („Невольник"). Ескізи. Олівець. [Н.р. V. 1843]. Справа два ледве накреслені
начерки ескізів яких дуже важко „розшифрувати". Але цей ескіз відноситься
до ескізу „Сліпий" („Невольник"), який зображено вище - у правому
кутку аркуша.
4) „Хлопчик
з собакою в лісі”. Ескіз, папір,
олівець. 3,4x4,0 (25x35,5). [Пб.] [1840]. На фоні центрального ескіза (
„Український шинок”) обернено до нього зроблено маленький ескіз до
малюнка Т. Г. Шевченка „Хлопчик з собакою в лісі”.
Якби не 24
репродукція „Мистецької спадщини Т. Г. Шевченка” (Першої книги 1961 року). Ми б не здогадалися, що цей ескіз належить до
малюнку „Хлопчик з собакою в лісі”. Дуже
маленький малюнок (начерк), заштрихований олівцем, якійсь різкі риски ліній і
більш нічого.
А це, за
словами В. Маркаде, предтеча абстракціонізму. На її думку, Шевченко - художник
- це „український Пікассо XIX століття”. Наприклад, у
Шевченка є такі малюнки, як:
1) „Камишин”. Тонований папір, олівець. (12,7х29.УІІІ.1857).
Зліва внизу олівцем рукою Шевченка напис: 1. Камышинь. Справа вгорі чорнилом позначено:
№117-142.
2) „Саратов”. Тонований папір, олівець. (10,7x28,6). [31. VIII
-1.IX. 1857]. Зліва внизу олівцем рукою Шевченка напис: 3.
Саратовъ. Справа вгорі
чорнилом позначено: № 117-144.
3) “Волга”. Тонований
папір ,
олівець (11,5*26,4). [29.08. – 20.09.1857].
Справа вгорі чорнилом
позначено: №117-99
Датовано часом першої згадки замалювання
високих берегів Волги у щоденнику Шевченка від 29 серпня 1857 р. та часом
прибуття до Нижнього Новгорода.
4) “Волга”. Тонований папір , олівець (10,3*28,6). [31.08-3.09.1857].
Справа внизу олівцем,
очевидно, рукою Шевченка, напівзатертий напис: В.4; вгорі чорнилом позначено: №
117-100.
5) “Балаково”. Тонований
папір, олівець (11,3*28,6). [Балаково]. [3.09.1857].
Зліва внизу олівцем напис
рукою Шевченка: 5.П. балаково (П.-Пристань). Справа вгорі чорнилом позначено: № 117-145.
Балаково- місто та
пристань на лівому березі Волги, знаходиться між містом Вольськом та
Хвалинськом. “Вид Нижнього Новгорода”. Папір , олівець (22,9*36,5).
[Нижній Новгород].
[20.09.-11.1857]. Зліва вгорі олівцем напис: Т.Шевченко. На папері водяний знак: А.Гончаровъ.
6) “Царів курган”. Тонований папір, олівець (12.4*28.3). [7.09.1857]. Зліва внизу олівцем рукою Шевченка напис: Цареъ
Курганъ. Справа вгорі чорнилом позначено: №117-141.
Рисунок виконаний під час
подорожі по Волзі з Астрахані до Нижнього Новгорода, про що свідчить запис
Шевченка у щоденнику від 7 вересня 1857р. : “В
10 часов утра при свежем норде с дождем и снегом мы оставили Самару… Через два
часа мы подошли к воротам Жигулевских гор… за горами , как за рамой, открылась
нам новая, доселе невиданная панорама… На первый план этой панорамы из за
ущелья, поросшего черным лесом, высунулась отдельная обнаженная гора. Это Царев
Курган; народное предание говорит , что Петр I , путешествуя по Волге, останавливался
на этом месте и всходил на эту гору, впоследствии чего она и получила название
Царева Кургана ”. (див.т.5.-с.87).
В “ Каталоге музея
украинских древностей В.В.Тарновського ”.
(т.II, Чернігів,1900,-с.186)
помилково датується серпнем 1857 року.
7) “Царів Курган”. Тонований папір,
олівець (11,7*27,3). [7.09.1857]. Зліва внизу олівцем рукою Шевченка напис: “ Царевъ Курганъ”. Справа чорнилом позначено:
№117-140.
8) “Казань”. Тонований папір , олівець (11,7*28,6).
[14.09.1857]. Зліва внизу напис олівцем рукою Шевченка: “ Казань”. Справа вгорі
чорнилом позначено: № 117-138.
У щоденнику від 14 вересня 1857року
Шевченко записав : “ По случаю
принятия нового груза пароход наш
простоял до 11 часов утра у казанского берега . Пользуясь этим редким случаем и
,хотя, пасмурною, но не мокрою погодою, я вышел на берег и сделал два абриса:
общий вид Казани и вид на Волгу против Волгу против Казани и села
Услон”.(див.т.5.-с93) .
9) “Проти Казані ”. Тонований папір,
олівець (12,5*28,7). [14.09.1857]. Зліва внизу олівцем рукою Шевченка напис: Противъ Казани. Справа вгорі чорнилом
позначено:
№ 117-139. Цей же рисунок
Шевченко у щоденнику називає “ Вид на Волгу против Казани и села Услон” (див.т.5.-с.93) .
Всі ці малюнки
виконані лінійно, без світлотіні, так, як у XIX столітті
ніхто так до нього не малював з
натури.
В ескізі до
поеми „Слепая" фактично не видно людської фігури, а зображення
перетворюється у лінію і плями, і перше враження - не від сюжету, а від самої
живописної матерії. І це характерно для естетичного відчуття світу Шевченка.
Для нього на першому місці - художня матерія.
Описуючи ескіз
Брюллова „Останній день Помпеї" він не писав про сюжет - наче зліва
направо хтось біжить, а написав: „Ловко начерченный
пером, слегка попятнанный
сепией". І все... А про себе в дитинстві Шевченко одного разу написав: „В
реке купался кубический мальчик" (він був угодованою дитиною). Я подумки
пожартував собі: ось вам і кубізм замаячив у мистецтві.
Література.
1. Паламарчук
Г. П. Куточок майстерні художника // Україна. - К., 1961, №9, - с.18.
2. Карачевська
Л. Каталог виставки Т. Шевченка. - Чернігів, 1930, - с.16, ч.2,№ 1.
3. Каталог
шевченковской виставки в Москве по поводу пятидесятилетия со дня смерти. - М.,
1911, - с.12, №189.
4. Новицький
О. Тарас Шевченко як маляр. - Львів - Москва, 1914, - с.77, №592.
5. Глючковская
Галина. Дунет Ветер еще раз... И еще раз о Шевченко // Зеркало недели, - 2007,
17 марта. - с. 17 (Человек. Культура).
6. Тарас
Шевченко. Мистецька спадщина у чотирьох томах. Том І ( 1830 - 1847), книга 2. -
К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1961.
7. Тарас Шевченко. Мистецька спадщина у чотирьох томах. Том IV ( 1857 -
1861). - К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1963.