Ст. викладач Черномазюк А.Г., студентка Якимець Ю.В.

Хмельницький національний університет

Проблеми комерціалізації інновацій в Україні

У сучасних умовах розвиток суб'єктів господарювання стає більш залежним від ефективного використання нововведень. Саме успішне впровадження інновацій сприяє економічному зростанню, підвищенню конкурентоспроможності підприємств і країни в цілому. На сьогоднішній день існує велика кількість осередків створення інновацій. Однак, велика кількість як фундаментальних, так і прикладних відкриттів залишаються лише на стадії розроблення. Причиною цього може бути не лише відсутність коштів, але і невміння правильно комерціалізувати цю інноваційну продукцію, технологію чи ідею. Отже, значення та необхідність процесу комерціалізації є очевидним.

Процес комерціалізації інновацій знаходиться в полі зору багатьох вітчизняних вчених. Зокрема, особливості процесу комерціалізації інновацій у сучасних умовах аналізували Андрощук Г.О., Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С., Волков О.І., Денисенко М.П., Ілляшенко С.М., Йохна М.А., Стадник В.В., Краснокутська Н.В., Федулова Л.І. та ін. У працях згаданих авторів з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розкрито сутність комерціалізації, методи і способи її проведення. Водночас, багато аспектів комерціалізації результатів інноваційної діяльності та забезпечення ефективності і стимулювання комерціалізації інновацій досліджено недостатньо.

Комерціалізація інноваційної продукції є механізмом створення ринкових товарів з результатів інтелектуальної сфери діяльності. За результатами проведених досліджень, у промислово розвинених країнах від 75 до 85% промислового виробництва забезпечується за рахунок активної інноваційної діяльності.

Комерціалізація інновацій представляється у вигляді процесу та сукупності дій, спрямованих на трансформацію наукових досягнень, в ході інноваційної діяльності в реально нові товари та послуги в ринковому просторі, що об'єднує матеріальне виробництво і соціальну сферу. Подання комерціалізації у вигляді процесу передбачає не тільки трансформацію результатів інноваційної діяльності у відповідні товари та послуги, а й своєчасність цих дій, тобто перспективність їх затребуваності суспільством (рис. 1) [1].

Рис. 1 – Процесний зміст комерціалізації інновацій

Результативність комерціалізації, крім традиційного збільшення обсягу випуску нової продукції, підвищення її якісних параметрів, стабілізації і зниження ціни, також формує можливість повернення інвестицій в наукові дослідження і продовження їх подальшого фінансування. Комерціалізація слугує каталізатором, який породжує нові сектори в реальному виробництві та соціальній сфері, сприяє всебічній модернізації діючих економічних суб'єктів [2].

Варто зазначити, що існують стимулюючі та стримуючі фактори ведення інноваційної діяльності. До стимулюючих належать: комплексність ресурсного забезпечення процесу комерціалізації інноваційних розробок (фінансового, кадрового, організаційного, матеріально-технічного і технологічного); вдосконалення процесів юридичного супроводу процесу трансферу інноваційної продукції, включаючи забезпечення захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності тощо.

У свою чергу до стримуючих відносять: існуючий рівень технологічної відсталості країни; низький рівень інвестиційної привабливості; нерозвиненість інноваційної інфраструктури та ринку технологій.

Основною проблемою комерціалізації інновацій в Україні є відсутність необхідної інфраструктури для комерціалізації високих технологій і просування їх на споживчий ринок. Вона полягає у недорозвиненості технопарків, технополісів, зон пріоритетного розвитку як системи.

Крім того, існуючі в Україні професійні асоціації поки що діють в одному напрямі – купівля-продаж первинного продукту (запатентованного винаходу). Насправді ж інвестора приваблюють підтверджені провідними науковими установами бізнес-проекти, які супроводжуються доказовими розрахунками економічного, екологічного, соціального ефекту,тощо. Тобто, іноземний інвестор не вбачає перспективи в незакінченому продукті. У результаті, винахідники змушені додатково створювати собі імідж, щоб хоча б для початку залучити інвестиційний капітал [3].

Необхідно вказати ще один аспект проблеми комерціалізації інновацій в Україні – мотивація використання результатів інтелектуальної діяльності. Він характерний країнам, які досить довгий час мали сировинно-експортну орієнтацію (властиві малокультурність, малоосвіченість, негативне ставлення до інновацій та ін.)

Незважаючи на динамічно зростаючий попит на наукомістку продукцію на світовому ринку, сучасна економічна ситуація в Україні характеризується низьким рівнем попиту на наукові знання, вкрай повільним нарощуванням наукомісткого виробництва. Проте, навіть у нинішній економічній ситуації зберігаються передумови для прискорення інноваційного розвитку, які полягають в ефективному подоланні штучно створених правових бар'єрів, і зумовленою цим інституційною невизначеністю в інноваційній сфері.

До інших проблем сфери комерціалізації знань, що пов'язані з стимулюванням вчених та суб'єктів господарювання до впровадження наукових розробок, можна віднести:

– низьку ефективність системи вибору та реалізації технологічних пріоритетів у рамках системи державного фінансування;

– недостатність координації дій центральних органів виконавчої влади, великих промислових компаній, у тому числі, що перебувають під контролем держави, у сфері технологічних розробок і реалізації великих інноваційних проектів і програм модернізації.

Основними труднощами, які гальмують процеси формування та передачі науково-технічного продукту у виробництво є:

– відсутність чітких механізмів із залучення та використання результатів науково-технічної діяльності в господарський обіг;

– відсутні критерії оцінки ринкової вартості науково-технічної продукції;

– недостатність кваліфікованих фахівців.

Існують також загальні перешкоди комерціалізації інновацій [4]:

– митний режим, що перешкоджає як увезенню, так і вивезенню високотехнологічних товарів;

– відсутність технічної інфраструктури, що забезпечує вирішення окремих питань комерціалізації наукових розробок на різних етапах їх готовності;

– відсутність технологічної пропрацьованості багатьох складових просування інноваційного продукту на ринок, відсутність кваліфікованих кадрів із його впровадження тощо.

За таких умов важко говорити про продуктивне ведення інноваційної діяльності. Але для того, аби покращити ситуацію в першу чергу потрібно зберігати та розвивати середовище генерації знань за допомогою таких інструментів:

– розробка нормативної правової бази, яка дозволить зберегти державні і суспільні наукові організації та захистити їх від несумлінних і необґрунтованих структурних і інституціональних перетворень;

– сприяння забезпеченню наукових організацій всіх типів власності сучасною приладовою базою та устаткуванням, у тому числі за рахунок створюваної мережі центрів колективного користування, що вивільняється при закритті безперспективних інститутів і наукових напрямів (доведення до 5% фінансування закупівлі приладів й устаткування в загальних видатках бюджету на науку);

– підтримка наукових шкіл, молодих учених (визначення рівня бюджетних видатків на наукові школи в законі про державний бюджет);

– посилення ролі провідних наукових організацій, зайнятих комплексним рішенням великих галузевих і міжгалузевих проблем прикладного пошукового характеру, організацій, що виконують НДДКР військового, подвійного або спеціального призначення.

Наступним кроком є вибір і реалізація пріоритетних напрямів, який базується на заділах і традиціях вітчизняної науки, пов'язаних з умінням концентрувати зусилля на рішенні пріоритетних завдань. Можливий і доцільний вибір наукових пріоритетів двох типів: секторальні (таких як нанотехнології, космічні дослідження, атомні технології, біотехнології, інформаційні технології, оптоелектроніка) і функціональні (таких як інформаційні технології, приладобудування).

Подальший успіх комерціалізації інноваційного продукту вимагає створення необхідної інфраструктури та активізації спільної діяльності кваліфікованих спеціалістів з трансферу технологій, інтелектуальної власності та творців науково-технічних розробок, а також оцінювання незалежних експертів.

Отже, проблеми розвитку наукових досліджень і створення інноваційних технологій та розробок, комерціалізації наукових досліджень для економічного розвитку України важливі та вимагають прийняття раціональних рішень. Для вирішення цих проблем необхідні в першу чергу взаєморозуміння та об’єднання зусиль зацікавлених сторін (державних інституцій України, бізнес структур, наукових організацій) для створення необхідної інфраструктури, забезпечення належного фінансування наукових досліджень і науково-технічних розробок з одночасним налагодженням зв’язків між бізнес-структурами, виробничим сектором і науково-дослідними організаціями та університетами.

Ключову роль у стимулюванні комерціалізації інновацій має відігравати держава. Державна політика у напрямку активізації економічних суб'єктів щодо комерціалізації інновацій повинна бути спрямована на розробку стимулів для приватних суб'єктів підприємництва, стимулювання комерціалізації інтелектуальної власності, що у результаті приведе до збільшення податкової бази і надходження коштів до державного бюджету. Світова практика показує, що серед таких стимулів на першому місці є використання податкових пільг, що сприяє прискоренню оновлення виробничого устаткування, технологічних процесів, розробці і виведенню на ринок нових видів продукції. Одним з пріоритетів державної політики є розвиток сектора малого інноваційного бізнесу, надання підтримки в розробці і впровадженні у виробництво нових технологій, товарів з використанням результатів науково-технологічних досліджень, що мають потенціал комерціалізації.

У підсумку відзначимо, що прискорення процесів комерціалізації результатів досліджень та інноваційної діяльності підприємств вимагає швидкого перегляду економічних і правових відносин у сфері інтелектуальної власності з метою її більш ефективної реалізації.

Література

1. Ванько С.В. Управління комерціалізацією результатів інноваційної діяльності // Вісник ДонНТУ – 2012. - №10 – с. 72-76.

2. Погорецький П.П., Нищик Р.А. Проблеми комерціалізації наукових розробок та інноваційної діяльності в Україні // Вісник НТУ «ХПІ» – 2013. - №44 – с. 120-124.

3. Федулова Л.І. Комерціалізація наукових розробок: проблеми і можливості // Актуальні проблеми економіки – 2011. - №2 – с. 25-30.

4. Косцик Р.С. Комерціалізація інноваційної продукції : сутність, значення // Вісник НУЛП – 2010. - №3 – с. 51-54.