“Экономические науки” / 3.Финансовые отношения.

ст. викладач Саквенко Т.М.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ ДЕРЖАВНИХ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ

Вища освіта для будь-якої держави – це найважливіша соціальна цінність, що вимагає рівного доступу всіх членів суспільства незалежно від їх платоспроможності. Вона диктує необхідність дотримання принципу соціальної справедливості, гарантій рівності соціальних освітніх прав.

У період економічної кризи, обмеженого бюджетного фінансування все більшої актуальності набувають питання про позабюджетні джерела фінансування та управління ними.

Економічні, соціальні, політичні та інші зміни, які відбуваються сьогодні в нашій державі визначають за необхідність змінити систему управління фінансами вищих навчальних закладів IV рівня акредитації. Важлива роль відводиться позабюджетним джерелам фінансування. Посилення значення позабюджетної діяльності пов'язане не тільки з проблемами бюджетного забезпечення, але й із зростанням потреби населення в отриманні професійної освіти, збільшенням замовлень господарюючих суб'єктів на освітні послуги і виконання науково-дослідних робіт.

Значення позабюджетної діяльності також пов’язане зі змінами в технічній забезпеченості навчального процесу, необхідністю вузу постійно оновлювати матеріально-технічну базу, а також з тенденцією зниження рівня оплати праці викладачів і співробітників навчальних закладів в порівнянні з іншими сферами діяльності. Можливості позабюджетних джерел фінансування в діяльності навчальних закладів вищої школи необхідно посилювати із зростанням потреби населення в отриманні освіти.

За роки незалежності України вищими навчальними закладами вже накопичений досвід залучення додаткових джерел фінансування. Проте, в більшості навчальних закладів позабюджетні засоби становлять незначну частину.

Сьогодні всі навчальні заклади намагаються забезпечити свою фінансову стійкість, орієнтують при цьому свою діяльність на розвиток навчального, наукового, культурного й виробничого потенціалу. Тому, на сьогодні залишається для вузів одне з головних завдань – це пошук найбільш ефективних форм залучення додаткових коштів та ефективне управління ними.

На нашу думку, навчальний заклад у першу чергу повинен залучити додаткові джерела фінансування, всебічно розвиваючи свою основну діяльність по наданню освітніх послуг і наданню наукових досліджень.

Необхідність у формуванні позабюджетних фінансових потоків, їх структури і джерел визначаються макроекономічними умовами – зменшенням державного фінансування, зростанням попиту на освітні послуги, диверсифікацією діяльності навчальних закладів. Вибір навчальними закладами напряму розвитку позабюджетної діяльності здійснюється виходячи з їх ресурсного потенціалу, що розглядаються як додаткові до державного фінансування. Позабюджетні засоби повинні розподілятися і використовуватися по пріоритетних для навчального закладу цілях.

Правила забезпечення ВНЗ бюджетними коштами регламентується Бюджетним кодексом України, Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Підставою для виділення бюджетних коштів ВНЗ є державне замовлення на підготовку кадрів. Згідно з ним Міністерство освіти і науки України виділяє ВНЗ щомісячно бюджетні ресурси.

Крім традиційних джерел фінансування освіти, виділяють й такі: кошти підприємств та організацій, кошти суспільних та благодійних установ, надходження з-за кордону від міжнародних та іноземних фондів і організацій. Перспективною формою фінансування підготовки кваліфікованих кадрів у багатьох країнах світу вважається участь у ній підприємств і організацій. Це позитивно не лише з точки зору збільшення фінансування освіти, а й тому, що участь підприємства, яка може здійснюватися в різних формах, так чи інакше сприяє посиленню спрямованості навчання на конкретні вимоги виробництва щодо підготовки фахівців. Дедалі більше розвиваються змішані та з’являються нові механізми оплати освітніх послуг [2, с.76].

Бюджетне фінансування освітніх установ обумовлює ряд особливостей в управлінні фінансами ВНЗ:

– вимога здійснювати позабюджетну діяльність, як і бюджетну, у відповідності з кошторисом доходів і видатків за єдиним планом рахунків з витікаючою із цього специфікою в бухгалтерському обліку і звітності;

– обмеження на оформлення первинних документів, пов’язаних з виконанням кошторисів доходів і видатків, включаючи позабюджетні;

– особливий правовий статус найважливішого фінансового ресурсу – коштів і майна, отриманого в результаті їхнього використання[1, с.95].

Управляти фінансами стає дедалі важче, відсутність грошей – це не просто розбіжність потреби і можливості її задоволення, а розбіжність тієї потреби, яка повинна задовольняться державою за рахунок бюджету. Необхідно чітко визначити, яка саме потреба системи освіти в засобах повинна задовольнитися державою в межах прийнятих нею на себе зобов'язань.

Таким чином, для ефективного управління фінансовими ресурсами, необхідно, на наш погляд, реалізувати наступні основні положення:

1. Подальша розробка нормативної бази фінансування вищих навчальних закладів.

2. Широке застосування в практиці фінансового менеджменту при фінансуванні вузами програмно-цільового методу.

3. Підвищення ролі та участі регіональних і місцевих бюджетів у фінансування вищої освіти.

4. Фінансова автономія державних вузів у залученні й управлінні фінансовими засобами.

5. Фінансування науково-дослідної діяльності у вузах на основі програмно-цільового методу.

6. Підвищення якості підготовки фахівців, їхня відповідність вимогам сучасного етапу розвитку суспільства.

7. Створення й розвиток у вузах спеціальних економічних служб, що займаються економічними питаннями, а також створення маркетингових відділів для кращого застосування фінансового менеджменту.

Список використаних джерел:

1. Боголіб, Т.М. Формування бюджету вищого навчального закладу [Текст]: / Т.М.Боголіб // Фінанси України. – 2004. – №10.– С.95.

2. Каленюк, І.С. Диференціація джерел фінансування освіти [Текст]: / І.С. Каленюк // Фінанси України. – 2000. – № 11. – С. 76.