Куц Б.О.

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

СИСТЕМАТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ТА ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ AEGOPODIUM PODAGRARIA

Останнім часом великої популярності та значення набуло використання лікарських трав у якості допоміжних засобів у лікуванні та профілактиці захворювань. Особливою у цьому відношенні є Aegopodium podagraria, або яглиця звичайна, так як цю рослину не тільки здавна використовують як панацею, але й як цінну харчову, кормову, медоносну рослину, а також активно вивчають мікоцидну та бактерицидну властивості ефірної олії, що міститься в траві, суцвіттях та плодах Aegopodium podagraria.

Яглиця звичайна це багаторічна трав’яниста рослина, що поширена на території всієї Європи, у Середній Азії, на Кавказі, у Західному і Східному Сибіру. Віддає перевагу мішиним та листяним лісам, галявинам і місцям вирубки, згарищам тощо. Часто утворює зарості, в тіні сильно розростається, але, як правило, не цвіте. Одна рослина яглиці живе приблизно 45-50 років [1].

Рослину відносять до відділу Streptophyta, який включає в себе Tracheophyta (таксон невизначеного рангу між відділом та класом відділу Вищі рослини (Streptophyta) царства Зелені рослини (Viridiplantae)). Таксон включає в себе групу Насінних (Spermatophyta), а саме відділ Покритонасінних (Magnoliophyta). Яглицю звичайну класифікують як справжню дводольну рослину (клас Magnoliopsida), що відноситься до підкласу Айстериди (Asterids). В свою чергу підклас поділяють на 13 порядків, серед яких і Аралієцвіті (Apiales). Порядок містить підряд Apiineae разом з родиною Зонтичні (Umbelliferae), або Селерові (Apiaceae) і підродиною Apioideae. Іноді виділяють ще один такон- трибу Careae, куди відносять рід Aegopodium, що нараховує 7 видів [2]. Видова назва визначена особливи властивостями трави, що цінувалась ще в середньовічній Англії. Тоді її називали «травою епископів» та вирощували в монастирських садах, щоб попередити виникнення подагри, ревматизму та ішиасу, как як основною категорією хворих на ці хвороби були священнослужителі, раціон яких був представлений великою кількістю м’яса та алкоголю [5].

Стебло прямостояче, 50–100 см заввишки з трохи розгалуженою верхівкою, порожнисте, борозенчасте, голе або коротко-шорсткоопушене. Нижні листки здовгими (20–40 см завдовжки) черешками широкотрикутні, пластинки 10–20 см завдовжки. І дещо більші завш., двічі трійчасті, з видовженояйцеподібними гостропилчастими загостреними частинками на коротких черешках, верхні листки дрібніші, з коротко-розширеними в піхви черешками, трійчасті з бічними двороздільними, рідше — цілими голими листками, опушені лише по жилках. Квітки правильні, двостатеві, зібрані у складні зонтики, верхівковий зонтик 20–25-променевий, плодючий, бічні зонтики — дрібніші, неплодючі, обгорток та обгорточок немає, 5 білих оберненосерцеподібних, глибоковиїмчастих пелюсток, у виїмці із загнутою всередину частиною. Плід — двосім’янка, достигла — майже чорного кольору. Цвіте в травні – липні, плоди достигають у серпні [3].

Рослина досить поширена і відграє велике значення в природі та житті людини. Рослина є домінантним видом в фітоценозах, в агроценозах як бур’ян. Рослина відрізняється високим вмістом мікро- та макроелементів, насичених і ненасичених жирних (пальмітинова, стеаринова, олеїнова, лінолева, арахідонова) та органічних кислот тощо. Листя містить вітамін С — 65–100 мг; мікро- та макроелементи: ( калій, кальцій, залізо, магній, бор, титан, селен, цинк, мідь); хлорофіл — 1,5%; У стеблах і листі виявлені органічні кислоти: яблучна, лимонна. У квітках, суцвіттях та плодах знайдено вуглеводи: глюкоза, фруктоза, умбеліфероза; ефірна олія — 0,14%; фенолкарбонові кислоти, а саме кавова; флавоноїди [4].

Рослина визнана лікарською, неофіцинальна. Застосовується при порушеннях як засіб, що покращує діяльність травного тракту, підвищує діурез, виявляє пом’якшувальну, протизапальну, детоксикаційну, знеболювальну та ранозагоювальну дію, покращує кровопостачання нирок, збільшує екскрецію сечової кислоти, виявляє нефропротекторну дію. Існують відомості, що рослину використовують для боротьби з алкогольною залежністю. Рослина має декоративне значення та фунгіцидні властивості. Aegopodium podagraria активно використовується в гомеопатії. Рослина кормова, медоносна [1;3;6].

Отже, Aegopodium podagraria це поширена рослина родини Селерових, що має велике значеня в практичній діяльності людини як харчова, лікувальна, декоративна та медоносна рослина.

Список використаних джерел:

1. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. К.: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. –С. 544.

2. Лесная ботаника: морфология и систематика растений : учеб. пособие / А. С. Родионова. - М. : Лесная промышленность, 1980. – С. 245.

3. Штрыголь С.Ю., Степанова С.И., Товчига О.В., Койро О.О. Сныть обыкновенная (Aegopodium podagraria L.). Перспективы применения в медицине // Провизор. 2008. №7. С. 5–10.

4. Агеев, В.А. Элементный состав травы и экстракта Aegopodium podagraria L. / В.А.Агеев, М.А. Ханина, А.П. Родин // Меднцнна и образование в Сибири. -Новосибирск: эл.науч.изд-е НГМУ. - 2012. – № 4.

5. Вермейлен, Нико Полезные травы. Иллюстрированная энциклопедия: Пер. с англ. Б. Н. Головкина. — М.: Лабиринт Пресс, 2002.— С. 320.

6. Травник: золотые рецепты народной медицины/Сост. А. Маркова. – М.: Эксмо; Форум, 2007. – С. 928.