Философия  религии

К. філос. н. Халезова Любов

Севастопольський інститут банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України

Постать та творча діяльність В. Ф. Войно-Ясенецького як об’єкт науково-богословського дослідження

Активний процес демократизації сучасного українського суспільства, потужним імпульсом якого стало проголошення Україною державної незалежності, позначений кардинальними змінами в усіх сферах життя, а отже і труднощами перехідного періоду. Однак за всієї складності, він зберігає сталу позитивну динаміку і спрямований на успішне засвоєння як кращих надбань минулого, так і подальший цивілізаційний поступ. У цьому зв’язку надзвичайно важливе місце посідає комплекс питань, пов’язаних з визначенням адекватних орієнтирів духовного розвитку. А ця потреба своєю чергою унеобхіднює глибоку рефлексію над духовними надбаннями минулого, що зберігають своє значення дотепер.

Під цим оглядом дослідження філософсько-релігійних поглядів В. Войно-Ясенецького (архієпископа Кримського Луки) є надзвичайно важливим хоча б тому, що разом з актуалізацією творчого доробку цієї непересічної постаті сприятиме кращому вирозумленню на дихотомії співвідношень “релігія – наука”, “дух – душа – тіло”, “віра – розум”, які донедавна розглядалися як антиномічні. Додатковою понукою до вивчення філософсько-релігійних поглядів В. Войно-Ясенецького (архієпископа Кримського Луки) є також пожвавлений інтерес до самої постаті архієпископа Луки, якого 1996 року було канонізовано і прославлено як страдника та мученика за віру.

Становлення філософсько-релігійних поглядів В. Войно-Ясенецького (архієпископа Луки) відбувалося під виключним впливом його глибокої релігійної свідомості, а також щирої віри, вірність і відданість якій він засвідчив подвижницьким служінням Богові та людям упродовж всього страдницького життя.

Філософсько-релігійні погляди В. Войно-Ясенецького (архієпископа Луки) характеризувалися виразною креаціоністською спрямованістю, обґрунтовуючи яку він тяжів до синтезу наукового, філософського та релігійного знання.

Поєднуючи медичну та архіпастирську діяльність та строго дотримуючись наукових методів дослідження, В. Войно-Ясенецький не тільки обстоював принципову сумісність науки та релігії, а також необхідність їхнього зближення. Розбіжність релігії і науки становить об’єкт та способи пізнання, з огляду на які наука є раціональним знанням про матеріально суще, тоді як релігія базується на вірі та зорієнтована на етико-інтуїтивне осягнення сфери божественного.

В підходах до з’ясування взаємозалежності тіла, душі та духу В. Войно-Ясенецький дотримувався православного вчення.

На окремі положення книгі В. Войно-Ясенецького “Дух, душа і тіло” справили вплив наукові досягнення доби, чим власне й може пояснюватися певний відхід вченого-богослова від дихотомічного вчення Православної Церкви про людину як двоєдність тіла та духу.

Віддаючи належне науковим напрацюванням в царині вивчення психіки, В. Войно-Ясенецький був об’єктивно близьким до філософської концепції А. Бергсона, який вважав, що цілісне пізнання дійсності можливе лише за допомогою емоційно-інтуїтивного осягнення.

Розмежувавши поняття “духовний” і “душевний”, “духовність” і “душевність” В. Войно-Ясенецький розумів під духовністю досягнення особистістю вищої якісної цілісності, її перемогу над душевними та тілесними воліннями.

Обґрунтовуючи важливість земного буття в контексті ввіреної людині свободи вибору, В. Войно-Ясенецький наголошував, що після звільнення від уз тіла, дух продовжуватиме життя вічне й нескінченне та вдосконалюватися в тому напряму, який обрала людина за життя.

Осмислюючи містико-трансцендентний досвід у найрізноманітніших формах свого вияву (ясновидіння, пророцтва, передчуття, передбачення …), а також зауважуючи на його безперечній достовірності, В. Войно-Ясенецький вважав чудо не протиприродним, а надприродним феноменом.

Продовжуючи і розвиваючи вітчизняну філософську традицію, В. Войно-Ясенецький вважав серце органом вищого пізнання, що панує над мисленням, вірою та світоглядом, а відтак і над суспільними та політичними прагненнями людини.

Філософсько-релігійні погляди В. Войно-Ясенецького (архієпископа Луки) являють собою цілісний погляд на феномен людського буття в його “вертикальному” вимірі і являють собою органічну частину вітчизняної філософсько-релігійної думки, сенс якої зводиться до конечної необхідності духовного вдосконалення людини, а точніше піднесення її смертної душі до рівня безсмертного духу.

Маючи містичний досвід та будучи людиною витонченої духовної культури, В. Войно-Ясенецький відзначався винятковою відповідальністю та вимогливістю, а також тими християнськими чеснотами (скромністю, смиренням, відвагою, мужністю, незламністю…), що дозволяють говорити про нього як людину цілісну особистість за способом думання та чином дій.

Кореспондуючись з православним вченням про людину, інтерпретаційна довільність трактування В. Войно-Ясенецьким взаємозв’язку та взаємозалежності духу, душі та тіла характеризувалася наголошенням смертності душі як окремої іпостасі людини, що, з одного боку, було відхиленням від православного віровчення чи ж його розвитком (доповненням), а з другого боку, відкривало подальші можливості для пояснення психічних розладів та їх лікування В. Войно-Ясенецькому-медикові та архієпископові Луці-святителю і богослову.

Дотримуючись ортодоксальних поглядів як православний ієрарх, В. Войно-Ясенецький приділяв виключну увагу проблемі людини як Божому творінню в контексті її християнського покликання.

Актуалізуючи проблему цілісної свідомості, в якій пріоритет застерігався за духом, В. Войно-Ясенецький солідаризувався з напрацюваннями видатного французького психоаналітика А. Бергсона та значної когорти інших мислителів.

Воднораз, аналіз всієї сукупності питань, порушених у науково-релігійній спадщині В. Войно-Ясенецького, дозволив виснувати, що:

– життєва позиція святителя Луки, а поготів та особистісна цілісність, в контексті якої виразник поглядів та їх втілювач являли собою органічну єдність, є співмірними з базовими положеннями сучасної біоетики, особливо з погляду на комплексний підхід хірурга до лікування тіла, духу й душі кожного пацієнта, а також з уваги на актуалізацію ним етичних питань на рівні “лікар – паціент”;

– архієпископ Лука як богослов та медик усвідомлював величезну психотерапевтичну силу слова і з успіхом використовував її як цілитель душі та тіла;

– В. Войно-Ясенецького правомірно вважати одним із предтеч появи біоетики, дарма що його діяльність залишалась невідомою для засновников цього нового дисциплінарного утворення;

– прізвище В. Войно-Ясенецького справедливо уособлюється зі зразком того типу віруючого лікаря, який не тільки докладає усіх можливих зусиль для того, щоб хворий одужав, але й, поважаючи хворого як образ і подобу Божу, ставиться до його недуги як до того страждання, якому Господь попустив статися задля блага хворого;

– розглядаючи життя у його вічній перспективі, В. Войно-Ясенецький виходив з того, що, з одного боку, над вічним життям фізична смерть не владна, а з другого боку, усвідомлював, що ставлення до лікування як до зовнішнього засобу не може бути достатньою підставою для справжнього зцілення, й, надаючи неабиякого значення психо-терапевтичним засобам лікування, керувався тим, що хвороба є своєрідним закликом до пошуку правильного життєвого шляху та/чи ж заглиблення в духовне життя;

– провідні ідеї проповідницької діяльності В. Войно-Ясенецького-богослова можуть слугувати базисом сучасної християнської психіатрії і дають цілковиті підстави шанувати в особі архієпископа Кримського Луки не тільки всесвітньо відомого професора медицини, але й оригінального мислителя та визначного релігійного діяча, без урахування доробку якого неможливо дати об'єктивну оцінку становлення й розвитку релігійної філософії упродовж 30 – 50-х років ХХ століття.

Литература.

1. Лука (Войно-Ясенецкий), архиепископ. Дух, душа и тело / Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). – Краматорск : Полтавская епархия, Спасо-Преображенский Мгарский монастырь, 2002. – 136 с.

2. Лука (Войно-Ясенецкий), архиепископ. Сила моя в немощи совершается (духовные беседы) / Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). – М. : АО “Форма – Пресс”, 1997. – 416 с.

3. Лука (Войно-Ясенецкий), архиепископ. Я полюбил страдание… Автобиография / Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). – Краматорск : Полтавская епархия, Спасо-Преображенский Мгарский монастырь, 2002. – 208 с.

4. Лука (Войно-Ясенецкий),святитель. Наука и религия. Дух, душа и тело / Святитель Лука (Войно-Ясенецкий). – М. : Троицкое Слово, 2001. – 316 с.

5. Лука Симферопольский (Войно-Ясенецкий), святитель. Спешите идти за Христом! Проповеди в Симферополе (1946–1948 гг.) / Святитель Лука Симферопольский (Войно-Ясенецкий). – М. : Издательство храма свв.бесср. Космы и Дамиана на Маросейке, 2000. – 240 с.