Право. Гражданское право.

Байова К.В.

НУ ЮАУ ім. Ярослава Мудрого, Україна

Юридична сутність інституту спадкового договору

Конституцією України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, у тому числі й на випадок смерті.

Спадковий договір є новим цивілістичним інститутом для України, однак він давно впроваджений у законодавство багатьох європейських країн.

Позитивною стороною правового інституту спадкового договору є забезпечення гідного життя особам, які самостійно реалізувати таке право не мають змоги, а також захист їх майнових та немайнових прав.

Слід зауважити, хоч законодавець відніс такий правовий інститут як спадковий договір до спадкового права і відносини, які підпадають під регулювання зазначеного правового інституту, пов’язані зі смертю фізичної особи, однак це не є спадкуванням. Згідно статті 1217 Цивільного Кодексу в Україні спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір покладає обов'язок на набувача виконати певні розпорядження відчужувача, а виникнення в набувача права власності на майно відчужувача залежить виключно від настання конкретної обставини - смерті відчужувача.

Зокрема розпорядження відчужувача можуть виражатися в зобов'язанні набувача вчинити певну дію майнового або немайнового характеру (наприклад, доглядати особу чи утримувати її, поховати відчужувача в конкретному місці тощо).

Водночас на набувача не може покладатись обов'язок проживати в певному місці, закінчити певний навчальний заклад, одружитися з певною особою, відмовитись у подальшому відчужувати майно, яке перейде у його власність за спадковим договором тощо.

Відчужувачем за цим договором може бути подружжя, один із подружжя або інша особа, а набувачем - фізична та юридична особи.

Особливістю сторін у спадковому договорі є те, що відчужувачем може бути лише фізична особа, тоді як набувачем – фізична або юридична особа.

Подружжя має право укласти спадковий договір щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.

Спадковий договір укладається в письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню. Спадковий договір набирає чинності з моменту його укладення та породжує юридичні наслідки, пов'язані не зі смертю відчужувача, а лише з моменту досягнення згоди сторін з усіх істотних умов і укладення цього договору в письмовій формі з подальшим нотаріальним посвідченням. Саме з цього моменту виникають права й обов'язки сторін.

Цивільний кодекс закріплює, що договором може бути охоплене майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а також майно, яке є особистою власністю кожного з подружжя. У цьому договорі може бути обумовлено, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а у разі смерті другого його майно переходить до набувача за договором. Сторони можуть зазначити в договорі й інші умови, не заборонені законом.

Набувач за спадковим договором може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття, так і після відкриття спадщини. У разі смерті відчужувача, набувач стає власником майна, визначеного в договорі.

Для забезпечення виконання спадкового договору на майно, визначене договором, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного в спадковому договорі, є нікчемним.

Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.

Що стосується положення про призначення особи, яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті, то таку вказівку може бути зроблено:

• у спадковому договорі;

• у заповіті шляхом поширення повноважень виконавця заповіту на забезпечення виконання спадкового договору;

• в окремому договорі доручення, що також має бути посвідчений у нотаріальному порядку, оскільки лише письмові повноваження призначеної особи не можуть бути підтверджені покійним відчужувачем, тому їх достовірність має бути надійно гарантована.

У разі відсутності призначеної особи контроль за виконанням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини. Положення про контроль за виконанням спадкового договору з боку нотаріуса має бути закріплене в Законі України «Про нотаріат», передбачати оплату дій нотаріуса за вчинення такого нотаріального провадження, конкретизувати його повноваження та встановлювати перелік дій тощо.

Таким чином, спадковий договір є цікавим і корисним інститутом спадкування. Незважаючи на недостатнє правове регулювання порядку укладення й виконання спадкового договору, він є досить привабливим способом розпорядження майном для власника, зокрема, з огляду на можливість здійснення контролю за виконанням спадкового договору як за життя, так і після смерті відчужувача. З іншого боку, враховуючи заборону відчуження майна, яке є предметом спадкового договору, набувач теж отримує вагомі гарантії, що виконання ним усіх зобов’язань за договором у майбутньому принесе сподіваний результат — отримання у власність певного майна.