Бєсєда О.Л.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Землі сільськогосподарського призначення як об’єкт бухгалтерського обліку

У зв’язку з формуванням ринку землі в Україні, а також майбутньою можливістю купувати та продавати сільськогосподарські угіддя останнім часом актуалізувалися питання необхідності відображення в бухгалтерському обліку земель сільськогосподарського призначення, що автоматично переводить їх у статус об’єкта бухгалтерського обліку [1].

Сьогодні в системі бухгалтерського обліку знаходять відображення такі об’єкти земельних відносин: земельні ділянки; права користування земельними ділянками; капітальні витрати на поліпшення земель.

У бухгалтерському обліку земельні ділянки визначаються активами, обліковуються у складі основних засобів згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби». У Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух земель відведено субрахунок 101 ‘‘Земельні ділянки’’ у складі рахунка 10 ‘‘Основні засоби’’

Організація бухгалтерського обліку земель залежить від організаційно-правової форми підприємства, виду його діяльності, розміру, фінансового стану та ін. В бухгалтерському обліку повинно передбачатися відображення складу землекористування та організаційно-правової форми підприємства [2].

Земельні ділянки як активи проходять три основні цикли свого існування на підприємстві: надходження земельних ділянок, експлуатація, вибуття землі зі складу активів підприємства. Кожна стадія вимагає на підприємстві чіткого документального оформлення господарських операцій і відображення на рахунках бухгалтерського обліку з метою контролю за фактичним станом об’єктів обліку. Фахівці пропонують для детального обліку земель окремі зміни в типових формах первинного обліку. Зокрема це запровадження реквізитів для розкриття деталізованої інформації щодо конкретних характеристик окремої земельної ділянки.

Відображення будь-якої земельної ділянки в обліку залежить від мети придбання цієї ділянки підприємством. Земельна ділянка, яку підприємство придбаває для використання у власній діяльності (вирощування сільськогосподарських культур, утримання тварин, тощо) повинна відображатись в обліку як об’єкт основних засобів. Згідно з п.5 П(С)БО 7 «Основні засоби» земельні ділянки – одна з груп основних засобів. Якщо ж підприємство не буде використовувати земельну ділянку у власній діяльності, але буде отримувати дохід, наприклад, при здаванні ділянки в оренду, то в такому випадку земельну ділянку слід відображати в обліку як об’єкт інвестиційної нерухомості (П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»). Земля придбана для перепродажу є товаром і потрапляє до складу необоротних активів, призначених для продажу ( П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для перепродажу, та припинена діяльність») [3].

Документування є одним із важливих елементів методу бухгалтерського обліку, що забезпечує достовірність і інформаційну базу відображених господарських операцій. Тому дослідивши стан обліку слід розглянути первинну документацію обліку земельних ділянок на агропідприємствах. Облік земель у сільськогосподарських підприємствах слід здійснювати у Книзі обліку земельних ділянок підприємства, яка складатиметься із окремих розділів: землі сільськогосподарського призначення і землі несільськогосподарського призначення. У даній книзі окремо слід обліковувати землі власні, у постійному користуванні та орендовані. Книга повинна бути пронумерована, прошнурована і скріплена печаткою.

Оскільки землі стали об’єктом бухгалтерського обліку і віднесені до складу основних засобів, то по них слід проводити інвентаризацію. Інвентаризації повинні підлягати усі землі, що належать підприємству (власні ділянки, орендовані та ті, які належать на правах користування) [4].

Нині в сільськогосподарських підприємствах спостерігається дуже низький рівень бухгалтерського обліку операцій із земельними ресурсами, а в деяких господарствах і відсутність такого обліку взагалі. Причина – відсутність доступної методики бухгалтерського обліку земель, немає рекомендацій із питань відображення земельних ресурсів у звітності, розроблених первинних документів для всіх видів господарських операцій із земельними ділянками на агропідприємствах.

В останні роки, з розвитком земельної реформи, в країні нагромаджено вітчизняний досвід бухгалтерського обліку землі та його не можна вважати достатнім. Тому слід вести активний пошук подальшого вдосконалення обліку земельних ресурсів, у тому числі з використанням зарубіжної практики. За умов розумного використання такий досвід допоможе вивести бухгалтерський облік земельних ресурсів на істотно вищий рівень розвитку та забезпечити підвищення економічної віддачі.

Література:

1. Бєсєда О.Л. Капітальні витрати на поліпшення земель як об’єкт бухгалтерського обліку / О.Л.Бєсєда, О.Г.Чепець / ІI Международна научно-практична конференція «Эффективные инструменты современных наук – 2011» 27.04.2011 – 05.05.2011, Чехия, Прага

2. Ярмолюк О. Ф. До питання щодо обліку землі/ О. Ф. Ярмолюк // Облік і фінанси АПК. –2007. – № 3-5. – С. 165-169.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом МФУ від 27.04.2000р. № 92.

4. Сисак Е.О. Бухгалтерський облік земельних ресурсів: міжнародний та національний досвід [Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/Ekon/2010_29_1/statti/21.htm