Экономика /4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Іванова Г. М.

Науковий керівник: Семерунь Л. В., к. е .н., ст. викладач

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ІНВЕСТУВАННЯ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК НЕОБХІДНИЙ КРИТЕРІЙ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В умовах стрімкого науково-технічного прогресу та обмеженості ресурсів людина стає невід’ємною і головною складовою всіх без винятку технологічних систем, а людський інтелект посідає місце безпосередньої і вирішальної продуктивної сили нової постіндустріальної епохи. В сучасному світі визначальними стають інвестиції в освіту та охорону здоров’я, забезпечення свободи та можливостей для всебічного творчого розвитку людини і як результат людський капітал перетворився на один з головних чинників соціально-економічного розвитку.

Питання пов’язані з людським капіталом досліджено в наукових працях багатьох вчених, зокрема в працях О. Кошулько, І. Гуриненко, М. Чечель, Е. Лібанова, В. Близнюк, С. Климов, І. Журавльова та інших, але ці проблеми залишаються ще не вирішеними й потребують подальшого розгляду. Метою дослідження є висвітлення особливостей та важливості інвестування в людський капітал.

Перш за все необхідно визначитися з сутністю поняття «людський капітал» під яким розуміють запас продуктивних здібностей індивіда, розвинутих у результаті інвестицій, які у майбутньому здатні приносити більший дохід своєму власникові [2, с. 86]. Упровадження терміна «людський капітал» означає не лише усвідомлення значної ролі людини в економічній системі, а й визнання необхідності інвестування в людину.

Функціонування людського капіталу та віддача від його застосування суттєво залежать від волі й зусиль людини – власника цього капіталу, індивідуальних інтересів, відповідальності, світогляду і загального рівня культури, в тому числі й економічної. Тому капіталовкладенням у людину притаманний вищий, ніж для звичайних капіталовкладень, ступінь ризику та невизначеності, а зміни обсягів людського капіталу в залежності від витрат принципово неможливо оцінити з високою точністю.

Прийняття раціональних інвестиційних рішень базується на оцінці витрат і вигід, які отримує окрема людина чи суспільство загалом від таких вкладень. Потенційні інвестори (людина, підприємство, держава) вкладатимуть кошти у людський капітал тоді, коли є впевненими, що ризик від проекту буде мінімальним і у майбутньому вони отримають вищі доходи чи прибутки від капіталовкладень. Економічно виправданими будуть ті інвестиції, які мають високий рівень окупності.

Щодо вкладень у людський капітал на базі підприємства, то таким чином фірма забезпечує себе висококваліфікованими працівниками, що дозволяє підвищити темпи розвитку та розширювати свою долю на ринку. Варто зазначити, що ефективність виробництва лише на 30-35% залежить від фізичного капіталу, решта – від рівня кваліфікації робітників і фахівців [1, с. 32]. Інвестуючи у своїх працівників підприємства активізують їх трудову віддачу, підвищують продуктивність праці, скорочують втрати робочого часу, зміцнюючи при цьому свою конкурентоспроможність. Науково-технічний прогрес, необхідний для розвитку будь-якого підприємства, потребує значних витрат, пов’язаних перш за все, з оновленням знань.

Освіта вже давно не єдиний і не достатній метод підготовки людини до трудової діяльності, отримання диплома має стати не закінченням освіти, а лише переходом на вищу стадію тривалого процесу набуття професійної кваліфікації. В Україні ж існує основна проблема вищої освіти – невідповідність потребам суспільства. Структура підготовки спеціалістів не враховує реальні потреби ринку праці, внаслідок цього значна частина випускників не працює за спеціальність і змушена витрачати час і гроші на перепідготовку. Багато студентів розглядають вищу освіту лише як шлях до одержання диплому незалежно від здобутої спеціальності. Це перш за все пов’язано з тим, що у вітчизняних умовах освітньо-професійні якості зайнятого населення зазвичай не є визначальним чинником його матеріального становища. На жаль, низький рівень оплати праці в Україні не дозволяє віднести до середнього класу значну частину професіоналів із вищою освітою, не кажучи про величезну розбіжність між рівнем життя працівників з відповідними освітньо-професійними якостями у західних країнах і в Україні, і як результат відбуваються втрати людського капіталу у формі виїзду висококваліфікованих кадрів закордон.

Не ринкові ефекти впливу освіти на економічне зростання враховуються в індексі розвитку людського потенціалу або індексі людського розвитку (ІЛР), який включає не тільки показник економічного зростання (ВВП на душу населення), а й показники очікуваної тривалості життя і рівня освіти. В останні роки серед 177 країн, для яких розраховується ІЛР, Україна посідає 70-е місце після Росії та Білорусії. Лідером за загальним ІЛР, вже декілька років є Норвегія [1, с. 33].

Майбутнє будь-якої держави, зокрема і України, нерозривно пов’язане з розвитком інтелекту нації, що є найдорожчим капіталом людства. Саме досягнення високого показника розвитку людського капіталу є запорукою майбутнього успіху країни та зміцнення її позиції на міжнародному рівні. Таким чином, формування економічної політики України має спрямовуватись на підвищення уваги до формування людського потенціалу держави, що, крім іншого, має враховуватися при формуванні бюджету.

Література

1. Кошулько О., Гуриненко І. Ефективність інвестицій у людський капітал на вітчизняних підприємствах. – Україна: аспекти праці. – 2009. - №5. – С.30-33.

2. Чечель О. М. Інвестування у розвиток людини як пріоритетний напрям формування людського капіталу.-Економіка та держава. – 2010. - №3. – С.86-88.