АНАЛІЗ МОТИВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПОРТСМЕНІВ

Скибицький І.Г.

Національний технічний університет України (КПІ)

Кафедра спортивного вдосконалення

Актуальність. Головною мотиваційною характеристикою діяльності спортсмена є досягнення високого спортивного результату. Дослідження мотиваційної складової спортивної діяльності багато в чому розкриває суть і механізми досягнення високих спортивних результатів. Відомо, що мотивація включена в структуру психологічних спонукань діяльності особистості, викликає нервово-психічне напруження та впливає на спортивний результат (3). Тому розкриття механізмів мотивації є актуальними для будь-якого виду спортивної діяльності.

Мета. Дослідити мотиваційну складову діяльності в спорті та її вплив на психічний стан спортсменів

Задачі дослідження.

1.Визначити місце мотивації в структурі поведінкового акта спортсмена.

2.Дослідити вплив мотивації на стан нервово-психічної напруги спортсменів.

Методи дослідження. Аналіз літератури. Реєстрація частоти серцевих скорочень (ЧСС). Треморометрія. Метод математичної статистики

Під мотивом (від французького motif – спонукальна причина), розуміється сфера імпульсів психодінаміки, психоенергетики, спонукань, що додає діяльності спрямованість, вибірковість і стрімкість. В сучасній науці під мотивацію розуміється складна діяльність психічної сфери людини, що спонукує його до визначеної активності організму (1,2 ). В спортивній діяльності мотивація визначає прагнення до досягнень відповідного спортивного результату. Мотиви, що спонукують до діяльності, викликають активність організму, та визначають його спрямованість

За психологічними критеріями розрізняють 3 класи мотивуючих факторів:

1.Потреби та інстинкти як джерела психічної активності. 2. Мотиви що визначають спрямованість діяльності. 3. Емоції. Суб'єктивні переживання (прагнення, бажання тощо.)

У формуванні діяльності людини беруть участь одночасно кілька мотивів, один із яких є ведучим а інші додатковими, другорядними, котрі можуть відігравати роль додаткової стимуляції.

У структурі поведінкового акта мотивація включена до складу стадії афферентного синтезу. Афферентный синтез - акт обробки, інтеграції інформації, необхідний організмові для здійснення найбільш адекватного поведінкового акта.

Відповідно до досліджень П.К.Анохіна (3) до складу афферентного синтезу входять наступні якісно різні компоненти:

А. Домінуюча мотивація.

Б. Обстановочна аферентація.

В. Пускова аферентація

Г. Пам'ять

Домінуюча мотивація, тобто те. що панує в даний момент, це виборчий стан, що діє на кору головного мозку активуючи ті синоптичні організації. які в процесі минулого життєвого досвіду індивіда були зв'язані з задоволенням такого ж життєвого стану. Завдяки такому виборчому поширенню порушень по корі великих півкуль створюються енергетичні умови для переважаючого у функціональному відношенні положення тими корковими асоціаціями, що у минулому сприяли виникненню і задоволенню наявної в даний момент потреби. Виходячи з вищезгаданого видно, що наявність домінуючої мотивації є енергетично спрямованим сигналом на наступну дію людини. Відразу ж після цього на рівні перших синоптичних організацій підкірки відбувається «відтискування» за допомогою гальмового процесу всієї тієї інформації, що не має всього того конструктивного функціонального зв'язку ні в минулому досвіді. ні в ситуації, що виникає в даний момент.

Обстановочна аферентація. Під обстановочною аферентацією розуміється сукупність усіх тих зовнішніх впливів на організм, що разом з вихідною мотивацією інформують про вибір тієї дії, що найбільш повно відповідає тому або іншому поведінковому акту, Фізіологічна роль у поведінковому змісті обстановочної афферентации полягає в тому, що вона, насамперед створює в центральній нервовій системі досить розгалужену й інтегровану систему порушень. Свого роду нервову модель обстановки.

Пускова аферентація. Пусковий стимул визначає коли і що треба робити в ситуації, що створилася. . Пам'ять. Для здійснення поведінкового акта активізуються ті молекулярні сліди, умовно рефлекторні зв'язки, і центри, що накопичувалися протягом усього попереднього життя організму в аналогічних або близьких ситуаціях.

Задоволення мотиву звичайно зіштовхується з протидією. У спорті це найбільш яскраво простежується в умовах змагань. Тут спортсмен зіштовхується з активною протидією в процесі досягнення своєї мети. Для подолання цього опору необхідно прикласти визначені зусилля, тобто, мобілізувати всі нервово - психічні і фізичні складові для досягнення відповідного результату. Стан у важкій ситуації, природно, повинен викликати визначений ступінь нервово-психічної напруги.

Для визначення впливу мотивації на стан нервово- психічної напруги нами був проведений експеримент В експерименті брало участь 20 спортсменів, які займаються в групах спортивного вдосконалення по боротьбі та боксу. Усі випробувані - студенти 1-3 курсів КПІ стаціонарної форми навчання. Цим студентам перед початком роботи в парах говорилося, що майбутній спаринг є дуже важливим і впливає на відбір у збірну команду. Тобто. створювалася висока мотивація цього завдання. Після цього у цих спортсменів реєструвалися показники тремору за 5 секунд і частоти серцевих скорочень за 10 секунд (табл.1).

Табл1 Вплив мотивації на стан нервово-психічної напруги спортсменів

Показники фон значима мотивація

х ± м х ± м Р

ЧСС 13 ± 2 16 ± 2 ≤ 0,0001

Тремор 8 ± 3 15 ± 2 ≤ 0,0001

Як видно з таблиці в умовах значимої мотивації у всіх спортсменів збільшуються ЧСС (13 ± 2 – 16 ± 2) і тремор (8 ± 3 - 15 ± 2). Отримані показники статистично достовірні Р ≤ 0,0001.Це дає підставу зробити висновок про те, що мотивація напряму пов’язана з рівнем нервово психічної напруги в спорті. Тобто збільшення сили мотивації веде, відповідно до збільшення нервово-психічної напруги спортсмена та активізує його нервово-психічну діяльність.

Висновки

1.Для здійснення поведінкового акта в психічній сфері людини активізуються ті молекулярні сліди, умовно рефлекторні зв'язки, і центри, що накопичувалися протягом усього попереднього життя організму в аналогічних або близьких ситуаціях.

2. В структурі поведінкового акта мотивація включена до складу стадії афферентного синтезу. До аферентного синтезу входять наступні якісно різні компоненти :А. Домінуюча мотивація. Б. Обстановочна аферентація. В. Пускова аферентація. Г. Пам'ять

3. Значимість мотивації збільшує рівень психічних напруг і приводять до активізації нервово-психічної діяльності спортсменів.

Література

1.Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова.- Київ. Здоров'я.-2005.- 820 с.

2.Ананьев Б.А. Избранные психологические труды. М., 1980.Т.3. С 70-75.

3. Платонов В.М. Загальна теорія підготовки спортсменів в Олімпійському спорті. Київ. Олімпійська література. – 1997.- 583 с.