Шадріна О.В.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН (м. Київ)

ТОВАРИСТВО ДОСЛІДНИКІВ ВОЛИНІ У ТВОРЧІЙ

СПАДШИНІ П.І. ГАВСЕВИЧА(1879–1920)

У бібліографії відомого українського політичного і громадянського діяча, а також визначного вченого-аграрія П.І. Гавсевича продовжують залишатись «білі» плями в діяльності на благо Вітчизні.

Серед нещодавніх «відкриттів» його співпраця з унікальним творчим об’єднанням науковців, освітян, представників культури – Товариством дослідників природи починаючи з 1911 р.

П.І. Гавсевич народився в 1879 р. в м. Києві у багатодітній родині робітника. У старших класах гімназії, залишившись без батька, почав опікуватися долею молодших братів і сестер, у першу чергу шляхом додаткового заробітку. Те саме він продовжував робити під час навчання на природничому відділенні фізико-математичного факультету Університету св. Володимира (нині - Київський національний університет імені Тараса Шевченка), викладаючи природничу історію протягом 1907-1908 рр. у Київському реальному училищі та міській чоловічій гімназії.

Влітку 1910-1911 рр. працює статистиком Волинського губернського земства. Упродовж 1911-1913 рр. удосконалює агрономічні знання на сільськогосподарському відділенні Московського сільськогосподарського інституту (нині - Російський державний аграрний університет - Московська сільськогосподарська академія імені К.А. Тимірязєва). У цей період під впливом провідних учених закладу - професорів Д.М. Прянішнікова, В.Р. Вільямса, О.Ф. Фортунатова і особливо К.А. Тимірязєва формується коло його наукових інтересів, у першу чергу для потреб агрономії. Разом із практикантами Московського СГІ Воїновим, Розовим, а також К.І. Осьмаком (1890-1966), який згодом став останнім президентом Головної визвольної ради України, проводить сільськогосподарський перепис (обстеження) у регіоні. Весь механізм його перебігу П.І. Гавсевич доповів на І Волинській губернській агрономічній нараді, що відбулася 12-17 травня 1911 р. Зібрання прийняло рішення про проведення повітових опитувань населення про стан сільського господарства та першочергові заходи щодо агрономічного впливу. Їх впровадження здійснювалося в географічному напрямі шляхом складання відповідних цифрових статистичних таблиць. У зв’язку з тим, що обстеження планувались як повітові та поселенські, Волинське губземство додатково виділило 1 000 руб. на його проведення. Відібрані у цей період П.І. Гавсевичем колекції сортів хмелю, які розводили у Волинській губернії, а також петрографічне зібрання порід (мінералів) регіону стали власністю Агрономічного гуртка з вивчення українських губерній, заснованого 22 грудня 1909 р., і Московського сільськогосподарського інституту. Того ж року ним розроблена і розіслана анкета для опитування земських агрономів українських губерній для з’ясування реального стану організації агрономічної допомоги на місцях. 10 грудня 1911 р. П.І. Гавсевича обрано членом правління Агрономічного гуртка.

Мало кому ще відомо, що значний слід в науковій біографії П.І. Гавсевича залишила його участь в діяльності Товариства Дослідників Волині, одного з небагатьох наукових краєзнавчих товариств на території Південно-Західного краю.

Волинь в XIX в. була однією з околиць Російської імперії, і паростки науки, освіти і культури тут пробивали собі дорогу повільно і з труднощами. Проте в 60–70-х роках минулого століття місцева інтелігенція почала формувати перші аматорські гуртки краєзнавчого плану. У 1896 р в газеті «Волинь» було опубліковано «Лист до волинської інтелігенції», в якому обгрунтовувалася ідея створення Товариства дослідників Волині з широкою програмою, що включала як природознавче, так археологічне та етнографічне вивчення краю, а також популяризацію наукових знань серед широкої публіки. Публікація викликала потік листів до газети з підтримкою ідеї створення товариства. Була створена ініціативна група, яка, як це тоді зазвичай робилося, звернулася до впливових осіб, до відомих учених із запрошенням взяти участь у в його організації. Зокрема, такі листи були надіслані професорам В.Б. Антоновичу, О.І. Левицькому, письменнику В.Г. Короленка та ін. Багато з них погодилися сприяти цьому почину. Велика допомога була надана директором Житомирської гімназії № 17 А. Сидоровим, який надав приміщення в стінах гімназії.

3 квітня 1897 р. на першому засіданні засновників розроблено статут товариства, який було затверджено Міністерством освіти тільки в 1899 р. Статут опублікували в газеті «Волинь», що відразу викликало потік заяв від бажаючих вступити у це фахове об’єднання. В статуті товариства дослідників Волині було записано: «По суті предметів, що входять в коло занять суспільства, воно поділяється на чотири секції: 1) природних наук з відділами: фауна, флора, мінералогія, геологія, палеонтологія, фізична географія, метеорологія, географія, антропологія, народна медицина і т. д .; 2) етнографічна з відділами: етнографія, статистика населення, звичайне право, народна словесність, діалектологія і т. п.; 3) економічна з відділами: побут населення (економічний), сільське господарство у всіх його видах, рибальство і мисливство, ремесла, кустарна справа, народні промисли, технологія, промисловість, торгівля, статистика (економічна) і т. д.; 4) історична з відділами: історія політична і побутова, архівознавство, археографія, археологія, палеографія, нумізматика,геральдика і т.п.». Наукове товариство краєзнавчого спрямування, діяло в Житомирі у 1900–1917 рр. За роки свого функціонування воно видало понад 14 томів наукових праць. В основному це роботи з історії, етнології, геології та географії Волині. Серед історичних робіт слід відзначити роботи Я. Яроцького, О. Фотинського, М. Авенаріуса. В праці «Важливі питання, які виникають при вивченні первісних старожитностей Волині» Я.В. Яроцький, подає короткий огляд всього, що зроблено до даного часу в сфері археології на території Волині. В роботі автор також ставить завдання для майбутніх досліджень. У 1900 р. у Житомирі під егідою Товариства дослідників Волині було створено Волинський центральний музей, першим завідувачем якого в 1901 р. став Яків Яроцький.

Пріоритетним напрямом діяльності Товариства була також бібліографічна діяльність. У фондах ІР зберігається низка рукописів зібрань цього об’єднання. Серед них виявлені такі одиниці зберігання: Октоіх (друга пол. XVII ст.) Требник (1735) (ф. І, № 3987), Ірмологій на лінійних нотах (друга пол. XVII ст.) (ф. І, № 3997); Суботник, Синодик (XVIII — XIX ст.); Грамота славетного Федора Ружинця (1771) (ф. І, № 4021); Метрика села Чоторбики (1724—1744) (ф. І, № 4022); Метрика с. Войкович (1747—1808) (ф. І, № 4023); Євангеліє-тетр (XVI ст.) (ф. І, № 4048); Євангеліє-тетр (1727) (ф. І, № 4049); Євангеліє-тетр (1775) (ф. І, № 4050), Мінея служебна (XVI ст.) (ф. І, № 4056); Служебник (XVIII ст.) (ф. І, № 4061); «Восследование общее» (XVIII ст.) (ф. І, № 4064), Мінея святкова на весь рік (1777) (ф. І, № 4068).

Рік за роком, товариство все більш активізувало свою діяльність, залучаючи до своїх лав нових членів. Мабуть, найбільш плідним періодом роботи П.І.Гавсевича були 1910–1913 рр. Саме в цей час Петро Іванович, що переїхав в Житомир і незабаром вступив у товариство, взяв найсерйознішу участь в його роботі. Знову з'явилася можливість систематично займатися наукою, продовжувати польові дослідження, виступати перед зацікавленою аудиторією.

Вже в 1911 р. відбулося тільки 13 засідань і зборів товариства, котрі проходили у будинку Маріїнської жіночої гімназії і налічували 161 дійсних членів в тому числі і П.І. Гавсевич,19 почесних членів, серед яких були такі найбільші вчені, як Д.Н. Анучин, І. Воєйков, А.П. Карпінський, А.В. Клоссовськи, К.А. Тімірязєв, А.А. Шахматов, професор Московського університету та Лазаревського інституту східних мов і майбутній неодмінний секретар Української Академії наук А.Е. Кримський, письменник Г. Короленка. Головою товариства на засіданні був Волинський губернатор, камергер двору його величності граф Олександр Павлович Кутайсов, віце-головою було призначено П.А. Тутковського, який також входив до почесних членів товариства і виступав с доповідями: «Пірамідальні валуни Волинської губернії», «Про вивчення мікрофауна Волинської губернії», «Про дольодовикових озерах на Волині». На засіданнях природно-історичної секції обговорювалися різноманітні питання і заслухано понад 30 доповідей та пропозицій щодо подальшої діяльності Товариства і Музею.

Підсумовуючи вище зазначений матеріал, слід зауважити, що Товариство дослідників Волині відіграло значну роль в житті П.І. Гавсевича і в розвитку краєзнавства не лише на Волині, а й в Російській імперії загалом. Воно сприяло підняттю на науковий рівень досліджень історії краю. В сучасній українській державі поновлюється діяльність краєзнавчих товариств. Після багатьох років гонінь і репресій реабілітовуються імена дослідників Волині.

Наприкінці 1913 р. отримує призначення на посаду помічника Волинського губернського агронома. Після Житомира у 1914-1914 рр. він обіймає таку ж посаду в Чернігівському губернському земстві.

У 1915 р. П.І. Гавсевич був призначений старшим спеціалістом Міністерства землеробства з культури лікарських рослин. Йому було доручено організувати першу в Російській імперії науково-дослідницьку установу з вирощуванням лікарських рослин і завод ефірних олій.

В подальші роки (1912–1920) Петро Іванович Гавсевич зробив ще чи мало відкриттів, особливо з вивчення культури лікарських рослин на Полтавщині. Зокрема з ініціативи та за фінансової підтримки Департаменту землеробства і Полтавського губернського земства, 20 березня 1916 р. Лубенське сільськогосподарське товариство організувало на околиці міста першу в світі дослідну станцію з культури лікарських рослин. ЇЇ директором призначено Петра Івановича Гавсевича. Результати досліджень станції активно друкувалися в періодичних виданнях країни. П.І. Гавсевич особисто підготував серію праць: 1) «Про лікарські трави. Короткі поради хазяїнам, як їх розводити», кн. 1. (М’ята холодна. Ромашка. Волоський кріп. Шавлія. Ганус) (Лубни, 1916, 23 с.); 2) «Збирання і культура лікарських трав на Лубенщині (Лубни, 1916, вип. ІІ, 24 с.); 3) «До питання про організацію дослідного вивчення лікарських рослин в Лубнах» у збірці «Збирання і культура лікарських трав на Лубенщині» (Лубни, 1916, вип. ІІ, с. 3-47); 4) До цієї ж збірки - «План робіт на 1916 рік і кошторис на закладку ведення Лубенської дослідної і насіннєвої станції (Лубни, 1916, вип. І, с. 1-24); 5) «Про деякі заходи із забезпечення наукових лікувальних закладів лікарськими рослинами» (Петроград, 1917, с. 316-324) до збірки «Праці особливої наради з питань культури і збуту лікарських рослин і організації їх використання та збуту»; 6) «Роботи дослідної станції лікарських рослин Лубенського товариства сільського господарства за 1916 рік: короткий звіт» (Петроград, 1917, 32 с.) та ін.

У 1917 р. П.І. Гавсевича було обрано головою Лубенської міської думи.

З 28 травня 1918 р. і до початку 1919 р. він очолює відділ сільськогосподарської статистики при чотирьох очільниках Міністерства земельних справ (Колокольцев В.Г., Леонович В.М., Гербель С.М. та Шаповал М.Ю.), а також входить до числа членів ради відомства під головуванням М.А. Кухаренка. У 1919 р. працює завідувачем статистичного відділу Укрраднаргоспу. Стає одним із фундаторів Київського кооперативного інституту (нині - Київський національний торговельно-економічний університет).

За спогадами прийомної доньки М.Я.Сенгалевич Петро Іванович не був убитий білогвардійцями (цю інформацію можна зустріти в джерелах різного типу), а помер раптово: від хвороби – інсульту в 1920 р. в м. Києві.

Література:

1. Кононюк В.А. Гавсевич Петро Іванович / В. А. Кононюк // Вчені генетики, селекціонери та рослинники / УААН, Укр. Товариство генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавилова. - К. : Аграр. наука, 2003. - С. 320-322. - (Сер. «Українські вчені-аграрії ХХ ст.», кн. 7).

2. Горбань А.Т. Лекарственные растения: вековой опыт изучений и возделывания / А. Т. Горбань, С. С. Горлачова, В. П. Кривуненко. - Полтава : Верстка, 2004. - С. 16.

3. Кривуненко В.П. Гавсевич Петро Іванович / В. П. Кривуненко // Енциклопедія сучасної України. - К., 2006. - Т. 5 (Вод - Гн). - С. 227.

4. Самородов В. Орбіта вічних трав Петра Гавсевича / В. Самородов // Зоря Полтавщини. - 2009. - 7 трав. - С. 12.

5. Самородов В.М. Науково-організаційна діяльність П.І. Гавсевича (1879-1920) з розвитку лікарського рослинництва / В. М. Самородов // Історія освіти, науки і техніки в Україні: матеріали ІХ Всеукр. конф. молодих учених та спеціалістів, 22 трав. 2014 р., м. Київ / НААН, ННСГБ, Полтавська держ. с.-г. досл. станція ім. М.І. Вавилова Ін-ту свинарства і агропромислового виробництва НААН, М-во аграрної політики та продовольства України, Укр. ін-т експертизи сортів рослин ; ред. кол. : В. А. Вергунов, Х. М. Піпан, І. М. Савеленко [та ін.]. - К. : ФОП Корзун Д.Ю., 2014. - С. 130-133.

6. Общество исследователей Волыни//Еврейская старина. 1905. № 4. С. 426-428.

7. Общество исследователей Волыни//Известия имп. Археологической Комиссии. СПб., Прибавление к Вып. 2. 1902. С. 12-13; Прибавление к № 48. 1913. С. 19-20; Прибавление к № 42. 1911. С. 48-49.

8. Общество исследователей Волыни//Литературный вестник. СПб., 1901. Т. 1. Кн. 1.

9. Отчет о деятельности исследователей Волыни за 1911 год. – Житомир : Тип. М. Дененмана, 1914. – С. 20-24,34,41.