Сухарев П.М., к.е.н., професор кафедри контролю і АГД

Лещенко А.О.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Підходи до класифікації інструментарію стратегічного аналізу

Посилення конкурентної боротьби між суб'єктами господарювання вимагає швидкого реагування на зміни в середовищі їх функціонування та прийняття стратегічних рішень щодо вибору найперспективніших видів діяльності, підвищення потенціалу, формування конкурентних переваг тощо. Інформаційну основу таких рішень формує стратегічний аналіз, методичне забезпечення якого характеризується різноманітністю підходів та інструментів. Дослідження праць вітчизняних та зарубіжних науковців, які вивчають методологію здійснення стратегічного аналізу, свідчать про відсутність єдиної чіткої класифікації інструментів стратегічного аналізу.

Метою роботи є розгляд досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців з приводу класифікації інструментарію стратегічного аналізу.

Питання класифікації інструментарію стратегічного аналізу досліджували такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як І. М. Парасій-Вергуненко, Г. В. Осовська, К. І. Редченко, П. Л. Гордієнко, Л. Г. Дідковська, Н. В. Яшкіна, О. В. Демьянова, М. Г. Саєнко, В. В. Пастухова, І. А. Ігнатьєва, О. М. Скібіцький, В. П. Баранчєєв та інші.

І. М. Парасій-Вергуненко виділила наступні групи інструментів стратегічного аналізу: традиційні методи (синтез, індукція, дедукція, порівняння); евристичні методи («мозкового штурму», експертних оцінок, метод Дельфі, матричний метод, асоціації та аналогії, морфологічний метод); оптимізаційні методи (лінійне програмування, сітьові графіки, кореляційно-регресійний аналіз). Графічні прийоми науковець виділяє як окремі методи: SWOT-аналіз, РЕSТ-аналіз, АВС-аналіз, методи моделювання (сітьового, матричного та структурного) [1, с. 39].

Г. В. Осовська виділяє такі інструменти як статистичні (регресійний аналіз для побудови тренду, факторний аналіз, моделювання,) та економіко-математичні методи (математичне програмування - лінійне, динамічне та цілочисельне) [2, с. 171].

П. Л. Гордієнко здійснює поділ інструментів за наступними ознаками:

1) за ланкою управління (керівництво підприємства, менеджери середньої ланки та нижнього рівня управління): інструктивно-описові моделі, які використовуються керівниками підприємств та менеджерами середньої ланки для прийняття загальних рішень, та прогностичні і розрахунково-аналітичні, якими оперують економісти-аналітики, бухгалтери, маркетологи тощо;

2) за видом стратегічного аналізу: ситуаційний аналіз, планування стратегії, прогнози та передбачення, аналіз стратегічних операцій і прийняття рішень;

3) за ступенем формалізації аналізу: інтуїтивні та формалізовані [3, с. 44, 48].

В. В. Пастухова поділяє перспективний аналіз на стратегічний та SWОТ- аналіз. Тому вона виділяє методи SWОТ-аналізу (РЕSТ-аналіз, конкурентний аналіз, експертні оцінки, метод порівнянь, статистичні та дискрептивні методи, модель РІМS, «дерево проблем», модель М. Портера, контент-аналіз, матриця ВСG, матриці Мс/Кіnsey та І. Ансоффа) та аналітичні методи стратегічного аналізу (екстраполяція, статистичні та дискрептивні методи, експертні оцінки, моделювання, метод порівнянь, концепція стратегічних зон господарювання, модель АDL, матриця Мс/Кіnsey, сценарії, система аналітичних показників) [4, с. 21]. Як бачимо, В. В. Пастухова включає одночасно до двох груп такі методи, як порівняння та матриця Мс/Кіnsey, статистичний, дискрептивний методи.

На нашу думку найбільш об’єктивну та повну класифікацію інструментарія стратегічного аналізу здійснила І. А. Ігнатьєва, яка виділила наступні ознаки класифікації:

1) об'єкт аналізу (методи аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища, цілей підприємства);

2) характер показників та їх інформаційне забезпечення (кількісні та якісні методи);

3) методи дослідження показників (динамічний аналіз показників, порівняльний аналіз, еталонний);

4) засоби обробки інформації (автоматизовані та неавтоматизовані) [5, с. 93].

Таким чином, більшість вищенаведених науковців здійснювали групування інструментів стратегічного аналізу без виділення ознак класифікації, що не розкриває їхньої суті в повному обсязі. Однак дослідження праць вітчизняних та зарубіжних науковців дає змогу удосконалити класифікацію інструментарію стратегічного аналізу шляхом узагальнення вже існуючих думок та виділення груп інструментів за ознаками.

Список використаних джерел:

1. Парасій-Вергуненко І.М. Стратегічний аналіз у банках: теорія, методологія, практика: [монографія] / Парасій-Вергуненко І.М. – К. : КНЕУ, 2007. – 360 с.

2. Осовська Г.В. Стратегічний менеджмент : [навч. посібник] / Осовська Г.В., Фіщук О.Л., Малійська І.В. – К. : Кондор, 2003. – 196 с.

3. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз : [навч. посібник] / Гордієнко П.Л., Дідковська Л.Г., Яшкіна Н.В. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Алтера, 2008. – 478 с.

4. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність : [монографія] / Пастухова В.В. / Київ. нац. торг.-екон. ун-т. – К., 2002. – 302 с.

5. Ігнатьєва І.А. Стратегічний менеджмент: теорія, методологія, практика : [монографія] / Ігнатьєва І.А. / Київ. yац. ун-т технологій і дизайну. – К. : Знання України, 2005. – 249 с.