УДК 378.14 Бигар Любомир Іванович

Викладач кафедри фізичного виховання

для природничих факультетів, Чернівецький національний університет

імені Ю.Федьковича

ФОРМУВАННЯ А КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МЕДИЧНОГО ПРОФІЛЮ: КОМПОНЕНТНИЙ ПІДХІД

Одним з фундаментальних положень фізичного виховання у вищому навчальному закладі є принцип оздоровчої спрямованості. Однією з умов підвищення культури здоров’я студентів у навчальному закладі було визначено пропаганду здорового способу життя на заняттях з фізичного виховання і культури.

Низка досліджень зарубіжних авторів вивчали такі важливі проблеми, як обгрунтування методики занять фізичними вправами, проведення фізичних занять на свіжому повітрі, покращення адаптивних реакцій до фізичного навантаження, залежність рухового режиму від організації занять, укомплектування навчальних груп у спеціальному медичному відділенні ВНЗ, профілактика прогресування короткозорості, вплив дозованого бігу, гімнастичних вправ і рухливих ігор, формування засобами фізичної культури "тимчасових або постійних фізіологічних компенсацій, що забезпечують високий пристосувальний ефект".

Реалізація процесу оздоровлення забезпечується шляхом використання компонентного підходу. Було визначено, що компонентний підхід найбільше сприяє формуванню культури здоров’я, тому ми звертали увагу саме на цей підхід. Провівши аналіз психолог-педагогічної літератури, визначили зміст кожного компонента, ми обирали ті, які знаходяться у взаємозв’язку. Такий взаємозв’язок повинен був забезпечити якість формування культури здоров’я.

У структуру культури здоров’я ми ввели такі компоненти: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, оцінно-результативний. Ціннісно-мотиваційний компонент відповідає за оволодіння людськими цінностями, мотивацією до здоровязбереження. Когнітивний компонент сприяє оволодінню системою знань, умінь і навичок. Діяльнісний – забезпечує формування знань, умінь і навичок збереження здоров’я свого і оточуючих, оцінно-результативний – передбачає вивчення реального стану здоров’я студентів та визначає можливі шляхи його покращення.

Кожний з обраних компонентів володів своїми особливостям Формування мотиваційно-ціннісного компоненту базувалось на мотивації навчального процесу і значенні здоров’я для майбутнього лікаря. Адже від стану здоров’я лікаря залежить і відношення та довіра до нього пацієнтів. Поняття мотивації є сукупністю всіх видів спонукань діяльності: мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, потяги, ідеали, які безпосередньо визначають спрямованість діяльності людини. Тому завдання викладачів - організувати навчальну діяльність майбутніх медиків у такий спосіб, щоб вони усвідомлювали відповідальність не тільки за своїх майбутніх пацієнтів, але й за власне здоров’я.

Організаційні, теоретичні й практичні заходи науково-педагогічного й медичного персоналу дають свої результати, але навантаження повинні відповідати віковим і функціональним можливостям студентів. У такому випадку можна буде підготувати майбутнього лікаря до тих фізичних навантажень, які він буде мати у процесі професійної діяльності.

При великих навантаженнях процеси відновлення йдуть оптимально тільки під час суворого дотримання режиму праці й відпочинку. Це має бути зафіксовано у спеціальних індивідуальних програмах, які студенти складають разом з викладачем. А ще краще, коли викладач має медичну освіту. Встановлено, що надмірні навантаження визначеної спрямованості містять у собі низку небезпек, а саме: можливість виснаження тих систем організму, які домінують під час адаптації до надмірних навантажень; зниження функціонального резерву інших систем організму, які приймають участь у адаптації; виникнення відрази до будь-яких навантажень.

У процесі опрацювання науково-методичних джерел ми дійшли висновку, що формування культури здоров’я можна забезпечити шляхом впровадження в навчальний процес таких компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивного, діяльнісного, оцінно-результативного.

З урахуванням сьогоднішніх тенденцій розвитку освіти пріоритетними напрямами щодо розвитку фізичного виховання в системі вищої освіти визначено особистісну орієнтацію; постійне підвищення її якості, оновлення змісту та форм організації навчально-виховного процесу, органічне поєднання всіх форм занять, запровадження освітніх інновацій.

У своїх дослідженнях ми виходили з того, що актуальність даної проблеми зумовлена необхідністю поліпшення фізичної підготовленості, зміцнення здоров’я та фізичної удосконаленості юнацтва та студентської молоді.

У системі освіти в гуманітарних і технічних ВНЗ фізичне виховання студентів в аспекті рухової реабілітації безпосередньо об’єднуються з лікувальною фізичною культурою, що забезпечує цілісність процесу. Її специфіка полягає у використанні спеціальних фізичних вправ, які будуть сприяти зменшенню вад, які мають студенти, забезпечать нормальне функціонування хворих органів. Це буде знімати моральний тягар з студента, дасть можливість йому відчути свою повноцінність.

Досвід практичної діяльності з фізкультурного виховання студентів показує, що усвідомлене і активне використання самими студентами спеціальних фізичних вправ дає найбільший успіх у відновному процесі. Але до цього їх потрібно мотивувати. Ось чому мотиваційно-ціннісний компонент має ведучу роль у процесі. У цьому зв'язку реабілітаційна діяльність студентів є педагогічним процесом, в якому педагог виконує провідну роль наставника і консультанта.