Економічні науки/7. Бухгалтерський облік і аудит

Ліщинська Л. Б., Гайдей С. В., Стратієнко В. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Стан державного фінансового контролю в Україні

Сьогодення України характеризується активною розбудовою ринкових відносин, намаганням удосконалити фінансову сферу, забезпечити ефективне наповнення державного бюджету, що фактично неможливо без дієвої системи державного фінансового контролю. Саме державний фінансовий контроль виступає важливим інструментом боротьби із злочинами у сфері фінансових відносин, забезпечує збереження державного майна і коштів та нагляд за повнотою і своєчасністю надходження, законністю та ефективністю використання бюджетних ресурсів.

Проблеми фінансового державного контролю знайшли висвітлення в роботах багатьох науковців, зокрема І. С. Скоропада, І.Б. Стефанюка, І.М. Іванової. Різні аспекти державного контролю досліджувались в роботах І. В. Басанцова, Г. В. Дмитренка.

Метою статті є аналіз стану системи державного фінансового контролю в Україні, визначення основних проблем та розроблення пропозицій щодо їх покращення.

В основу дослідження покладено законодавчі та нормативні документи, статистичну інформацію органів контролю, фундаментальні праці провідних вчених, таких як І. С. Скоропад, І. В. Басанцов, Г. В. Дмитренко.

Фінансовий контроль являє собою систему органів і заходів перевірки законності й доцільності дій у сфері створення, розподілу та використання грошових фондів держави та місцевого самоврядування, сприяє забезпеченню законності, охороні прав власності, правильному та ефективному використанню бюджетних, позичкових і власних коштів, він є невід’ємною частиною демократичного суспільства та правової держави. Державний фінансовий контроль виявляє відхилення від прийнятих законів, стандартів, визначає ефективність, доцільність та економність управління ресурсами, забезпечує надання суспільству об’єктивної інформації про використання бюджетних ресурсів, що передбачає відповідальність органів влади за законність та ефективність фінансового управління [2, с.91].

Роль державного контролю в умовах переходу до ринку визначається наявністю значних недоліків у фінансовій практиці. Ставлячи за мету привласнення максимально високих прибутків, ряд підприємців досягають її у заборонений спосіб: через ухилення від сплати податків, заборонені види діяльності, незаконні вивезення капіталів за кордон, привласнення активів і позбавлення інвесторів прав на доходи, незаконну легалізацію доходів і створення фіктивних фірм, монопольне завищення цін на товари та фальсифікацію торгових марок, розкрадання державної власності, нецільове використання бюджетних коштів і коштів, одержаних під гарантії уряду. Застосування застарілих форм фінансового контролю не дає змоги державі оперативно й ефективно впливати на процеси, які відбуваються в економіці, що призводить до зниження контрольних функцій держави, не забезпечує концентрації контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах фінансової діяльності.

Про необхідність вирішення важливого питання - вдосконалення організації фінансового контролю, свідчать офіційні дані Державної контрольно-ревізійної служби України про часті випадки правопорушень в бюджетних установах (рис. 1).

Рис. 1. Аналіз кількості бюджетних установ, в яких виявлено бюджетні правопорушення у 2006-2010рр. [4, с.264]

З рис. 1. видно, що кількість бюджетних установ, у яких виявлено фінансові правопорушення мають тенденцію до збільшення. Зокрема найбільший обсяг правопорушень було виявлено у 2009 році – майже 98% з загального обсягу перевірених установ. У 2010 році - кількість перевірок порівняно з 2009 роком зросла майже на 43%, однак питома вага бюджетних установ з виявленими правопорушеннями залишилась все ж на високому рівні – 65,8%. Зростання порушень свідчить не тільки про необхідність посилення контролю, а також вказує на те, що економічний механізм господарювання є недосконалим та містить дуже багато слабких позицій, що сприяє скоєнню таких злочинів.

Найбільшими за кількістю та обсягами серед фінансових порушень є проведення витрат з порушенням законодавства, незаконні витрати державних ресурсів та нецільові видатки бюджетних коштів. Разом з цим, спостерігається певна безсистемність та хаотичність у підходах різних контрольних органів влади. На практиці дедалі більше превалюють адміністративна та кримінальна відповідальності, але й у разі їх застосування виникає багато проблем. Суми штрафів, які призначають згідно із законодавством, значно менші, ніж обсяги бюджетних коштів, які держава втрачає через зловживання відповідальних посадових осіб [5, с.265].

Важливим сьогодні також є контроль за державними монополіями, зокрема у сфері енергетики, видобування корисних копалин та транспорту. Саме ці монополії є чи не найбільш ризикованими з погляду фінансових зловживань, оскільки тут зосереджені мільярдні обороти державних ресурсів.

Актуальним залишається моніторинг успішності реалізації фінансової політики та дієвості фінансових інструментів. Якщо у процесі контролю виявляються постійні порушення законодавства багатьма суб’єктами, то це може свідчити про те, що фінансова політика не враховує їхніх інтересів.

Система фінансового контролю, побудована в Україні, не забезпечує на належному рівні фінансово-бюджетну дисципліну як в цілому в державі, так і на регіональному рівні зокрема. Це зумовлюється, перш за все, наступним.

1. Відсутністю цілісної нормативно-правової бази, що на державному рівні регулювала б функціонування системи фінансового управління і контролю. Окремі законодавчі положення закладені лише в Бюджетному кодексі України, в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», і більш детально - у Концепції розвитку державною внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року від 22.10.2008 р. [1, с.119]. Актуальним було б прийняття Закону України «Про державний фінансовий контроль», який має встановити єдині норми, визначити чітку організаційну структуру системи контролю, чітко розмежувати повноваження контролюючих органів, визначити об’єкти контролю, форми і методи його здійснення.

2. На сьогодні контрольні функції у фінансовій сфері покладаються на 10 державних органів, відбувається дублювання функцій та втручання одних органів контролю в компетенцію діяльності інших. При цьому, паралельно перекладається відповідальність з органу на орган. Особливої значущості набуває необхідність створення теоретичних основ нової моделі єдиної системи державного фінансового контролю, які в подальшому повинні стати теоретичною базою для розроблення й ухвалення в країні низки законів: «Про єдину систему державного фінансового контролю в Україні», «Про вищий орган державного фінансового контролю в Україні» та інших [2, с.91].

3. Важливим питанням є і слабка взаємодія органів державного контролю з правоохоронними та судовими органами з приводу відповідальності винних осіб за бюджетні правопорушення, зволікання судів з розглядом справ, безпідставне звільнення від відповідальності правопорушників, несвоєчасне інформування органів державного контролю про результати слухань [4, с.265].

Сьогодні метою державного фінансового контролю є не лише недопущення порушень чинного законодавства, а й недопущення неефективного господарювання, розв’язання таких проблем, як: виявлення суб'єктів підприємництва, які несуть загрозу національній безпеці, попередження монополізації ринків; достовірна оцінка результатів діяльності природних монополій і регулювання в них тарифів; належний нагляд за ефективністю використання коштів бюджетними установами та ін.

Отже, головним завданням сьогодні виступає фундаментальне теоретичне дослідження та визначення шляхів побудови нової, досконалої системи державного контролю, що дасть можливість поліпшити бюджетну дисципліну, звести до мінімуму зловживання в бюджетній сфері й використанні державного майна, удосконалити управління державними фінансами й досягти стандартів демократичних країн, розв’язати проблему неефективного господарювання у державному секторі економіки.

Література:

1. Дмитренко Г. В. Модернізація державного фінансового контролю в Україні // Статистика України. – 2009. - №3. – С. 118-123

2. Дмитренко Г. В. Шляхи удосконалення публічного фінансового контролю // Економіка та держава. – 2011. - №4. – С. 90-92

3. Концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2015 року / затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22. 10. 2008 р. № 1347-р.

4. Скоропад І. С. Державний фінансовий контроль в Україні // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – С. 262-266