Вилгін Є. А. Мультиплікативні ефекти від державних інвестицій у будівельні проекти на територіях

*228834*

Вилгін Євген Аркадійович,

к.держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

Мультиплікативні ефекти від державних інвестицій у будівельні проекти на територіях

Трансферти з державного бюджету забезпечують територіям мінімум соціальних стандартів, незалежно від ступеня їх соціально-економічного розвитку, промислового потенціалу і природних ресурсів, що породжує ряд негативних моментів. Проте, основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів має бути продуктивна діяльність. Тому місцеві громади територіально-господарських комплексів зі значним промисловим і науково-технічним потенціалом прямо заінтересовані в зростанні обсягу валової доданої вартості території, створеної технологіє- і наукомістким способом, яке веде до збільшення кваліфікованої зайнятості, доходів населення, соціальних відрахувань, зменшенні соціальних виплат малозабезпеченим, по безробіттю; опосередковано - в збільшенні надходжень до місцевого бюджету для вирішення соціально-економічних проблем (освіта, охорона здоров'я, соціальне забезпечення, культура, правопорядок, невиробнича інфраструктура - транспортна, комунальна тощо). Збільшення продуктивної діяльності веде до зростання доходів домогосподарств, розширення попиту, в т.ч. на продукцію (послуги) територіально-господарського комплексу (продукти харчування, транспорт, розваги тощо). Ефект мультиплікативно зростає вздовж ланцюга: збільшуються обсяги виробництва, податків, зборів. Тому територіальна громада уповноважує місцеву владу виносити стратегічні рішення щодо соціально-економічного розвитку території з огляду на територіальні переваги (промисловий і науково-технічний потенціал), здійснювати його системне прогнозування, стратегічне планування, моніторинг. Для ринкової держави соціально орієнтованого типу метою економічної політики є створення сприятливих умов для наповнення державного і місцевих бюджетів.

У ринковій економіці, а особливо в перехідний період від планової до ринкової соціально-економічної моделі, істотно діють адміністративні важелі. Але якщо на рівні держави є досвід їх застосування, то на регіональному рівні тільки відбувається ринкове інституційне становлення функцій регіональної виконавчої влади, місцевого самоврядування за моделлю самоорганізованої ринкової соціально-економічної системи, особливо - соціально орієнтованої. Тому адміністративний фактор при реалізації загальнодержавних і регіональних пріоритетів, часто має суперечливий характер (коли має бути ринковим - є адміністративним, і навпаки). Урівноваження регіональних і загальнодержавних цілей розвитку відбувається на рівні взаємодії центральної і регіональної виконавчої влади та місцевого самоврядування, яке в Україні перебуває в досить нерозвиненому стані і не відповідає наявному етапу побудови демократичного суспільства. Стратегія і тактика місцевої влади обох гілок по досягненню консенсусу цілей державного і регіонального рівнів щодо принципово нових соціально-економічних явищ перебувають в стадії формування.

Таким чином, недостатня фінансова база місцевої влади, неринкові умови її формування гальмують ефективний регіональний розвиток та подолання його диспропорцій. Тому ринкові умови господарювання вимагають поетапного реформування бюджетної системи, що потребує удосконалення основних положень Бюджетного кодексу України в напрямі більшої децентралізації фінансів за збереження бюджетного унітаризму, встановлення прозорих та чітких критеріїв, які стимулюватимуть місцеву владу збільшувати доходи місцевих бюджетів, добробут населення.

Значна частка підприємств будівельного комплексу (БК) повністю або частково знаходяться у державній власності. Поряд з несистемністю державної підтримки підприємств з державними активами, відновлення суто централізованого управління ними послабило початкову економічну самоорганізацію територій, і позбавило єдиної реальної підтримки багато структуроутворюючих підприємств галузей спеціалізації територій. Відзначимо, що місцеві держадміністрації за час управління державними корпоративними правами (до його відміни) багато зробили для підтримки структуроутворюючих підприємств території.

Для нормального перебігу інвестиційних процесів в БК більшої визначеності потребують наміри держави щодо подальшого роздержавлення. Для інвестиційного ринку невеликі пакети, як правило, не представляють особливої цінності. Якщо вони не користатимуться попитом, їх продаж проводитиметься по спрощеним схемам зі значним зниженням ціни. На такі пакети в разі перспективності підприємства можуть претендувати: 1) інсайдери, які проводять консолідацію пакетів, але досі не мали для цього необхідних коштів, 2) портфельні інвестори, які можуть очікувати дивідендів активів у віддаленій перспективі, 3) у випадках великої імовірність значної прибутковості у віддаленій перспективі серйозні інвестори, які вклали значні кошти у розвиток виробництва і яким для утримання контролю досі вистачало величини їх пакетів, намагатимуться придбати пакети, що продає держава, в т.ч. і для унеможливлення захвату навіть незначних сфер впливу конкурентами.