Демченко Д.І.

Теоретичні питання формування професійної іншомовної компетентності юриста

Hа підставі аналізу наукової літератури проаналізовано історію теоретичного визначення компетентісного підходу до підготовки фахівців професійної сфери на міжнародному й національному рівнях, з’ясовано суть поняття «компетенція», «компетентність», «професійна іншомовна компетентність юриста», розглянуто структурні компоненти цього феномена; теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування професійної іншомовної компетентності майбутнього юриста в процесі його професійної підготовки.

Аналіз наукової літератури, офіційних документів, що регламентують розвиток освітніх процесів, дав підстави свідчити, що компетентісний підхід до професійної підготовки майбутнього фахівця будь-якої галузі як важливий шлях модернізації освітньої сфери визначається серед пріоритетних. Запровадження компетентісного підходу до формування змісту освіти виявилося новим концептуальним орієнтиром для вищих навчальних закладів України й зарубіжжя.

Установлено, що саме сформована в процесі професійної підготовки компетентність допомагає фахівцеві ефективно вирішувати різноманітні завдання в його професійній діяльності, що є особливо цінним для нестандартних ситуацій реалізації професійних функцій.

Запровадження компетентісного підходу до професійної підготовки фахівців передбачає спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових, загальногалузевих і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу є формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості й дає можливість діяти творчо під час реалізації професійних функцій.

На підставі аналізу праць науковців (Н.Бібік, Ю.Лебеденко, В.Лозова, М.Прадівлянний, С.Уласевич, Ю.Федоренко та інших) компетентність охарактеризовано як системне поняття, професійно значущу інтегративну якість особистості, що є інтегративною вже за своєю природою, оскільки вбирає в себе однорідні або близькі знання, уміння й навички, а компетенцію – як її складник, необхідну основу для подальшого формування й розвитку компетентності.

Установлено, що особливе місце в процесі професійної підготовки юриста належить оволодінню іноземною мовою, забезпеченню можливості її використання в процесі професійної підготовки та майбутній професійній діяльності. Зважаючи на те, що в юридичній діяльності важливе місце посідає комунікативна компетентність юриста, оскільки юридична професія належить до професій підвищеної мовленнєвої відповідальності, де слово є професійним інструментом, від володіння яким залежить не тільки успіх професійної діяльності, а й доля інших людей, суспільства в цілому, провідним завданням опанування іноземної мови у вищих навчальних закладах немовного профілю на сучасному етапі є не просто навчити студентів послугуватися нею як засобом спілкування в усіх видах мовленнєвої діяльності в різноманітних ситуаціях, а застосовувати іноземну мову в усіх видах мовленнєвої діяльності в ситуаціях професійної діяльності, бути спроможним до іншомовної професійної комунікації по розв’язанню професійних проблем.

На основі аналізу досліджень науковців визначено поняття «професійна іншомовна компетентність юриста» як професійно значуща інтегративна якість особистості представника юридичної професії, системно-ціннісне новоутворення, що забезпечує декодування іншомовної правової інформації (міжнародних правових документів, юридичної термінології), творче використання її в практичній юридичній діяльності (у безпосередніх контактах з іноземними колегами) і здатність вільно здійснювати міжнародну юридичну діяльність по розв’язанню професійних проблем. Професійна іншомовна компетентність формується, розвивається й виявляється в професійній іншомовній діяльності представника юридичної професії.

Визначено структурні компоненти професійної іншомовної компетентності юриста, до яких належать аксіологічний (мотиви, цілі, ціннісні орієнтації, особистісні якості, необхідні для іншомовної професійної комунікації), когнітивний (мовні /теоретичні знання про систему мови, практичні комунікативні знання, лінгвокраїнознавчі й культурологічні знання про країну мови/ і професійні іншомовні знання /знання юридичної термінології, міжнародних документів/) і діяльнісний (уміння, форми та способи реалізації іншомовних знань у професійній юридичній діяльності, включаючи й міжнародну: предметно-конкретні, аналітико-синтетичні, креативні, проектні) компоненти, що забезпечують єдність комунікативної та професійної культури юриста.

Установлено, що професійна іншомовна компетентність юриста включає всі базові мовні функції та функції юридичної діяльності, які здобувають свою специфіку, серед яких провідне місце належить комунікативній, регулятивній, креативній, аксіологічній.

Визначено особливості професійної іншомовної компетентності юриста: інтегративність, що відбиває взаємозв’язок і взаємовплив усіх її компонентів (аксіологічного, когнітивного, діяльнісного) на особистість представника юридичної професії в цілому; соціальність, що передбачає, крім переваг особистісного характеру (повага, авторитет серед товаришів і колег, внутрішня задоволеність тощо), суспільне значення (підвищує престиж правової системи в суспільстві, авторитет правознавця, розширює можливості професійної комунікації на міжнародному рівні тощо); регулятивність, що сприяє самопізнанню й саморегуляції правової діяльності й особистості майбутнього представника юридичної професії; персоналізація, що припускає формування майбутнього юриста як творчої індивідуальності, здатної залучатися до міжнародної правової діяльності, налагоджувати контакти з іноземними колегами професійної групи; безперервність, що підтримує постійну потребу представника юридичної професії в саморозвитку, вибудовуванні особистісної траєкторії безперервної освіти.

Ураховуючи особливості процесу формування професійної іншомовної компетентності майбутніх юристів (необхідність формування й забезпечення позитивного ставлення до професійної іноземної мови, визнання необхідності вивчення англійської мови як мови міжнародного професійного спілкування; подолання невпевненості у власних можливостях щодо формування професійної іншомовної компетентності; побоювання допустити помилку та бути неправильно зрозумілим іншими), визначено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що сприяють формуванню цього особистісного феномена представників юридичної професії: забезпечення іншомовної професійної спрямованості процесу навчання, виховання й організації самостійної роботи студентів вищого юридичного навчального закладу; створення сприятливого соціально-психологічного клімату в освітньому середовищі в процесі оволодіння студентами іноземною мовою; упровадження особистісно орієнтованих діалогових, ігрових технологій у процесі формування професійної іншомовної компетентності студентів – майбутніх юристів.

Установлено, що формуванню професійної спрямованості особистості майбутнього юриста в процесі опанування й уживання іноземної мови сприяє: усвідомлений підхід до іноземної мови й можливостей послугуватися нею в процесі вивчення фахових дисциплін, постійний акцент на професійну значущість іноземної мови у фаховій підготовці; знання особливостей, уподобань, ідеалів студента, ґрунтуючись на яких, викладач будує роботу з уживання іноземної мови; визначення для кожного студента системи перспектив у професійній галузі за умови володіння іноземною мовою.

Доведено, що професійна спрямованість процесу професійної підготовки у вищому юридичному навчальному закладі з метою формування професійної іншомовної компетентності вимагає врахування специфічних факторів як рушійної сили формування й розвитку інтелекту професійно спрямованої особистості майбутнього фахівця юридичної сфери, а саме: соціальних факторів, що відбивають потреби суспільства у фахівцях юридичної сфери високого рівня зі знанням іноземної мови, здатних застосовувати ці знання в професійній сфері; соціально-педагогічних факторів, пов'язаних із розвитком системи професійної юридичної освіти, що передбачає формування професійно спрямованої особистості майбутнього фахівця; педагогічних факторів, що зумовлюють спільну активну діяльність викладача і студента під час формування майбутнього фахівця юридичної сфери; психолого-педагогічних факторів, пов'язаних із інтелектуальною діяльністю по формуванню творчого мислення та професійної мотивації, а також інформативність і актуальність змісту матеріалу, зв'язок із юридичною професією, усвідомлений підхід до вивчення дисциплін, індивідуальна робота з кожним по формуванню професійної мотивації і професійного творчого мислення, розвиток професійної значущості й перспектив уживання іноземної мови в майбутній юридичній діяльності. Іншомовна професійна спрямованість процесу виховання й організації самостійної роботи студентів вищого юридичного навчального закладу передбачає вживання іноземної мови під час підготовки до навчальних занять із різних дисциплін, самостійної підготовки й організації виховних заходів із використанням можливостей іноземної мови, інформації іноземною мовою тощо.

Створення сприятливого соціально-психологічного клімату, що залежить як від педагога, так і студентів, сприяє формуванню ціннісного ставлення до іноземної мови як засобу формування професійної іншомовної компетентності, ціннісно-мотиваційного погляду на професію юриста, на своє місце в ній, на можливості вживання іноземної мови під час виконання професійних функцій, формуванню впевненості у власних можливостях, взаємообміну та взаємозбагаченню студентів професійною іншомовною інформацією, забезпечує взаємодопомогу у формуванні й прояві професійної іншомовної компетентності, сприяє формуванню особистісних якостей, необхідних для здійснення професійної іншомовної комунікації (аутентичність, чіткість, конкретність, ініціативність, толерантність, уважність, контактність, тактовність, увічливість, ерудованість тощо).

Упровадження особистісно орієнтованих діалогових та ігрових технологій у процесі формування професійної іншомовної компетентності забезпечує комфортні умови розвитку, реалізації природного потенціалу кожного студента, сприяє формуванню свідомого ставлення студентів до навчального матеріалу, до навчальної та професійної діяльності, забезпечує формування навичок критичного усвідомлення отриманої інформації професійного характеру, аргументації й узагальнення, розв’язання професійних проблем іноземною мовою.

Література:

1. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Н.М.Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Під заг.ред. О.В. Овчарук. – К.: КІС, 2004. – С.47-48.

2. Лебеденко Ю.М. Компетентнісний підхід в системі вищої освіти / Ю.М.Лебеденко // Гуманізм та освіта. Збірник матеріалів VIII міжнародної науково-практичної конференції, м. Вінниця, 19-21 вересня 2006 р. – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – С.93-95.

3. Лозова В.І., Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / В.І. Лозова, Г.В.Троцко. – [2-е вид., випр. і доп.] – Харків: ОВС, 2002. – 400 с. (Харк. держ. пед. ун-т ім.Г.С.Сковороди).

4. Прадівлянний М.Г. Викладання фахово спрямованої іноземної мови на основі компетентнісного підходу / М.Г.Прадівлянний // Гуманізм та освіта: зб. матеріалів VIII міжнародної науково-практичної конф. (м. Вінниця, 19-21 вересня 2006 р.) – Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2006. – С.341-344.

5. Уласевич С.Н. Управление качеством развития образовательной компетентности школьников / С.Н.Уласевич : дисс…канд.пед.наук: 13.00.01. – Белгород, 2003. – 156 с.

6. Федоренко Ю.П. До питання компетентності і комунікативної компетенції / Ю.П.Федоренко // Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конф. 4-6 березня 2002 р. – Полтава: АСМІ, 2002. – С.285-286.