Студентка Остапенко А., доцент Тепла О. М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

МОВНІ РЕАЛІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ

У свій час видатний митець слова Гете сказав: „Перекладаючи, слід зачіпати неперекладне, тільки тоді можна зрозуміти інший народ, іншу мову”. Що ж означає слово „неперекладне”, якому Гете надав такої великої значимості? Як відомо, між словами двох мов може траплятися повна відсутність відповідностей. Усю безеквівалентну лексику можна умовно розподілити на дві групи : 1) власні імена (особові імена, географічні назви, назви установ, організацій, газет); 2) слова-реалії - словникові одиниці, які означають предмети, поняття та ситуації, що не існують у практиці іншомовного соціального колективу. Особливої уваги варті слова-реалії. Вони виникають у мові кожного народу мимоволі, і оскільки відображають національну специфіку, зазвичай створюють великі труднощі для перекладу.

Лексема „ реалія ” походить від латинського іменника жіночого роду res, rei („річ. предмет, факт, подія ”). В латинській мові здавна існував прикметник realis, утворений від іменника res, rei за допомогою прикметникового суфікса –al- по аналогії з прикметником hiemalis. У словнику латинської мови, давньої та класичної, зовсім немає слова realis, цей прикметник уперше ужили в 4 ст. н.е. Відсутність лексеми realis у словникові Діканжа стверджує такий цікавий факт, що автори середньовіччя аж до 19 ст. не вживали цього прикметника.

Терміном реалії позначають побутові і специфічно національні слова й звороти, що не мають еквівалентів у побуті, і мовах інших народів. З сьогоднішнього погляду, вище подана дефініція не зовсім чітка і вимагає внесення певних корективів. По-перше, слова, що належать до сфери безпосередньої лексичної номінації, не можуть мати еквівалентів у побуті, де їм відповідають певні співвідносні денотанти – предмети і явища. По-друге - реалія - це варіативна категорія, пов’язана з процесом переважно бінарного зіставлення мов на лексичному та фразеологічному рівнях. Л.Соболєв без належних підстав збільшує обсяг реалій, включаючи до тієї категорії прислів’я. Окремі компоненти прислів’я, без сумніву, можуть бути реаліями, але прислів’ям як цілісною одиницею через узагальнено-абстрактний характер не має відповідника, співвідносного денотанта у позамовній предметній дійсності, отже, його не можна зарахувати до реалій. Так, у складі прислів’я, використаного І.Франком в оповіданні „ Історія кожуха ”,- „ А без кожуха взимі – як без духа”, є лексема „кожух” – реалія стосовно англійської мови як цільової, але ціле прислів’я – не реалія. Реалії – це слова, що позначають предмети, процеси і явища, характерні для життя і побуту країни, але не відзначаються науковою точністю визначення, властиве термінам. В українському перекладознавстві термін „реалія” вперше вжив О.Кундзіч у праці „переводческая мисль и переводчиский недомисел” (1954), підкреслюючи при цьому неперекладність реалій. Значним поступом в опрацюванні реалій в українському перекладознавстві є праці В.Коптілова. У визначенні реалій учений акцентує передусім на чинник міжмовного зіставлення. Так, у праці „ Актуальні питання українського художнього перекладу” В.Коптілов називає реаліями ”слова, що позначають предмети та явища, невідомі мові перекладу”. Отже, стосовно американського варіанту англійської мови наш „ проїзний квиток” – реалія, а стосовно британського варіанту – ні. Ще більш яскравіший приклад можна навести, розглядаючи лексему „хліб”. Лексема „хліб” – не реалія у бінарному зіставленні українсько-російському, українсько-англійському, але ця ж лексема – реалія у зіставленні українсько-ескімоському. Ще донедавна хліб був для них екзотикою, чимось рідкісним. Відома історія з перекладом по-ескімоськи молитви „ Отче наш”, коли слова хліб наш насущий ( хліб наш щоденний ) виявилися носіям цієї мови такими ж дивними, недоречними, як би нам видалися слова „ лососина наша щоденна”. Папі Пію XІІ довелося видати спеціальну буллу, згідно з якою у текст молитви ескімосів дозволялося ввести саме ці слова – лососина наша щоденна. Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовленеву характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між ними і діалектизмами полягає у тому, що географічна інформація реалій пов’язана з позначуваним предметом, це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – це інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів. Вживається у філологічній літературі і термін діалектні реалії”. Його розуміють подвійно, позначаючи ним слова, що називають предмети і явища вузького ареалу, або ж діалектні регіональні назви для предметів чи уявлень загальнонародних. Приміром, в українсько-якутському бінарному зіставленні лексема „ картопля” – реалія української мови, бо це слово властиве всьому українському етномовному колективу, а лексеми ріпа, мандебурка, крумплі, бараболя – діалектні реалії у тому ж бінарному зіставленні.Якщо порівняти часові реалії „ на Івана Купала” та „ на зільського Йвана”, то семантика їх конвергентна: вони позначають одне з найпоетичніших календарних дійств, що веде відлік з давніх-давен. Наші далекі предки в такий спосіб возвеличували розповідь літа, оспівували розквіт природи. Але щодо узусу, ці вирази дивергентні: вислів на Івана Купала поширений по всій Україні, а на зільського Йвана- вираз діалектної окресленості, відомий лише в Гуцулії, де колись існувало повір´я , що король Гуцул пробуджується від зачарованого сну один раз на сім років, якраз у день зільського Йвана. Оскільки англомовний світ такого святе не знає, хоч і має в календарі St.John the Baptist.s Day (24 червня), то в українсько-англійському бінарному зіставленні часове позначення селянського календаря на Івана Купала – загальнонародна реалія, а на зільського Йвана – реалія діалектна.

Отже, переклад – це справа творча,індивідуальна. Кожен автор може за допомогою свого таланту, своєї майстерності слова виробляти інші шляхи донесення до читача змісту того, що більшість дослідників назвала неперекладним – реалії.

Використана література:

1. Березинский В. Украинско-ангийские семантико-стилистические параллели на морфологическом уровне. – Л., 1972 – 295 с.

2. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. –М. , 1986. – 304 с.

3. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М.,1978. – 243 с.