Шевченко Роман Юрійович

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра економічної кібернетики та інформаційних систем

Моделі поводження виробників у ринковій економіці

Введення. У змішаній економіці можна виділити дрібних виробників, середніх виробників, великий бізнес. Дрібні виробники, як правило, утворять самий великий по чисельності сектор в економіці. Цей сектор відіграє велику роль у підтримці конкурентних відносин в економіці і швидше інших реагує на економічну обстановку, що змінюється, пристосовуючи до неї. Ці виробники, як правило, діють в умовах  досконалої конкуренції.

Середні виробники найчастіше спеціалізуються на випуску продукції, що користається постійним, але обмеженим попитом. Їм приходиться конкурувати як із дрібним, так і з великим бізнесом. Вони виступають найчастіше в ролі мінімонополій.

Мета статті. Постановка задачі. У змішаній економіці різні виробники можуть функціонувати при різних ринкових структурах. Існують різні типи структур, обумовлені різним ступенем зрілості ринкових відносин: зроблена конкуренція, монополія, монопсонія, олігополія й олігопсонія. Ці типи ринків розрізняються між собою в першу чергу кількістю учасників, що виступають як у ролі продавців, так і в ролі споживачів.

Досконала конкуренція. Виробник діє на ринку товарів і послуг і на ринку факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції, якщо: ціни кожного фактора виробництва заздалегідь задані; ціна виробленої продукції фіксована; ціни на фактори виробництва і вироблену продукцію не залежать від прийнятих виробником рішень; виробник може придбати будь-яку необхідну кількість факторів виробництва; виробник може збути усю свою вироблену продукцію. Це означає, що виробник споживає незначну кількість факторів виробництва і робить відносно мало продукції в порівнянні з загальними обсягами факторів виробництва і продукції ринків, так що його дії не позначаються на цінах ринків.

У структурі недосконалої конкуренції розглянемо наступні ринкові структури.

Монополія, у якій виробник має монополію на ринку благ (товарів і послуг) при реалізації свого продукту, коли: тільки він один постачає ринок цим продуктом; попит на цей продукт формується великим числом споживачів, що діють незалежно друг від друга. У цих умовах виробник має справу з попитом, величина якого змінюється в залежності від ціни на продукцію, але характер цієї зміни не залежить прямо від його рішень, тобто ціна на продукцію залежить тільки від кількості продукції, що виробник запропонує для продажу на ринок. Таким чином, монополіст може вплинути на ціну продукції, варіюючи обсяг випуску своєї продукції.

Монопсонія, де виробник функціонує на ринку ресурсів в умовах монопсонії, коли: виробник є єдиним покупцем факторів виробництва на ринку ресурсів; ціни на фактори виробництва можуть варіювати в залежності від обсягу їхнього попиту. У цьому випадку, будучи єдиним покупцем деякого ресурсу, виробник може вплинути на його ціну шляхом чи збільшення зменшення попиту на нього, тобто виробник може придбати більшу кількість даного ресурсу, запропонувавши велику плату (ціну) за нього.

Олігополія. Виробник діє в умовах олігополії якщо: на ринку товарів і послуг діє невелике число виробників того самого продукту; кожний з виробників має значний внесок у місткість ринку, так що кожний з них має можливість робити дію на ціну продукції. У даному випадку, приймаючи власне рішення про випуск продукції, виробник повинний враховувати і рішення, прийняті іншими виробниками, що діють на ринку товарів і послуг.

Олігопсонія. Виробник діє в умовах олігопсонії, коли: на ринку ресурсів діє невелике число виробників, що здобувають ті самі фактори виробництва; кожний з виробників здобуває порівняно великий обсяг ресурсів, так що кожний з них може впливати на ціну ресурсів, що здобуваються. У такій ситуації виробник також не може мати повного впливу на ринку ресурсів, тому що величина цін і обсягів ресурсів, що здобуваються, залежить від дій кожного з виробників, що здобувають ресурси на цьому ринку.

Основна мета виробника полягає в максимізації прибутку шляхом вибору набору х витрат ресурсів при заданих виробничий функції y=f(x), ціні р продукції, що випускається, і векторі цін q=(q₁,q₂,...,q_n) ресурсів, тобто передбачається, що виробник діє в умовах досконалої конкуренції. Прибуток П дорівнює доходу за винятком витрат виробництва, тобто

Висновок. Розглянуті нами моделі, у різних ринкових структурах, дозволяють сформувати керівнику підприємства комплекс правил для поводження в умовах досконалої і недосконалий конкуренціях з метою максимізації прибутку й обсягів продукції, що випускається.

Література:

1. Береза А.М. Основы образования информационных систем : монографія / А.М. Береза – К.: КНЕУ, 2007. – 140с.

2. Богатин Ю. В. Инвестиционный анализ: Учеб. пособие для вузов. / Богатин Ю. В., Швандар В. А - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 286 с.

3. Борисенко З. Діалектика монополізму і конкуренції в умовах глобалізації // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 2. - C. 405-409