Економічні науки/10. Економіка промисловості.

Ст.викл. Моісеєнко Т.Є.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Етапи розвитку вітчизняного машинобудування за фактором інвестиційної активності

На всіх етапах історії суспільного виробництва вирішальне значення у підвищенні його стабільності, технічного вдосконалення й економічної ефективності відіграє взаємопов’язаний процес розвитку науки, модернізації техніки та технології виробництва, що не можливо без постійного вливання інвестицій. Постійне вдосконалення засобів і предметів праці, технології та організації виробництва є однією з складових розвитку продуктивних сил і економічного зростання країни.

Враховуючи світовий досвід, одним з активних елементів відтворювального процесу країни постає прирощення науково-технічного потенціалу, а в якості пріоритетного напряму економічного розвитку виступають наукомісткі виробництва і, перш за все, машинобудування. У сучасних умовах машинобудівним підприємствам належить виключна роль у прискоренні НТП. Випускаючи засоби виробництва для різних промислових підприємств машинобудування забезпечує їх технічними ресурсами та визначає ступінь інноваційності техніко-технологічної бази.

Проведений аналіз розвитку машинобудівних підприємств України починаючи з 1990 р., дозволяє констатувати зниження кількісних і якісних параметрів їх роботи. Такі результати щільно пов’язані з уповільненням інвестиційної активності промислових підприємств і зниженням темпів оновлення їх техніко-технологічного потенціалу. Із зазначеного періоду простежуються наступні етапи, які характеризуються певними тенденціями розвитку діяльності промислових підприємств.

Перший етап (1991 – 1998 рр.). Щорічно знижуються обсяги інвестицій в основний капітал промисловими підприємствами України. Вміст інвестицій в основний капітал у 1998 р. скоротився, у машинобудуванні, на 95,3% порівняно з 1990 р. Частка капітальних вкладень, які спрямовані на закупівлю обладнання, інструменту, скоротилися з 43% у 1990 р. до 34% у 1996 р. [2]. Аналіз структури реальних інвестицій виявив, що частка капіталовкладень, спрямованих у наукомісткі виробництва, знижується за рахунок зростання її в обробних сферах промисловості. Так, якщо частка інвестицій в машинобудівну промисловість у 1990 р. становила 29,3% в їх загальнопромисловому обсязі, то у 1998 р. вона знизилася до 5,8%, а у паливній промисловості відповідні показники становили 30,61% у 1990 р. та 52,8% у 1998 р. [2].

Другий етап (1999 – 2007 рр.). Обсяги інвестицій в основний капітал постійно збільшуються у багатьох сферах промисловості. Починаючи з 1998 р., в структурі інвестицій збільшилась частка витрат на обладнання та інструменти з 41% до 49,1% у 2000 р. Порівняно з 1998 р. спостерігається збільшення частки реальних інвестицій в наукомісткі виробництва. Пожвавлення інвестиційної активності сприяло зростанню попиту на продукцію інвестиційного спрямування. Це вплинуло і на розвиток машинобудування. Якщо за 1990 – 1999 рр. виробництво продукції машинобудування характеризувалося постійним спадом, то у 2000 р. приріст до попереднього року становив 16,8% [165]. Негативною тенденцією інвестиційного процесу у даному періоді є те, що в результаті недосконалої амортизаційної політики у 2000 р. втрачено 29,7 млрд. грн. капіталовкладень, а у 2001 р. – 33,86 млрд. грн., що складає 151,5 та 135,5% від фактичного обсягу реальних інвестицій [2].

Зауважимо, що у промисловості України при падінні обсягів виробництва за 1990 – 2000 рр. більш ніж, наполовину відповідного вибуття основних фондів не відбулося. Значна частка машин і устаткування промисловості функціонує за межами економічно та технологічно виправданих термінів служби. Накопичення на підприємствах основних фондів з понаднормативним строком служби, а також зниження коефіцієнту їх оновлення спричинило необґрунтоване збільшення обсягів найменш ефективного часткового способу їх відтворення – ремонтів. За даними Держкомбуду України витрати на капітальний ремонт у шість разів перевищують витрати на створення нової техніки [3]. Таким чином, однією з причин, що стримує інвестиційний попит на продукцію машинобудування, постає тривале зберігання промисловими підприємствами значного обсягу знеціненого зайвого устаткування. Незважаючи на негативні тенденції стану основного капіталу, в промисловості України спостерігалося постійне зростання інвестиційних витрат, спрямованих у основний капітал.

З 2008 р. відмітимо початок третього етапу розвитку промислових підприємств України. Цей рік характеризувався початком світової фінансової кризи, на більшості підприємств переробної промисловості відбулося зниження інвестицій у основний капітал порівняно з 2007 р.

В індустріально розвинених країнах темпи розвитку машинобудування в 1,15 – 1,18 рази перевищують загальнопромислові оскільки, швидкість науково-технічного прогресу в межах національної економіки і технічний рівень основного капіталу визначаються розвитком машинобудування [1].

В Сполучених Штатах Америки, Японії, Федеративній Республіці Німеччина пропорції між капіталовкладеннями у машинобудування і паливно-енергетичний комплекс в останні роки становили 1:1, тоді як в Україні це співвідношення є 1:2,7 у 2007 р. (проти 1:2 у 1985 – 1990 рр.) [3]. Однією з негативних тенденцій розвитку вітчизняного машинобудування є низька інвестиційна активність підприємств. Якщо у 1990 р. частка капіталовкладень у машинобудування становила 29,3% від загальнопромислового обсягу, то у 2008 р. вона знизилась до 8,1%.

При цьому частка капітальних витрат у процес продукування машин і устаткування за період 1990 – 2008 рр. зменшилась з 44,8% до 36,2%, що спричинило уповільнення процесів оновлення парку технологічного обладнання, призвело до значного його старіння та до негативних змін структури, які суперечать тенденціям розвитку технології металообробки та автоматизації виробничих процесів.

Таким чином, диспропорції у структурі основних виробничих фондів та незадовільна динаміка вікової структури виробничого обладнання машинобудування сформувались, на наш погляд, під впливом зниження темпів введення нового та недостатнього вибуття застарілого обладнання, а також негативних тенденцій, які спостерігаються в процесі оновлення техніко-технологічної бази машинобудівного виробництва.

Щодо тенденцій розвитку, то кризові процеси, які характерні переважній більшості країн світу, негативно вплинуть на результати діяльності машинобудівних підприємств, проте наслідки, ймовірно, не відобразяться одразу. Це пов’язано з довготривалим циклом виробництва продукції. Результати кризових явищ економіки, машинобудівні підприємства відчувають з 2010 – 2011 рр.

Узагальнюючи результати аналізу розвитку машинобудівних підприємств, варто зазначити, що розвиток машинобудування залежить від інвестиційної активності промислових підприємств, які формують попит на сучасні засоби виробництва і визначають параметри інтелектуального машинобудування.

Виділені етапи відображають різний ступінь інвестиційної активності, що характеризується мультиплікативним впливом на результативність діяльності машинобудування.

Література:

1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / Геєць В. М., Александрова В. П., Артьомова Т. І. та ін.; за ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2008. – 1008 с., C. 353

2. Статистичний щорічник України за 2000-2008 рік /Статистичний збірник. – К.: Державний комітет статистики України, 2001-2009. – 570 с.

3. Чекмарев А. Л. Основные фонды промышленности СНГ: состояние и перспективы / Чекмарев А. Л. – Саратов: «ИНЖ-Т», 2008. – 302 с.