Ясінська В.М.

Науковий керівник Михайловська О.В.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Валютні ризики та проблеми управління ними

Валютні ризики є досить актуальною темою в умовах сьогодення, оскільки ризики мають місце в буд-якій сфері людської діяльності, а особливо у підприємницькій діяльності, пов’язаній з міжнародними економічними операціями та валютними розрахунками. Наявність дискусійних питань свідчить про чималий інтерес до обраної проблематики та необхідність більш детального дослідження.

Зокрема, свою наукову діяльність на дослідженні валютних ринків акцентують такі вчені як Деркач М., Йодко М., Юзаєва К. та багато інших.

Валютний ризик або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій і диверсифікацією їхньої діяльності, і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів.

При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад : у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країни в країну, спекуляцією тощо. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів.

Довіра до валюти – складний багатофакторний критерій, що складається із кількох показників, наприклад: показник довіри до політичного режиму, ступеня відкритості країни, лібералізації економіки і режиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансу країни, базових макроекономічних показників і віри інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому.

Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю і непередбаченістю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією його учасників на політичні й економічні зміни у світі, а також значною мірою може бути пов'язане зі спекуляціями. Правильна оцінка валютного ризику в умовах крайньої неврівноваженості ризикової кон’юнктури має важливе економічне значення [1, 170].

Стихія ринку в котрий раз може звести нанівець довгострокові зусилля навіть крупної компанії і тому передбачення можливих валютних збитків має велике значення у внутрішньофірмовому фінансовому плануванні, в підвищенні ефективності основної діяльності банку або корпорації. Оцінка ризику завжди включає величину ризикового періоду, суму під ризиком, а також ризик втрат по зобов’язанням, які можуть виникнути в майбутньому (якщо, наприклад, будуть заключені контракти, про які початі переговори).

Посилення валютної нестійкості зробило актуальним питання про централізацію управління валютним ризиком на рівні всієї корпорації. По кожній іноземній валюті визначається непокрита (чиста) позиція під ризиком, яку центральна ланка монополії страхує тим чи іншим способом.

Взаємний залік ризиків по пасиву і активу – «метчінг» – один з ефективних методів обліку і оцінки валютного ризику (шляхом вирахування, наприклад, надходжень валюти з суми її відтоку можна виявити реальний розмір ризику). Багато ТНК і ТНБ активно використовують цей та інші методи, зокрема так званий «неттинг» – максимальне скорочення числа валютних угод шляхом їх укрупнення і узгодження дій всіх підрозділів банку або корпорації.

Необхідно відзначити, що і при централізації захисту від валютного ризику відповідальність за валютні збитки з конкретних підрозділів знімається і переноситься на материнську компанію не повністю. Прийняття будь-яких комерційних рішень в теперішній час обумовлено фактором валютного ризику. Крім того, в окремих випадках невиправдана централізація ризиків може ускладнити діяльність корпорації.

«Транснаціональний» валютний ризик виникає перед усім при перерахунку в національну валюту балансу компанії і її прибутків на якусь дату (це стосується в першу чергу закордонних дочірніх компаній). Основне питання в даному випадку полягає в виборі валютного курсу, по якому проводиться «трансляція»– по поточному (на дату перерахунку) або по «історичному» (тобто на дату проведення операцій).

Валютні ризики управляються різноманітними методами. Першим кроком до управління валютними ризиками всередині структури ТНК є встановлення лімітів на валютні операції. Серед інших методів виділяють:

- взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з розміру її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики;

- використання методу «неттінга», що полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. З цією метою банки створюють підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти;

- придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають зміни і останню інформацію;

- ретельне вивчення й аналіз валютних ринків [4].

Також, для обмеження валютних ризиків застосовується страхування.

Активна участь України та її резидентів у валютних правовідносинах (в умовах наявного зростання на світових та національних валютних ринках ризикових ситуацій) потребує нових підходів до правового регулювання валютних ризиків на міждержавному й національному рівнях, чіткої регламентації існуючої практики застосування валюти як кредитно-розрахункового засобу [5].

Отже, при здійсненні валютних операцій важлива роль відводиться валютним ризикам. Не варто недооцінювати вплив цього фактора. Неврахування валютних ризиків може звести нанівець всі сподівання очікуваного прибутку, або ж зовсім призвести до значних втрат і збитків.

Але все ж можна запобігти втратам, або хоча б зменшити їх розмір. Уміле маніпулювання валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій. Одного найбільш ефективного методу не існує, в різних випадках використовуються різні способи, а також використовують їх у сукупності. Страхування валютних ризиків повністю не усуває ризик, але значно зменшує його вплив і є ефективним способом захисту від непередбачуваних та неконтрольованих ринкових змін.

Таким чином, правильне управління, засноване на достовірній інформації та ретельному аналізі, є частковою, а іноді й повною гарантією захисту від валютних ризиків збитку.

Список використаних джерел:

1. Деркач М., Особливості європейської валютно-фінансової взаємодії в умовах мінливості зовнішніх факторів впливу / М.Деркач, Н.Стукало // Світ фінансів. – 2010. – №3. – С. 169-176.

2. Йодко М., Проблеми валютно-фінансової конвергенції в ЄС / М.Йодко. – Світ фінансів. – 2010. – №3. – С. 188-197.

3. Юзаєва К., О валютной политике / К.Юзаєва // Вопроси економики. – 2010. – №1. – С. 21-28.

4. www.refine.org.ua.

5. pravoznavec.com.ua.