Черкаска В.В. ПРЯМІ МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

*228730*

Черкаска Валерій Володимирович

к.держ.упр., докторант Міжрегіональної академії управління персоналом

ПРЯМІ МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

Аграрний сектор - найважливіша галузь економіки розвинених країн - являє собою багатоцільовий сектор, який об'єднує ряд життєзабезпечуючих функцій будь-якої держави. Воно виступає основним постачальником продовольства і сировини на внутрішній і зовнішній ринки, формує інфраструктуру сільської місцевості, є фактором стабільного соціально-економічного розвитку держави.

Роль аграрного сектору як багатофункціональної системи слід розглядати, перш за все, з економічної, соціальної, екологічної та політичної точок зору [3, С. 182].

З метою досягнення цих позицій, забезпечення сталого та ефективного функціонування агропромислового комплексу в розвинених країнах з ринковою економікою проводиться державного регулювання розвитку аграрного сектору [1, C. 91].

При розгляді інструментів державного регулювання розвитку аграрного сектору виділяють дві основні форми впливу на економіку [4, С. 86]:

- пряме - через розширення державної власності на матеріальні ресурси, законотворчість і управління аграрними підприємствами;

- непряме - за допомогою різних заходів (інструментів) економічної політики (податкової, кредитної, грошової, амортизаційної та ін.).

Пряма форма втручання держави в аграрний сектор може бути представлена наступними взаємно проникаючими і взаємопов'язаними групами методів:

-пряме державне фінансове регулювання - розподіл бюджетних інвестицій, субсидій, субвенцій і дотацій підприємствам та територіям;

- програмно-цільові методи, що включають в себе розробку і реалізацію державних програм розвитку аграрного сектору та вирішення першочергових соціально-економічних проблем;

- методи регулювання матеріальних потоків і виробничої діяльності, що передбачають замовлення на поставки продукції, надання услуг і виконання робіт для державних потреб (державні замовлення), а також квотування і ліцензування експорту та імпорту продукції;

- державне підприємництво, що забезпечує управління господарською, економічної і соціальної діяльністю різних форм державних підприємств аграрного сектору [2, C. 147].

Всі перераховані вище методи називаються прямими або адміністративними методами державного регулювання аграрного сектору (рис. 1.).

Рис.1. Прямі методи державного регулювання аграрного сектору

Інструменти економічного механізму на державному і регіональному рівнях для аграрної сфери можна поділити на два напрямки: економічний і адміністративний.

До економічних методів належать закупівлі сільськогосподарської продукції, формування державних і регіональних продовольчих фондів, система регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, пільгове страхування врожаю певних видів сільськогосподарських культур, пільгове та пріоритетне кредитування інвестиційних проектів, дотації до цін на продукти харчування для зниження витрат споживачів, диференціація оподаткування виробництва окремих видів продукції, експортні та імпортні тарифи або субсидії на продукцію, диференціація транспортних тарифів на перевезення сільськогосподарської продукції.

Література:

1.Гайдуцький Г.І. Госпрозрахунковий механізм міжгалузевих зв’язків в АПК / Г.І. Гайдуцький.– К.: Урожай, 1999.– 179 с.

2. Глушко В.П. Основи аграрної економіки: [підручник] / В.П. Галушко, Гвідо Ван Хулєнбрук, О.А. Ковтун [та ін.].– К.: Вища освіта, 2003.– С.144–150.

3. Дацій О.І. Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку нових технологій і високотехнологічних агропромислових виробництв/ О.І. Дацій //Вісник НАДУ. – 2005. – № 1. – С. 180-187.

4. Максименко С. Інститути та інструменти розвитку територій на шляху до європейських принципів / С. Максименко; за ред. С. Максименка. -Київ, 2001. -244 с.