Економічні науки/ 10. Економіка підприємства.

Лук’яненко М. В.

Київський Національний Економічний Університет ім. В. Гетьмана

Способи ухилення від сплати податків

У податковій системі діє теорія асиметрії інформації. Вона появляється в тому, що Державна податкова служба України отримує неповну і неправдиву інформацію від платників. Податкова система має бути максимально простою, ефективною, справедливою і якомога дешевшою.

У державах з розвинутою економікою існує надійна система контролю з боку платників за ефективним витрачанням бюджетних коштів, що сприяють досягненню еквівалентності податкових платежів і суспільних благ, тому необхідність сплачувати податки набуває об'єктивного і зрозумілого характеру. Проте в країнах з трансформаційною економікою сплата податків не носить еквівалентного характеру, що стає підґрунтям для антифіскальної поведінки платників, породжуючи бажання зменшити податкові зобов'язання або взагалі ухилитися від їх виконання. Теоретичне дослідження аспектів ухилення від сплати податків можна використати для подальшого вдосконалення податкової системи України.

Звернувшись до історії можна розглянути приклад найбільшого виступу селян в Англії - повстання Уота Тайлера. Незгода народу з податковою політикою влади стала однією з суттєвих причин Англійської буржуазної революції. У результаті численних воєн у середині XVIII століття державний борг Англії досяг астрономічної на той час суми -184 млн. фунтів стерлінгів. Зараз уже не вдасться встановити, кому із британських політиків першому спала на думку підключити до погашення загальних боргів королівства ще й 13 північноамериканських колоній. Відносини між Лондоном та північноамериканськими колоніями все більше погіршувалися. У вересні 1774 року у Філадельфії таємно зібралися на конгрес представники 12 колоній (крім Джорджії), а вже 18 квітня 1775-го пролилася кров. Це були перші залпи Війни за незалежність північноамериканських колоній.

Сьогодні в Україні актуальним залишається проблема ухилення від сплати податків. Так, протягом 2007 року здійснено 3374 перевірки суб'єктів господарювання, викрито 1,7 тис. злочинів про ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, у тому числі 530 злочинів, де ухилення складає понад 1 млн. гривень. Сума завданих державі збитків по кримінальних справах, закінчених провадженням та направлених до суду з обвинувальним висновком, становить 444,7 млн. грн., з яких відшкодовано державі 1 75,1 млн. гри. Також виявлено 1,2 тис. фактів порушень податкового законодавства шляхом використання легальними платниками податків послуг суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності» та порушено 1.1 тис. кримінальних справ.

Діяльність сучасного українського підприємства характеризується наявністю достатньо високих витрат на податкове адміністрування - оплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Ця ситуація вимагає від підприємства формування такої стратегії оподаткування, яка спрямована на зменшення податкового навантаження і мінімізацію втручання в діяльність підприємства фіскальних органів.

Шляхи зменшення податкового навантаження на підприємство
В межах діючого законодавства	З порушенням чинного законодавства
Зменшення податкових зобов’язань допустимими шляхами: 1. уникнення; 2.податкова оптимізація; 3.податкова мінімізація.	Ухилення від сплати податків (свідоме порушення законодавства, шахрайство)

«Податкове планування» - це законний спосіб мінімізації податків з використанням наданих законом пільг і можливостей скорочення податкових зобов'язань. Складовою частиною процесу податкового планування є податкова оптимізація. Л. Азаров зазначає, що оптимізація податків - це легальний шлях зменшення податкових зобов'язань підприємства, заснований на використанні наданих законодавством можливостей у галузі податкового законодавства.

Таким чином, ухилення від сплати податків передбачає будь-які дії платників щодо зменшення обов'язкових платежів шляхам порушення чинного законодавства.

Одним із розповсюджених способів ухилення від оподаткування для багатьох підприємницьких структур є переведення фінансових ресурсів або діяльності за межі власної країни для того, щоб вони стали недосяжними для національних податкових інституцій, при цьому світові глобалізаційні процеси та інтернаціоналізація фінансової діяльності значно спрощують реалізацію таких операцій.

За даними МВФ сукупні закордонні тільки сімох офшорних центрів (Гонконг, Бахрейн, Панама, Сінгапур, Багамські о-ви, Кайманові о-ви, Нідерландські Антильські о-ви) складали у 1975 році 21,7 % депозитів усіх розвинених країн світу, а у 1995 році — вже 28,3 %. У наш час, коли практично усі крупні європейські і американські банки мають дочірні структури у офшорних територіях, за даними Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) світовою банківською системою приховано в офшорах близько 11,5 трлн. дол. США.

До найбільш популярних способів ухилення від податків відносяться:

— неповідомлення контролюючим органам про свою присутність або діяльність у країні, в якій платник податків знаходиться чи займається підприємницькою діяльністю;

— неповідомлення про джерело доходу, що підлягає оподаткуванню, а також прибутку, не зважаючи на обов'язковість такого повідомлення;

— неоголошення повної суми доходу, яка підлягає оподаткуванню, а також прибутку, незважаючи на обов'язковість такого повідомлення;

— використання в декларації про доходи посилань на пільги, які поширюються на дітей, яких у платника податків нема, чи відрахування з доходу на амортизацію машин і устаткування, яких не існує;

— невиплату податковим відомствам податків, якими обкладається заробітна плата найманих платником податків працівників;

— контрабанда тощо.

Україною основним засобом боротьби із загрозою запобігання поширенню офшорних механізмів обрано додаткове оподаткування операцій, що здійснюються через офшорні структури. Зокрема Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом визначається, що «у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг)» [4, ст. 18]. Хоча фактично це призводить до сплати додаткової суми податку на прибуток лише у розмірі 3,75 % (25 % від 15 %, що не включаються до складу валових витрат — О. М.), що само по собі не є суттєвою перешкодою порівняно з «позитивними моментами» використання офшорних механізмів.

Потрібно зазначити, що і законодавством України також нормативно передбачена можливість створення офшорних центрів на її території, зокрема розділом XIII «Офшорні застереження» затверджених у 1995 році «Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що порядок реєстрації офшорних компаній встановлюється Кабінетом Міністрів України та «не підлягають оподаткуванню прибутки суб'єктів підприємницької діяльності України, які мають усі наведені нижче ознаки: засновниками суб'єкта підприємницької діяльності є виключно нерезиденти; прибутки, а також інші надходження до суб'єкта підприємницької діяльності не мають джерел походження з України; усі види розрахунків суб'єкта підприємницької діяльності здійснюються виключно через уповноважені банки України; виконавчі органи, а також інший адміністративний штат суб'єкта підприємницької діяльності складаються виключно з громадян України; суб'єкт підприємницької діяльності не виконує на території України представницьких функцій щодо своїх засновників; щорічні аудиторські перевірки здійснюються організаціями, що мають ліцензію на здійснення аудиту в Україні».

Література

1. Буряковский В.В.. Налоги. – Днепропетровск: Пороги, 2012.

2. Газета “Закон і бізнес” №7 (377) 13 лютого 2009р. Податкова політика.

3. Гега П. Т. Правові основи податкової системи, правопорушення, проблеми, рішення. – К., 2009. – с.62-92.

4. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К.: Юрінком, 1997.

5. Журнал “Бизнес” №6 (317), 8 февраля, 2010 года. Уклонение от уплаты налогов.

6. Криминалистика. Расследование преступлений в сфере экономики. Под ред. Проф. В.Д. Гробовского, доц. А.Ф. Лубина. – Ниж. Новгород, 2011.

7. Лысенко В.В. Уголовно-правовая характеристика уклонений от уплаты налогов. – Ирпень: УФЭИ ,2008.

8. Лысенко В.В.. Расследование уклонений от уплаты налогов, совершенных должностными лицами организаций, предприятий, учреждений. – Харьков: Консум, 1997.