Розвиток спритності за допомогою спортивних і рухливих ігор.

Панасюк І. В., студ. Єфимова К.

Період навчання в підлітковому та юнацькому віці збігається з формуванням духовних та фізичних якостей людини, з підготовкою до виконання соціальних функцій в умовах демократичного суспільства. Фізичне виховання - невід'ємна частина навчально-виховного процесу і не може бути розглянута як другорядний його компонент. Успіхи системи фізичного виховання не виключають необхідності подальшого її розвитку та вдосконалення. Розвиток спритності та точності рухів - одне з фундаментальних умов вирішення цього завдання. Проблема нормування рухової активності студентів має важливе гігієнічне значення, тому що останнім часом відзначається прогресуюча гіподинамія у молоді, що зумовлено великим обсягом навчальних занять не тільки в аудиторіях, але й вдома. У результаті цього серед студентської молоді спостерігається великий відсоток з незадовільним станом здоров'я, надлишковою масою тіла, схильностю до частих захворювань.

Для збереження здоров'я та високого рівня фізичних якостей студентам необхідний руховий режим, у який повинні входити не тільки фізичні вправи та спеціальна гігієна і дієта, але і спортивні та рухливі ігри, що розвивають спритність. Недостатня рухова активність негативно позначається на багатьох функціях організму, що росте та є патогенетичним фактором у виникненні ряду захворювань. Негативний вплив дефіциту в руховому режимі молоді ускладнюється явищем акселерації, властивою цьому віку. Неадекватність норм фізичного виховання на ріст і розвиток організму складається або в стимуляції цих процесів, або в їх пригніченні в залежності від величини навантаження. Нормована рухова активність студентської молоді розроблена професором А.Т. Сухарєвим.

Програма з фізичного виховання для вищих навчальних закладів передбачає вивчення студентами не тільки теоретичних, але й практичних питань; оволодівання ними ряду практичних фізичних вправ з різних видів спорту та ігор. Основний зміст програми складають життєво важливі рухові вправи, загальнорозвиваючі і прикладні. У програму фізичного виховання включені й спортивні ігри - баскетбол, волейбол, ручний м'яч, що користуються великою популярністю серед молоді, а також деякі рухливі ігри. Всі ці ігри спрямовані на фізичне вдосконалення студента, на розвиток рухової системи, пристосованості до мінливих життєвих обставин, загартованості не тільки фізичної, а й психологічної. З одного боку вони розвивають людину фізично за рахунок життєвих станів людського організму, а з іншого - розкривають і виявляють певні риси характеру, особисті якості та здібності.

Ідеї всебічного гармонійного розвитку людини, виховання його особистості завжди хвилювали передові верстви людства. Деякі вчені (Коробейников А. Н., Міхєєв А. О., Ніколенко І. Т.) наочно показали неможливість всебічного розвитку людини тільки за допомогою фізичних вправ. Для розвитку таких якостей, як кмітливість, точна координація рухів, спритність, швидкість необхідні спеціальні спортивні та розвиваючі ігри. Принцип усвідомленого та чуттєвого мислення і контролю в процесі гри заснований на закономірному зв'язку рухів та психіки людини, зокрема на залежності успіху рухової діяльності людини від здатності контролювати рухи в процесі гри. При виконанні певних умов вдається усвідомлено контролювати їх структуру тільки відносно початкових підсистем. Основну ж функцію контролю бере на себе сам руховий апарат. Таким чином, оволодіти руховими діями, розвинути рухові здібності (зокрема спритність) можна, розвинувши здатність контролювати відповідність своїх рухів розв'язуваним завданням, правилами гри, і утворювати ситуації та вносити в них поправки за допомогою усвідомленого і чуттєвого контролю.

На заняттях з фізичного виховання необхідно чергувати академічну форму вправ з ігровою. Академічна форма характеризується тим, що увага людини зосереджена на точному виконанні вправ та фіксується, головним чином, на формі виконуваних рухів, на суворому дотриманні їх структури. Ігрова форма містить сюжетність, визначеність рухових завдань і показники їх досягнення. Під ігровим методом не слід розуміти організацію змагань або ігор в прямому сенсі слова. Він спрямований на пошуки додаткових стимулів, що допомагають вирішувати поставлені завдання. Фізичні вправи в цілому та їх окремі підсистеми розучуються, а вправи для розвитку рухових якостей виконуються у формі змагань. Змагання проводяться за правилами, встановленими викладачем. Для цього методу характерно використання різних снарядів, приладів ігрових вправ. Змагальний метод представляє велику свободу дії, підвищує інтерес, дає можливість проявити ініціативу в пошуках доцільних форм рухів. Крім того, розвиток рухових здібностей йде з більшою інтенсивністю, коли людина зацікавлена у виконанні більшого обсягу фізичного навантаження. Людина оволодіває не тільки спортивною технікою, але й розвиває функціональні можливості організму. У заняттях видами спорту і в спортивних рухливих іграх змагальний (ігровий) метод є основним.

Спритність, як рухова якість, - це здатність виконувати рухи раціонально та економічно у раптово виникаючих ситуаціях. У спритності фізичне і психічне виступають в єдності з найбільшою повнотою. Ступінь розвитку спритності визначається по точності, економічності і раціональності рухів. Фізичні вправи, що застосовуються для розвитку спритності, діляться на три групи: вправи, в яких немає стереотипних рухів і є елемент раптовості (наприклад, рухливі та спортивні ігри); вправи, які висувають високі вимоги до координації та точності рухів (наприклад, метання в ціль, акробатичні вправи тощо); спеціальні завдання, в яких за сигналом необхідно різко змінювати напрямок рухів. При розвитку спритності необхідно керуватися наступними методичними рекомендаціями:

- урізноманітнити заняття, систематично вводити в них нові фізичні вправи;

- варіювати навантаження на організм за першими ознаками погіршення точності рухів;

- регулювати вживані зусилля і умови, супутні заняття;

- визначати достатність відпочинку між повтореннями окремих завдань за показниками відновлення пульсу.