Економічні науки/ 10.Економіка підприємства

Сніцаренко І.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Формування економічного механізму управління підприємством в сучасних умовах господарювання

Успішність виробничо-господарської діяльності підприємств та ефективне вирішення проблеми їхнього подальшого розвитку залежать від досконалості структури механізму управління. З переходом до ринкової економіки умови господарювання радикально змінилися, що потребує пошуку найбільш ефективніших форм та методів управління підприємством. До таких методів, належить програмно-цільове управління, зорієнтоване на досягнення як поточних, так і стратегічних цілей.

Використання стратегічного управління не принесло очікуваних результатів на підприємствах, оскільки керівники, зазвичай не враховують необхідності адаптування організаційної структури управління до нової стратегії. Це потребує створення оптимального економічного механізму управління підприємствами на макро,- мезо- і мікрорівнях, який враховував би специфіку українського підприємництва, спирався на історичний досвід розвитку нашої країни.

Формування ефективного економічного механізму управління підприємствами є не тільки однією з умов подолання кризових явищ у реальному секторі економіки,а й необхідною передумовою успішної діяльності вітчизняних товаровиробників в умовах господарської глобалізації та входження України у світовий економічний простір.

Ситуація, що склалася у реальному секторі економіки України, обумовлює необхідність формування методологічних основ і розробки практичних рекомендацій щодо формування ефективного економічного механізму управління підприємствами. Останнє і зумовлює актуальність теми.

Проблемі формування механізму управління підприємством значну увагу приділяли багато зарубіжних та вітчизняних вчених і практиків: Л.І. Абалкіна, А.Г. Аганбегяна, О.В. Арєф’євої, Вороніної Л.І., Б.Д. Гаврилишина, В.А. Медведєва, П.Друкера, Б.З.Мільнера, Л.І.Євенко, В.С.Рапопорта, Дж. Робертса, М. Мескона, М.Альберта, В.Дж. Стивенсона та інших.

В умовах ринкової економіки одним з актуальних питань для керівників підприємств є формування економічного механізму управління підприємством, що спроможний забезпечити ефективність управління та його конкурентоспроможність.

Економічний механізм управління підприємством – це сукупність економічних важелів (кожному з яких властиві власні форми управлінського впливу), що чинять вплив на економічні параметри системи управління підприємством, що сприяє формуванню та посиленню економічного потенціалу, отриманню конкурентних переваг та ефективності діяльності підприємства в цілому.[1]

Економічний механізм може мати різні форми функціонування. Вони різняться ступенем свободи поведінки підрозділів, формами їх зв’язків і показниками ефективності діяльності. При дещо спрощеному підході можна виділити такі економічні форми функціонування підрозділів [4]:

1) підрозділи — центри витрат;

2) підрозділи — центри прибутку, серед яких виокремлюють:

- підрозділи, що формують розрахунковий умовний прибуток;

- підрозділи — центри реального прибутку.

Підрозділи, що є центрами витрат, виготовляють, як правило, продукцію внутрішньогосподарського призначення, їх діяльність досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюється за показниками витрат. Це передусім підрозділи (цехи, дільниці та ін.) технологічної спеціалізації, яким притаманні зв’язки в межах технологічної послідовності обробки.

Підрозділи,що є центрами прибутку, виготовляють або кінцеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продукцію внутрішньогосподарського призначення, яку передають іншим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами і створюють таким чином розрахунковий умовний прибуток як частину прибутку підприємства. Як правило, це підрозділи предметної та змішаної спеціалізації.

Економічний механізм може мати різні режими функціонування: від жорсткого адміністративно управління з високою централізацією прийняття рішень до повного саморегулювання в умовах вільного ринку. Між цими крайніми станами можливий ряд варіантів.

Вибір режиму функціонування економічного механізму на підприємстві визначається кількома чинниками, а саме: призначенням продукції, розмірами підприємства та розмірами його підрозділів.[3]

На форму функціонування економічного механізму підприємства істотно впливає тип виробництва. Від нього залежить виробнича структура підприємства та його підрозділів, характер технологічних процесів та їх оснащеність, форми організації виробництва, праці та управління. У міру підвищення серійності виробництва розширюється застосування високопродуктивного спеціального обладнання, прогресивних технологічних процесів, зменшується необхідність жорсткого контролю за функціонуванням окремих підрозділів та централізації управління підприємством взагалі.

Сучасна виробнича система, на якій ґрунтується економічний механізм, має бути [1]:

• високоефективною — вирізнятися високою продуктивністю при мінімальних витратах виробництва;

• високоадаптивною, що передбачає високий рівень гнучкості техніки і технології, який забезпечував би мінімум витрат трудових і матеріальних ресурсів при зміні (оновленні) об’єктів виробництва;

• стабільною — характеризуватися постійним складом і структурою технічних засобів, технологічного процесу та організації виробництва протягом певного періоду часу.

Не менш суттєву роль при формуванні економічного механізму відіграє розмір підприємства. Якщо малому підприємству більш притаманне централізоване управління з прямим плановим регулюванням його діяльності, то на великих підприємствах (особливо в умовах динамічного зовнішнього середовища) можуть застосовуватись договірні форми регулювання діяльності підрозділів внутрішньозаводської кооперації, а предметно-спеціалізовані підрозділи, що є суб’єктами ринку, взагалі мають широку свободу поведінки.[3,4]

На мою думку, найважливішою рисою підприємства в сучасних умовах господарювання має бути адаптація до змін навколишнього середовища. Вибір тієї чи іншої форми функціонування економічного механізму підприємства значною мірою залежить також і від того, яку ринкову політику проводить підприємство, яких стратегічних цілей воно намагається досягти: чи визначити та захопити нову ринкову нішу, чи забезпечити стабільну діяльність, чи не звертати увагу на зміну ринкових умов функціонування.

Проведене дослідження з даної тематики, дало можливість сформувати три фундаментальні проблеми, що безпосередньо впливають на форму економічного механізму підприємства:

1)Проблема підприємництва: уточнення або переорієнтація сфер діяльності підприємства.

Для новоствореного підприємства ця проблема полягає в конкретизації попереднього, відносно невизначеного напрямку і секторів ринку, що неминуче натикається на труднощі технічного й адміністративного характеру при новій орієнтації давно існуючих підприємств.

2)Технологічна проблема: створення технічної системи, яка б забезпечила можливість реалізації попереднього рішення, а саме вибір технології, переформування інформаційної мережі та системи контролю.

3)Адміністративна проблема: визначення структур і процедур, які б забезпечували нормальне функціонування підприємства.

Послідовне вирішення цих проблем формує цикл адаптації підприємства. Кожне підприємство визначає свою стратегію адаптації виходячи з власних особливостей.

Література:

1. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М. Г. Грещак, О. М. Гребешкова, О. С. Коцюба; за ред. М. Г. Грещака. — К.: КНЕУ, 2001. — 228 с.

4.Внутрішній економічний механізм підприємства: навч. посібн. / П.В. Круш, С.О. Тульчинська, Р.В. Тульчинський, С.О. Кириченко, О.В. Кривда, О.П. Кавтиш; Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т". — К.: Центр учб. л-ри, 2008. —

3. Козловський В.О.Структурна модель формування економічного механізму. / Козловський В.О., Дончак Л.Г. //Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2010. - №5.- С. 37-39.

4. Чорнодон В.І.Економічний механізм підприємства:навч. посіб. / В. І. Чорнодон; М-во освіти і науки України, Терноп. нац. екон. ун-т. - Т. : Крок, 2010. - 270 с