“Экономические науки” / 3.Финансовые отношения.
ст. викладач
Саквенко Т.М.
Уманський державний педагогічний університет імені Павла
Тичини, Україна
УПРАВЛІННЯ
ДОХОДАМИ ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ
ОСВІТИ
Вища освіта для будь-якої держави – це найважливіша
соціальна цінність, що вимагає рівного доступу всіх членів суспільства
незалежно від їх платоспроможності. Вона диктує необхідність
дотримання принципу соціальної справедливості, гарантій рівності соціальних
освітніх прав.
У період економічної кризи, обмеженого бюджетного фінансування все більшої
актуальності набувають питання про позабюджетні джерела фінансування та
управління ними.
Економічні, соціальні, політичні та інші зміни, які відбуваються сьогодні в
нашій державі визначають за необхідність змінити систему управління фінансами
вищих навчальних закладів IV рівня акредитації. Важлива роль відводиться
позабюджетним джерелам фінансування. Посилення значення позабюджетної
діяльності пов'язане не тільки з проблемами бюджетного забезпечення, але й із
зростанням потреби населення в отриманні професійної освіти, збільшенням
замовлень господарюючих суб'єктів на освітні послуги і виконання
науково-дослідних робіт.
Значення позабюджетної діяльності також пов’язане зі змінами в технічній
забезпеченості навчального процесу, необхідністю вузу постійно оновлювати
матеріально-технічну базу, а також з тенденцією зниження рівня оплати праці
викладачів і співробітників навчальних закладів в порівнянні з іншими сферами діяльності.
Можливості позабюджетних джерел фінансування в діяльності навчальних закладів
вищої школи необхідно посилювати із зростанням потреби населення в отриманні
освіти.
За роки незалежності України вищими навчальними закладами вже накопичений
досвід залучення додаткових джерел фінансування. Проте, в більшості навчальних
закладів позабюджетні засоби становлять незначну частину.
Сьогодні всі навчальні заклади намагаються забезпечити свою фінансову
стійкість, орієнтують при цьому свою діяльність на розвиток навчального,
наукового, культурного й виробничого потенціалу. Тому, на сьогодні залишається
для вузів одне з головних завдань – це пошук найбільш ефективних форм залучення
додаткових коштів та ефективне управління ними.
На нашу думку, навчальний заклад у першу чергу повинен залучити додаткові
джерела фінансування, всебічно розвиваючи свою основну діяльність по наданню
освітніх послуг і наданню наукових досліджень.
Необхідність у формуванні позабюджетних фінансових потоків, їх структури і
джерел визначаються макроекономічними умовами – зменшенням державного
фінансування, зростанням попиту на освітні послуги, диверсифікацією діяльності
навчальних закладів. Вибір навчальними закладами напряму розвитку позабюджетної
діяльності здійснюється виходячи з їх ресурсного потенціалу, що розглядаються
як додаткові до державного фінансування. Позабюджетні засоби повинні
розподілятися і використовуватися по пріоритетних для навчального закладу
цілях.
Правила забезпечення ВНЗ бюджетними коштами регламентується Бюджетним
кодексом України, Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Підставою
для виділення бюджетних коштів ВНЗ є державне замовлення на підготовку кадрів.
Згідно з ним Міністерство освіти і науки України виділяє ВНЗ щомісячно бюджетні
ресурси.
Крім традиційних джерел фінансування освіти, виділяють
й такі: кошти підприємств та організацій, кошти суспільних та благодійних
установ, надходження з-за кордону від міжнародних та іноземних фондів і
організацій. Перспективною формою фінансування підготовки кваліфікованих кадрів
у багатьох країнах світу вважається участь у ній підприємств і організацій. Це
позитивно не лише з точки зору збільшення фінансування освіти, а й тому, що
участь підприємства, яка може здійснюватися в різних формах, так чи інакше
сприяє посиленню спрямованості навчання на конкретні вимоги виробництва щодо
підготовки фахівців. Дедалі більше розвиваються змішані та з’являються нові
механізми оплати освітніх послуг [2, с.76].
Бюджетне фінансування освітніх установ обумовлює ряд особливостей в
управлінні фінансами ВНЗ:
– вимога здійснювати позабюджетну
діяльність, як і бюджетну, у відповідності з кошторисом доходів і видатків за
єдиним планом рахунків з витікаючою із цього специфікою в бухгалтерському
обліку і звітності;
– обмеження на оформлення первинних
документів, пов’язаних з виконанням кошторисів доходів і видатків, включаючи
позабюджетні;
– особливий правовий статус
найважливішого фінансового ресурсу – коштів і майна, отриманого в результаті
їхнього використання[1, с.95].
Управляти
фінансами стає дедалі важче, відсутність грошей – це не просто розбіжність
потреби і можливості її задоволення, а розбіжність тієї потреби, яка повинна
задовольняться державою за рахунок бюджету. Необхідно чітко визначити, яка саме
потреба системи освіти в засобах повинна задовольнитися державою в межах
прийнятих нею на себе зобов'язань.
Таким чином, для
ефективного управління фінансовими ресурсами, необхідно, на наш погляд,
реалізувати наступні основні положення:
1. Подальша розробка
нормативної бази фінансування вищих навчальних закладів.
2. Широке застосування в
практиці фінансового менеджменту при фінансуванні вузами програмно-цільового
методу.
3. Підвищення ролі та
участі регіональних і місцевих бюджетів у фінансування вищої освіти.
4.
Фінансова
автономія державних вузів у залученні й управлінні фінансовими засобами.
5. Фінансування
науково-дослідної діяльності у вузах на основі програмно-цільового методу.
6. Підвищення якості
підготовки фахівців, їхня відповідність вимогам сучасного етапу розвитку
суспільства.
7. Створення й розвиток у
вузах спеціальних економічних служб, що займаються економічними питаннями, а
також створення маркетингових відділів для кращого застосування фінансового
менеджменту.
Список використаних джерел:
1. Боголіб, Т.М. Формування бюджету вищого
навчального закладу [Текст]: / Т.М.Боголіб // Фінанси України. – 2004. – №10.– С.95.
2. Каленюк, І.С. Диференціація джерел фінансування
освіти [Текст]: / І.С. Каленюк // Фінанси
України. – 2000. – № 11. – С. 76.