Бырчак И.В. Роль практико-орієнтованого дистанційного навчання у підвищенні якості післядипломної освіти у медичних ВУЗах

*228621*

Педагогические науки/1. Дистанционное образование

К.мед.н. Бирчак І.В.

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет»

Роль практико-орієнтованого дистанційного навчання у підвищенні якості післядипломної освіти у медичних ВУЗах

Сьогодні система освіти, зокрема вищої професійної, зазнає принципових змін. З точки зору фахівців існуюча система мало орієнтована на практику, недостатньо ефективна і не в повній мірі вирішує завдання інноваційного розвитку. Як відомо, «демографічний провал» і низька конкурентоспроможність реального сектора економіки через проблеми з кадрами стали причиною реструктуризації системи вищої професійної освіти в бік скорочення кількості державних вузів і посилення правил їх акредитації. В умовах, що склалися ефективне рішення проблеми розвитку кадрового потенціалу може бути знайдено в створенні практико-орієнтованої системи професійної підготовки на базі безвідривного навчання із застосуванням сучасних мережевих інформаційно-комунікаційних технологій [1, 3, 4].

Особливості практико-орієнтованої системи підготовки медичних кадрів полягають в наближенні освітнього процесу безпосередньо до клініки та інтеграції вузівських освітніх і науково-дослідних програм з програмами інноваційного розвитку лікувальних закладів.

Подібний підхід перетворює медичний ВУЗ не тільки в постачальника цільових спеціалістів для закладів усіх рівнів, а й робить його центром наукової і, у певному сенсі, консалтингової підтримки тих медичних установ, які шукають можливості для розвитку в умовах конкурентного тиску приватної медицини [2,  5,  6].

Нинішня реальність є такою, що для створення та удосконалення механізмів інноваційної взаємодії з лікувальними закладами медичному ВУЗу потрібна певна перебудова післядипломного освітнього процесу. Крім того, необхідно створити «інфраструктуру» дистанційного середовища навчання, розробити або запозичити особливу методологію ведення навчального процесу на основі поєднування елементів відомого як «заочного» та нового дистанційного навчання. Не вдаючись у подробиці щодо співвідношення понять «заочний», «дистанційний» та «відкритий» навчальний процес, можна зробити висновок, що концепція практико-орієнтованого навчання досить актуальна для вітчизняної медичної післядипломної освіти, яка повинна знайти своє місце у формуванні сучасної моделі освіти загалом. Основний акцент зміщується в бік вибору конкретних форм взаємодії медичного ВУЗу та інноваційно-орієнтованих лікувальних закладів. Участь вузівських кафедр у житті, до прикладу, районних лікарень не повинна обмежуватися тільки розробкою замовних методичних вказівок, одноденних проектів, аналізу роботи закладу тощо. Критичною ситуацією залишається якість навчання працюючих лікарів, особливо що стосується інноваційних практичних навичок і формування нових професійних компетенцій. Новизна ситуації в тому, що сучасні інформаційно-комунікаційні та мультимедійні технології дозволяють забезпечити якісні заняття з віддаленою аудиторією [7, 10].

Отже, одним із важливих інструментів модернізації післядипломного освітнього процесу слід визнати технології дистанційного навчання. Освіта із застосуванням технологій дистанційного навчання стає відкритою і прозорою, мінімізує можливості для зловживань. Вся інформація про методи та результати навчання, які застосовуються, доступна кожному лікарю.

У сучасних умовах якість освіти залежить ще й від кількості наданих способів доставки інформації – підключення до інформаційних мереж бібліотек, професійних медичних спілок, інформаційних каналів, спеціально обладнаних операційних тощо. Елементи технологій дистанційного навчання створюють передумови для системного перетворення самостійної роботи лікаря, що вдосконалює свою майстерність, не тільки за рахунок підвищення доступності інформаційно-освітніх ресурсів, а й систематизованої взаємодії викладач-слухач, слухач-слухач, слухач-навчальна група.

При методичному та систематичному покращенні інформаційно-комунікаційної складової та поетапної підготовки професорсько-викладацького складу ВУЗу до роботи в середовищі дистанційного навчання дані технології зможуть реалізувати закладений в них інноваційний потенціал. Система Інтернет-підтримки електронних навчально-методичних комплексів повинна ґрунтуватися на взаємодії викладача, лікаря, що навчається та структурних підрозділів спеціалізованих професійних спільнот та товариств. Побудова варіативної складової занять на принципах ситуаційного проектування забезпечує якість навчання, адаптованого до умов професійної діяльності [3, 8, 9].

Знаковими елементами, які визначають готовність повномасштабної реалізації елементів технології дистанційного навчання у всіх формах навчання, зокрема післядипломної освіти, слід визнати наявність:

- локальної мережі з широкосмуговим виходом в Інтернет-середовище;

- системи електронного документообігу;

- системи електронних навчально-методичних комплексів з навчальними посібниками, системами тестування, авторизації та статистики;

- системи проміжного і підсумкового тестування, баз тестів і практичних завдань з усіх навчальних дисциплін;

- електронних тренажерів професійної діяльності фахівця та віртуальних лабораторних і практичних робіт;

- системи, що забезпечує віртуальну інтерактивну взаємодію всіх суб'єктів освітнього процесу.

Список літератури:

1. Зайцева Т.И., Смирнова О.Ю. Информационные технологии в образовании. – М., 2000. – 167 с.

2. Елашкина Н.В., Рохвадзе Р.Ф. Инновационные технологии в образовании // Проблемы современного образования: материалы III международной научно-практической конференции 10–11 сентября 2012 года. – Пенза – Ереван – Шадринск: ООО Научно-издательский центр «Социосфера», 2012. C. 92-96.

3. Карпенко М. П. Инновационные педагогические технологии в образовании. – М., 2001. – 203 с.

4. Качалова Л. П., Телеева Е. В., Качалов Д. В. Педагогические технологии. – Шадринск, 2001. – 105 с.

5. Кныш В. А. Практико-ориентированная система развития кадрового потенциала предприятий ре-ального сектора экономики: сб. материалов Международной научно-практической конференции «Механизмы научного и кадрового сопровождения инновационного развития предприятий в региональных экономических системах». – СПб. : СПб. : Изд-во СЗТУ, 2010. –С. 15–22 .

6. Перькова Н. В. Методика организации самостоятельной деятельности студентов 1 курса педвуза на занятиях по математическому анализу :автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. – Санкт-Петербург, 2002. – 22 с.

7. Попель Н. В. Психологические факторы, влияющие на отношение учителей к педагогическим инновациям: автореф. дис. …канд. психол. наук. – Шуя, 2002 г. – 18 с.

8. Bobrova L., Marinova O. Matter of practice-based learning specialists science. Technology and Higher Education : materials of the international research and practice conference. – Canada : Westwood, , 2012. – Vol. 2 – 28–29 p.

9. Bobrova L. Management-Probleme von Bildungs-Prozessbei der Arbeitmitdem Remote-Publikum.European Applied Scientific : modern approaches in scientific researches, 1st International scientific conference // ORT Publishing. – Stuttgart, 2012. – P. 130–133.

10. Singh H. Building Effective Blended Learning Programs. Educational Technology, 2003. - 43(6): 51–54.