Студентка Ілляшенко В.В.

Науковий керівник: СИСОЄВА Л. Ю., к.е.н., доцент

Українська академія банківської справи Національного банку України, м. Суми

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИМ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ

На сьогоднішній день індивідуальний кредитний ризик являється одним із головних банківських ризиків, управління яким має свої характерні особливості. Вагомим є те, що дієве управління ризиком окремого позичальника не лише дає змогу банкам отримувати прибуток і ефективно вести свою кредитну діяльність, але й надає можливість банківському кредиту виконувати його функцію у сфері грошового обігу. Таким чином, видані, але не сплачені у встановлений термін кредити сприяють зростанню грошової маси в країні та збільшує інфляцію.

Під час процесу кредитування позичальника банку, вагомою його складовою є визначення максимально допустимого розміру кредиту, який має можливість одержати позичальник, а саме визначення індивідуального ліміту кредитування певного позичальника за ввесь час дії кредитного договору. Питання визначення ліміту кредитування пов’язане в одному випадку: необхідністю клієнта в позикових коштах, а в іншому-його реальна спроможність сплатити отриманий кредит.

Нестабільність економічної ситуації в країні обумовлює зміни і в умовах на ринку кредитування. Так, невчасне одержання заробітної плати чи доходу від підприємницької діяльності позначається на можливості погашення відсотків за кредитом та сплата основної суми боргу. Також, мінливість цін на ринку нерухомості може спричинити зміну вартості застави за кредитом. Отже, удосконалення контролю індивідуального кредитного ризику (ІКР) є доволі актуальним в сьогоднішніх умовах.

Таким чином, досить вагому роль в управлінні ІКР, для більшості банків мають окремі структурні підрозділи, які здійснюють нагляд за кредитами. Дані підрозділи являються роздільними від кредитних управлінь та відділів для одержання об’єктивності оцінки. Вітчизняні банки застосовують різноманітні підходи для організації контролю, побудови підрозділів, методик оцінки кредитів, які відзначуються специфікою банківської діяльності, ознаками ринку та визначеною ситуацією. Проте, банки не завжди додержуються загальноприйнятих принципів будови організаційної структури кредитування. Наукова література визначає, що менеджмент банку має убезпечувати здійснення низки принципів, а саме:

- процес надання кредитів має розділятися від функцій контролю за кредитами, що видаються;

- механізм кредитного аналізу повинен бути розрізненим від безпосереднього процесу видачі та оформлення кредиту;

- результативна побудова діяльності Кредитного комітету та Комітету кредитного нагляду [1].

З метою усунення можливих недоліків на основі аналізу інформації, одержаної з джерел [2-3] розглянемо технологію контролю ІКР таким чином. По-перше, контроль ІКР у банках має бути розроблений у трьох напрямках – попередній (до моменту видачі кредиту), поточний (під час користуванням кредитом до часу його погашення) та підсумковий (після виплати кредиту). Всі види контролю повинні бути цілеспрямовані на одержання комплектного діапазону інформації для складання висновку, щодо ризиковості кредиту.

По-друге, реальні показники ІКР варто зіставляти із запланованими або тими, що являються нормативними. Банк зобов'язаний мати складені сценарії дій при відповідності або невідповідності реальних показників нормативним. Варто звернути увагу і на коригувальні заходи, при негативному відхиленні фактичних показників від запланованих.

Якщо реальний показник рівня ІКР не дорівнює нормативному, далі потрібно приймати управлінські рішення щодо його корегування та мотивування закономірності точних управлінських дій. За наслідками підготовчого контролю ІКР банку вибирається один з чергових варіантів дій: відхилення або прийняття ІКР. Враховуючи результати поточного контролю ІКР з ціллю розроблення коригуючих заходів виділимо наступні зони: непроблемної заборгованості, передпроблемної заборгованості та проблемної заборгованості.

Для дієвого урегулювання проблемної заборгованості банк має сформувати належний спеціалізований внутрішній підрозділ, який буде цілком відповідати за моніторинг та керування нею для одержання максимально дозволеної компенсації. Беручи до уваги існуючу в банку інформацію щодо заборгованості, співробітники даного підрозділу зобов'язані здійснювати підготовчий аналіз перспектив щодо реструктуризації або сплату проблемної заборгованості і сформувати загальну стратегію щодо керування нею. Даний аналіз має здійснюватися на засадах моделювання потенціальних сценаріїв сплати та реструктуризації. План дій щодо урегулювання проблемної заборгованості може визначати відхилення від стандартизованих механізмів, але він повинен відповідати загальній логіці таких процесів у всіх визначальних площинах (більш за все, щодо поділу функціональних обов’язків та правил контролю).

Завершальний контроль ІКР здійснюється після закінчення кредитної операції для формулювання результату за такою дією. Наслідки контролю служать підґрунтям для коректування механізму керування кредитним ризиком банку. Здійснення конкретних функцій та завдань контролю ІКР відбувається за сприянням спектру методичних прийомів та інструментів, що взаємофункціонують між собою, а саме: аудиту, аналізу, перевірки, інвентаризації кредиту, моніторингу.

Отже, розвивати технологію управління ІКР варто шляхом вживання великого діапазону методів на кожному із ступенів контролю, сценарного планування роботи з проблемними кредитами та безпосередньо через покращання організаційної структури банку. Запропоновані рекомендації щодо удосконалення методичного підходу до контролю ІКР банку підсилять дієвість управління ним у нестабільних умовах зовнішньої сфери.

Список використаної літератури.

1. Благодир, Я. Я. Управління кредитними ризиками на основі удосконалення їх оцінки : автореф. дис. на здобуття канд. економ. наук. : спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг і кредит» / Я.Я. Благодир. – Львів, 2006. – 20 с.

2. Верхуша, Н. П. Методичне забезпечення управління індивідуальним кредитним ризиком банку / Н. П. Верхуша // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. пр. / ДВНЗ «УАБС НБУ». – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – Вип. 29. – С. 70-79.

3. Сало, І. В. Концептуальні основи управління кредитним ризиком банку / І. В. Сало, Н. П. Верхуша // Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів : мат. V Міжнародної науково-практичної конференції. – Запоріжжя : ЗНУ, 2011. Том ІІ. – С. 36-38. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано доцільність управління кредитним ризиком банку на основі інтеграції системного і процесного підходів.