Міжуй Альбіна Сергіївна
НТУУ «Київський політехнічний інститут»
Інноваційна
діяльність в сільському господарстві
Однією з актуальних проблем
агропромислового комплексу України є інноваційний шлях розвитку
сільськогосподарського виробництва. Широке впровадження інновацій в усіх
напрямах діяльності сільськогосподарських підприємств сприяє: зростанню
продуктивності праці, економії різних видів ресурсів, скороченню витрат і
зниженню собівартості аграрно-продовольчої продукції, нарощуванню обсягів і
підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.
Інноваційний потенціал формує
здатність аграрних підприємств конкурувати на внутрішньому та зовнішньому
ринках і допомагає уникнути економічної кризи.
Важливим інструментом підвищення
конкурентоспроможності аграрного сектору економіки України є інноваційна модель
розвитку. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на
сучасному етапі зумовлюється в значній мірі широким впровадженням у практику
вітчизняних і світових досягнень науково-технічного прогресу, стратегічна роль
в якому належить інноваційній діяльності.
Результати впровадження інновацій
віддзеркалюються в збільшенні обсягу продаж, зниженні собівартості продукції,
зростанні фондоозброєності та продуктивності праці, підвищенні рентабельності
роботи й інших виробничо-фінансових показників діяльності аграрних підприємств,
а також соціально-економічного розвитку сільських територій.
Сутність інноваційного розвитку
різних галузей національного господарства не містить принципових розходжень. Проте
в агропромисловому комплексі і особливо в сільському господарстві характер і
основні напрями цього процесу істотно відрізняються.
До основних
особливостей формування і розвитку інноваційного процесу у сільському
господарстві відносяться наступні:
1) значні
відмінності регіонів країни за природно-кліматичними умовами і спеціалізації
виробництва;
2) різноманітність
видів виробляємої сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки,
істотна різниця в технології обробки продукції, утримуванні и годівлі тварин;
3) велика різниця в
періодах виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції і продуктів
її переробки;
4) наявність великої
різноманітності типів виробництва за різними організаційно-правовими формами та
формами власності, розмірами, спеціалізацїї, підпорядкованості, кооперації
тощо;
5) велика залежність
технологій виробництва в сільському господарстві від природно – кліматичних
умов, дорожно-транспортних мереж, віддаленості від постачальницьких центрів і
ринків збуту продукції і інших факторів;
6) відособленість
сільськогосподарських товаровиробників, віддаленість від інформаційно –
консультаційних служб і організацій, які виробляють науково-технічну продукцію;
7) різний
соціально-освітній рівень робітників сільського господарства;
8) відстуність
чіткого і науково – обумовленого організаційно – економічного механізму
передачі досягнень науки сільськогосподарським товаровиробникам і як наслідок,
суттєве відставання галузі по освоєнню інновацій у виробництві.
Із впровадженням новацій у галузь
види продукції, як правило, не змінюються, тільки набувають покращених
властивостей. Інноваційну діяльність у сільському господарстві запропоновано
розглядати на чотирьох етапах: розробка новацій, їх апробація та перевірка,
відтворення новацій, а також впровадження їх у виробництво.
Основною метою інновацій в
аграрній сфері є забезпечення економічності та екологічності
сільськогосподарського виробництва.
З урахуванням вимог науково-обумовленої
класифікації, було розроблено набір ознак класифікації інновацій, що дозволяє,
на наш погляд, раціонально організувати інноваційну діяльність в
сільськогосподарських підприємствах. Запропонована автором класифікація
інновацій представлена в табл. 1.
Таблиця 1–
Класифікація інновацій в сільському господарстві
| 
   Ознака класифікації  | 
  
   Вид інновацій  | 
 
| 
   Предмет
  та сфера застосування інновацій  | 
  
   -      
  біологічні -      
  технічні -      
  технологічні -      
  хімічні -      
  економічні -      
  соціальні -      
  інновації в менеджменті -      
  маркетингові   | 
 
| 
   Ступінь
  новизни інновацій  | 
  
   -      
  нові для підприємства -      
  нові для галузі -      
  нові для регіону -      
  нові для області -      
  нові для країни  | 
 
| 
   Глибина
  змін, що вносяться  | 
  
   -      
  базові -      
  поліпшуючі -      
  модифікаційні -      
  прикладні  | 
 
| 
   За
  формою реалізації інновацій  | 
  
   -      
  у формі продукту -      
  у формі процесу  | 
 
| 
   Спрямованість
  використання  | 
  
   -      
  прибуткові -      
  неприбуткові -      
  захисні -      
  наступальні -      
  руйнівні  | 
 
| 
   Період
  реалізації  | 
  
   -      
  довгострокові -      
  середньострокові -      
  короткострокові  | 
 
| 
   Походження  | 
  
   -      
  зовнішні -      
  внутрішні  | 
 
| 
   Величина
  витрат  | 
  
   -      
  інновації, що вимагають великих
  вкладень -      
  інновації, що вимагають мінімальних
  витрат -      
  інновації можливі без додаткових
  витрат  | 
 
| 
   Джерела
  фінансування  | 
  
   -      
  власні кошти -      
  бюджетні кошти -      
  кредитні або інші позикові кошти -      
  змішане фінансування  | 
 
| 
   Ступінь
  ризику  | 
  
   -      
  відсутність невизначеності -      
  часткова невизначеність -      
  повна невизначеність  | 
 
 
Слід відзначити, що
у сільському господарстві розробка інновацій і їх впровадження пов’язано
переважно з новими сортами рослин, виведенням нових порід тварин, нової
техніки, новими ресурсозберегаючими технологіями, застосування яких у більшості
випадків змінює характерні властивості 
сільськогосподарської продукції, що виробляється, але не призводять до
появи нових видів продукції.
За предметом і
сферою застосування у сільському господарстві доцільно виділяти 8 типів
інновацій (табл. 2).
Таблиця 2 – Класифікація інновацій за предметом та сферою застосування у
сільському господарстві
| 
   Ознака класифікації  | 
  
   Вид інновацій  | 
 
| 
   Біологічні  | 
  
   - нові сорти і гібриди сільськогосподарських рослин; - нові породи, типи тварин і птиці; - створення рослин і тварин, стійких до хвороб і
  шкідників, несприятливим факторам навколишнього середовища  | 
 
| 
   Технічні  | 
  
   - використання нових видів техніки і обладнання  | 
 
| 
   Технологічні  | 
  
   - нові технології обробки сільськогосподарських
  культур; - нові технології в тваринництві; - науково – обумовлені системи землеробства і
  тваринництва ; - нові ресурсозберігаючі технології виробництва і
  зберігання сільськогосподарської продукції; - екологізація землеробства.  | 
 
| 
   Хімічні  | 
  
   - нові добрива і їх системи; - нові засоби захисту рослин;  | 
 
| 
   Економічні  | 
  
   - нові форми організації, планування і управління; - нові форми і механізми інноваційного розвитку
  підприємства   | 
 
| 
   Соціальні  | 
  
   - забезпечення сприятливих умов для життя, праці і
  відпочинку сільського населення   | 
 
| 
   Інновації в менеджменті  | 
  
   - нові форми організації і мотивації праці; - нові методи ефективного управління персоналом  | 
 
| 
   Маркетингові  | 
  
   - вихід на нові сегменти ринку; - удосконалення якості продукції та розширення
  асортименту; - нові канали розподілу продукції  | 
 
 
Інноваційна
діяльність є важливою складовою прискорення розвитку сільського господарства. Саме в агропродовольчій сфері, на відміну від інших сфер, розвиток
інновацій відбувається більш повільно, що вимагає особливої уваги. Інноваційні процеси у сільському
господарстві мають певні особливості, пов’язані
із його специфікою, а саме: наявністю живих організмів, сезонністю та
підвищеними ризиками тощо.
Основним продуцентом новацій для сільського
господарства нині є мережа науково-дослідних інститутів УААН та Міністерства
аграрної політики України. Найбільш поширеними новаціями є: нові сорти та
гібриди рослин і породи тварин, штами мікроорганізмів, марки і модифікації
сільськогосподарської техніки, технології, хімічні та біологічні препарати
(вакцини), економічні розробки (документально оформлені методики, різні
рекомендації тощо). Апробацію та перевірку отриманих зразків здійснюють наукові
установи і спеціальні державні установи й організації. Відтворення новацій у
сільському господарстві здійснюють насінницькі господарства (вирощування
елітного та репродукційного насіння нових сортів і гібридів
сільськогосподарських культур); племінні заводи (розведення чистих порідних
ліній тварин); машинобудівні підприємства (серійний випуск нової техніки);
біологічні фабрики (випуск вакцин тощо). Впровадження розробок у виробництво,
або перетворення новацій в інновації здійснюється за ініціативою суб’єктів
підприємницької діяльності з метою досягнення комерційних вигод. 
Сучасний стан
наукового забезпечення інноваційного процесу сільськогосподарської науки дійшов
до критичної межі: матеріально-технічна база науково-дослідних установ зношена,
не вистачає приладів для досліджень, особливо з найбільш наукомістких напрямів,
зокрема, біотехнології. 
Внаслідок довготривалості етапів розробки й
апробації фундаментальних інновацій в сільському господарстві, результати
наукових досягнень у селекції сільськогосподарських культур дають максимальну
віддачу через 15-20 років від початку фінансування кожного окремого напряму
наукової роботи, а в селекції порід тварин – 20-30 і більше років.
Впровадження та
ринкове освоєння новацій стримується також рядом інших чинників, серед яких найвагомішими
є низька платоспроможність господарств і відсутність достовірної й повної
інформації про новітні вітчизняні наукові розробки в галузі сільського
господарства.
Наукові
дослідження потребують щорічного масштабного фінансування і всебічної державної
підтримки, оскільки від цього залежить науковий рівень та якість новацій, що
надзвичайно важливо в умовах поширення на українському ринку науково-технічної
продукції конкурентоспроможних іноземних техніки й технологій, які за своїми
техніко-економічними параметрами не поступаються, а часом і перевершують
вітчизняні аналоги. Особливо це стосується імпорту сільськогосподарської
техніки, насіння іноземних сортів культур рослин і засобів захисту рослин.
Фінансова підтримка інноваційної діяльності необхідна також на інших етапах
інноваційного процесу, оскільки стимулювання впровадження має забезпечити попит
на вітчизняні наукові розробки.
Розвиток інноваційної діяльності
в сільському господарстві України – важливий напрям по нарощуванню конкурентних
переваг, оскільки аграрна галузь економічно розвинутих країн поступово
перетворюється в наукомістку галузь виробництва.
Отже, можна зробити висновок, що
у контексті існування необхідності нарощування обсягів виробництва та рівня
конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції одним із перспективних
напрямів розвитку аграрних підприємств України є використання інноваційних
підходів до здійснення господарської діяльності в сільському господарстві.
Література:
1.   Садиков М.А. Управління інноваційними процесами в аграрній сфері АПК: автореф.
дис. д-ра екон. наук: 08.02.03 / М.А. Садиков. - К., 2002. — 30 с.
2.    Чабан В.Г. Інновації як умова
підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору / В.Г. Чабан // Економіка
АПК. - 2006. - № 7. – С. 68.\
3.    Шквиря Н.О. Особливості
інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств / Н.О. Шквиря //
Держава та регіони, 2007. - № 6. – С. 216