Экономические науки/3. Финансовые отношения

 

Данилюк Олена Іванівна,

Львівська державна фінансова академія

Розвиток недержавного пенсійного забезпечення в Україні

 

Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні розпочався з 2004 року після набрання чинності законом «Про недержавне пенсійне забезпечення». Її основу становлять недержавні пенсійні фонди, кількість яких станом на 30.09.2011 року становила 97 [3]. За умови ефективної організації, прибуткового інвестування, забезпечення надійності і належного регулювання, недержавне пенсійне страхування сприятиме підвищенню доходів пенсіонерів. Трирівнева пенсійна система сприяє підвищенню фінансової стійкості пенсійної системи, оскільки суттєво зменшується  навантаження на солідарну систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. В результаті розвитку недержавного пенсійного забезпечення створюється додаткове потужне джерело інвестиційних ресурсів для розвитку економіки в цілому.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками. Крім пенсійних фондів, недержавне пенсійне забезпечення може здійснюватися страховими організаціями і банківськими установами. Однак через певні недоліки цих суб’єктів їх функціонування в пенсійній системі обмежене. Так, для страхових компаній пенсійне страхування є дуже дорогим видом страхових послуг, а банківські установи мають нормативні обмеження щодо заснування та ведення пенсійних рахунків.

Основними принципами діяльності недержавних пенсійних фондів є  економіко-соціальна зацікавленість працівників (вкладників) і роботодавців та добровільність участі особи у будь-якому недержавному пенсійному фонді.

  До переваг недержавних пенсійних схем насамперед слід віднести [2]:

- високу стійкість до демографічних змін, оскільки розмір недержавної пенсії, періодичність її виплати не залежить від демографічної ситуації в країні, а також від співвідношення працюючих та пенсіонерів;

- безпосередню залежність рівня пенсійних виплат від ефективності інвестування, а не від стану державних фінансів.

Вкладник може контролювати стан свого індивідуального пенсійного рахунку впродовж терміну дії пенсійного договору. Робота недержавних пенсійних фондів є прозорою і чітко регламентується державою.

Враховуючи переваги системи недержавного пенсійного забезпечення, в умовах вкрай несприятливої демографічної ситуації в Україні, коли на одного працюючого приблизно припадає один пенсіонер, структура пенсійних виплат повинна збільшуватися на її користь.

Однак, незважаючи на позитивну динаміку кількості функціонуючих недержавних пенсійних фондів, кількості її учасників та вкладених коштів, рівень охоплення цією системою потенційних вкладників є незначним. У 2011 році до недержавних пенсійних фондів було залучено лише 5,4 % працюючого населення [1; 3].

Відповідно інвестиційна активність пенсійних фодів є невисокою. В Україні пенсійні активи не перевищують 1 % ВВП. Для прикладу, у США та Австрії пенсійні фонди концентрують понад 90 % ВВП, Голландії — 120%, Швейцарії — 113% [5].

До основних причин недостатнього розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні можна віднести [4]:

-  низький рівень дохідності пенсійних активів;

- законодавчу неврегульованість окремих питань діяльності ринку недержавного пенсійного забезпечення;

- низький рівень довіри населення до недержавного пенсійного забезпечення, банківської системи та інших фінансових установ;

- недостатню заінтересованість роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм для працівників;

- низький фінансовий рівень спроможності громадян для участі у системі недержавного пенсійного забезпечення;

- обмежений вибір фінансових інструментів, придатних для інвестування в них пенсійних коштів, унаслідок відставання розвитку ринку капіталу від потреб інституційних інвесторів;

- низький рівень роз’яснювальної роботи щодо змісту та ролі системи накопичувального пенсійного забезпечення в суспільстві та недостатність її фінансування.

Усунувши ці причини, а також здійснивши низку заходів нормативно-правового та організаційного характеру, можна суттєво стимулювати подальший розвиток ринку недержавного пенсійного забезпечення.

 

Література:

1.      Державний комітет статистики України. Офіційний веб-сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.ukrstat.gov.ua/.

2.      Котляр Д. Недержавне пенсійне забезпечення в ЄС: корисний досвід та можливі висновки для України / Д. Котляр // Парламент. - 2002.-  № 4.  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/index.php? action=magazine&id=9&ar_ d=135&iar_id= 126&as=2/.

3.      Підсумки розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення за 9 місяців 2011 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/ downloads/dpn/npf___I_kv_2011.pdf.

4.      Про схвалення Концепції подальшого проведення пенсійної реформи : розпорядження Кабінету Міністрів України  від 14 жовтня 2009 р. N 1224-р Київ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon.nau.ua/doc/?code=1224-2009-%F0.

5.      Сколотяний Ю. Влада і дефіцити ліберального мислення / Ю. Сколотяний // Дзеркало тижня. – 2011. - № 20. - 3 червня.