Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Аспірант Тросюк С.Д.

Інститут педагогіки НАПН України

Формування предметної компетентності з географії України в учнів основної школи: краєзнавчий аспект

У процесі формування складників предметної компетентності в з географії України в учнів основної школи реалізація краєзнавчої освітньої лінії суттєво активізує операційні процеси, оскільки краєзнавча освіта, як один з важливих засобів створення соціокультурного середовища у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, спрямовуючи учнів на сприйняття реальності з усією багатогранністю складних взаємозв’язків природи, суспільства й особистості, сприяючи формуванню особистісних якостей і ціннісних орієнтацій.

Краєзнавчий напрям у формуванні географічної освіти в історико-філософському аспекті розглядали В.П. Андрущенко, Я.Л. Головацький, І.А. Зязюн, В.Г. Кремінь, В.І. Луговий, В.С. Лутай, О.В. Сухомлинська.

Теоретико-методичні засади освітнього краєзнавства висвітлювали у своїх дослідженнях О.С. Барков, В.В. Борисов, М.П. Мілонов, А.В. Даринський, Ю.Ф. Кононов, М.Ю. Костриця, А.М. Разгон, М.Г. Стельмахович, І.Т. Прус, К.Ф. Строєв та інші.

Окреслену проблему певною мірою висвітлено в історико-педагогічних дослідженнях з освітнього краєзнавства: до початку ХХ ст. (В. Бенедюк), у 20-40-х рр. (О.В. Сухомлинська, Т.О. Самоплавська, Л.Л. Бабенко), у 50-60-х рр. (М.В. Соловей). Предметом спеціальних досліджень стали окремі аспекти краєзнавчо-пошукової роботи, зокрема: умови формування патріотизму засобами шкільного краєзнавства (І.Т. Прус); роль краєзнавчо-пошукової роботи у підготовці учнів до праці і вибору професії (С.Д. Бабашин).

Зміст краєзнавчої освіти в системі географічної освіти учнів основної школи має бути орієнтованим на предметну компетентність; на етапі до профільної підготовки – структуру й характер майбутньої професійної діяльності, що зумовлює необхідність поєднання навчання загальноосвітніх і факультативних (профільних) зі спеціальною краєзнавчо-туристичною підготовкою.

Мета статті – охарактеризувати принципи і функції краєзнавчої освіти учнів основної школи у процесі формування предметної компетентності з географії України.

Визначальну роль освіти у житті суспільства визначає функція збереження і трансляції наступним поколінням досвід духовної і матеріальної культури людства (ідеалів, цінностей й знань, умінь), тому пріоритетами у розвитку шкільної краєзнавчої освіти стають: формування загальноукраїнознавчого простору шляхом розвитку регіонального освітньо-культурного простору; забезпечення освітньо-культурних запитів національних меншин та формування культури міжетнічного спілкування та міжрегіональних відносин; формування регіонально-соціумних, національно-державних та загальнолюдських цінностей на основі збереження і пролонгації української національно-історичної традиції; особистісна її орієнтація, зокрема спрямування на розвиток у підростаючого покоління творчих здібностей, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості; виховання через систему краєзнавчої освіти здорового способу життя та змістовного дозвілля.

У своєму розвитку шкільна краєзнавча освіта може також використати основоположні принципи формування глобального освітнього простору [2, с. 4-5], зокрема: правомірність існування і розуміння позиції особистості на окремі події та картину світу в цілому; розуміння взаємозумовленості світових подій і процесів, які можуть безпосередньо впливати на окрему особистість, її особистісну і фахову реалізацію; розуміння, що культура свого народу є складником світової культури, а духовне збагачення особистості залежить від уміння використовувати принцип комплементарності в діалозі з іншими культурами; правомірність розгляду будь-якої події у сучасному інформаційному суспільстві у взаємозв’язку із сукупністю світових проблем; розуміння, що локальна подія має значення глобальності, з огляду на це глобальність мислення повинна доповнюватися вмінням застосовувати набуті знання в щоденній практичній діяльності.

Відповідно до основоположних принципів глобальної освіти, реалізація напрямів краєзнавчої педагогічної діяльності спрямована на формування через цілісний регіонально-освітній простір загальноукраїнознавчого культурно-освітнього простору, у якому навчальний предмет географії України перебуває в тісному взаємозв’язку з усіма іншими (незалежно від кількості навчальних предметів і їх конкретного змісту). В цьому випадку можна говорити не стільки про міжпредметні зв’язки, скільки про певне загальноукраїнське національно-духовне поле, у якому краєзнавчий зміст будь-якого навчального предмету має доцільність і своє функціонально визначене місце. Краєзнавчі знання низки навчальних предметів інтегруються в певну загальноукраїнознавчу сферу знань і способів діяльності, яка охоплює інші навчальні предмети.

Такий підхід дозволяє наповнити навчальні предмети цікавим і змістовним місцевим матеріалом, сприятиме перетворенню навчальної діяльності на пошуково-дослідницьку з особистою зацікавленістю учня в результатах своєї роботи; одночасно викладачі і вчителі можуть розраховувати на позитивні результати в розвитку творчих здібностей і мотивації учнів до навчання.

Урахування зазначеної тенденції підвищує роль краєзнавчої освіти відповідно до принципів:

1. Суспільствовідповідності, що уможливлює реалізацію суспільно-організаційної функції освіти, спрямованої на забезпечення соціально-необхідної регіональної культури особистості. Враховуючи необхідність досягнення українським суспільством національно-консолідованого стану, регіональна освітня культура повинна бути спрямованою на формування регіонально-консолідованого соціуму.

2. Культуровідповідності, який сприяє реалізації функції трансляції надбань регіональної культури суб’єкту і встановленню адекватності краєзнавчої освіти тій регіональній культурі, складником якої вона є.

Шкільна краєзнавча освіта, забезпечуючи освітньо-культурними засобами соціальне успадкування регіонально-культурного досвіду, спрямована на задоволення потреб, які пов’язані зі зміцненням і удосконаленням конкретного регіонального соціального організму. Збереження цілісності суспільства і злагоди у ньому здійснюється, в першу чергу, через розвиток кожного індивідуума відповідно до норм, ідеалів, цінностей і стереотипів конкретного регіону, його соціальної системи. Загальноукраїнський фон культурно-освітянських традицій залишається відкритим для збагачення як зовнішнім загальнолюдським, так і внутрішнім етнонаціональним.

3. Природовідповідності, відповідно до якого реалізується функція культурного удосконалення фізичних якостей індивіда та функція розвитку соціально-значущих природних задатків людини, спрямована на гармонійну взаємодію людини і суспільства з природним середовищем (тенденції розвитку екологічної освіти, удосконалення фізичної культури, врахування в освіті природних задатків людини тощо).

Культура особистості набуває регіональних рис і починає здійснювати певний вплив на навколишнє оточення. В цьому випадку краєзнавча освіта виконує продуктивно-результативну функцію, характеристики якої слід розглядати у системі, до складу якої вона входить, потребами, структурою і розвитком якої вони зумовлюються. Висновуємо, що шкільну краєзнавчу освіту слід розглядати через її зв’язки з середовищем, стосовно якого вона функціонує, тобто через зв’язки з суспільством, людиною, природою, культурою, освітою взагалі. Саме такий підхід дозволяє розглядати краєзнавчу освіту як закономірно організовану багаторівневу систему, функціонування якої забезпечує очікувані результати. У відповідності з положеннями теорії функціональних систем складник будь-якої системи має служити цілому, до якого належить [1].

Під час вивчення певної теми з географії України з урахуванням реалізації краєзнавчої освітньої лінії, вчитель, залежно від поставленої цілі, добирає засоби навчання. Функція поповнення, розширення та поглиблення знань учнів про Україну розкривається в тому, що засоби навчання (у тому числі інформаційні), які застосовуються в навчальному процесі, відіграють роль джерела знань.

Відомо, що підґрунтя знань у навчанні географії (України) складають географічні поняття, уявлення, закономірності тощо. Використання такого засобу, як екскурсія, сприяє формуванню предметних уявлень учнів. У свідомості учнів уявлення про події. Процеси, явища виникає опосередковано, без особистого сприйняття ними об’єктів - у процесі читання навчальних матеріалів та інших географічних текстів, відображень виучуваних об’єктів.

Для прикладу, з метою формування предметних уявлень у якості джерела рекомендується використовувати або іменні натуральні об’єкти або ж такі засоби навчання, властивості яких дозволяють максимально наближено відтворити зазначені об’єкти. Характерною особливістю одиничної уяви є те, що в ній домінують та виступають на передній план конкретні ознаки, притаманні тільки даному об’єкту або явищу та, опираючись на які, учень може розпізнати об’єкт або явище.

Наприклад:

Демонстрація зображення річки Дніпро, яку учні неодноразово бачили в кіно- та діафільмах, слайдах. Зазвичай вони правильно визначають, що зображено на картині.

Для річки характерні певні ознаки: протяжність із півночі на південь, наявність водосховищ. Такими об’єктами можуть бути Чорне та Азовське моря, Українські Карпати, г. Говерла, Дніпровський лиман.

Краєзнавчий аспект: Київське водосховище, Прип’ять, Тетерев, Трубіж, Остер, Десна, Вуж, Снов.

Відображення, сформовані в результаті спостереження конкретних географічних об’єктів або їх зображень і описів і є одиничним уявленням.

Використовуючи можливості наочних засобів, у тому числі ІКТ, за яких подаються географічні об’єкти та явища, учні виділяють суттєві та змінні ознаки, властиві кожному об’єкту або явищу даної категорії, внаслідок чого у них формуються узагальнені уявлення - гора, рівнина, мішаний ліс, степ, озеро, річка, болото тощо.

Географічні поняття у мисленні учнів характеризуються вищим рівнем абстракції, в порівнянні з уявленням. При цьому, одиничним уявленням відповідають одиничні поняття, що містять ознаки, є властивими певному об'єкту чи явищу. Вони позначають індивідуальні риси, за якими їх можна відрізнити від інших об’єктів і явищ даної категорії.

Наприклад: Річка Дніпро, Джарилгацька затока, Українські Карпати, озеро Синяк.

Краєзнавчий аспект: річка Десна, річка Вуж, Утлюкський лиман.

Розглянуті функції визначають шкільну краєзнавчу освіту як поліфункціональну систему. Водночас кожна з її базових функцій може бути розщеплена на підфункції, які реалізуються відносно до потреб соціокультурного життя у підсистемах відповідно до рівня узагальнення [3; 4; 5]. Зокрема, визначену Міністерством освіти і науки України для географічних спеціальностей педагогічного ВНЗ підготовку фахівця за базовою спеціалізацією «вчитель географії, організатор краєзнавчо-туристичної роботи» рекомендовано поглибити відповідно з принципами: природовідповідності краєзнавчої педосвіти – у спеціалізацію «організатор еколого-краєзнавчої роботи»; культуровідповідності – у спеціалізацію «організатор музейно-етнографічної роботи»; культурного удосконалення фізичних якостей та природних задатків людини – у спеціалізацію «організатор туристсько-оздоровчої роботи».

Проектування моделі краєзнавчої підготовки майбутнього педагога вибір її цілей, змісту, технологій й організації, науково-методичне і матеріально-технічне забезпечення слід здійснювати, виходячи з того, що краєзнавча освіта вчителя є своєрідною проекцією майбутньої краєзнавчо-туристичної діяльності на навчально-виховний процес і має метою підготовку творчих особливостей високого рівня освіченості, інтелігентності, моралі й духовності.

Конкретизація положень педагогічної теорії проектування змісту освіти, зокрема на прикладі базового шкільного інтегрованого навчального курсу/модуля «Краєзнавство» (на рівні загального теоретичного уявлення, рівні навчального предмету, навчального матеріалу з подальшим етапом реалізації проекту в процесі навчання і його корегування фактичним засвоєнням навчального матеріалу) сприяє формуванню предметної компетентності з географії України в учнів основної школи.

Література:

1. Анохин П.К. Избранные труды: Философские аспекты теории функциональной системы / П.К. Анохин. – М. : Наука, 1978. – 400 с.

2. Лысенко В. Концепция глобального образования //Народное образование. –1993. – №7-8. – С. 4-5.

3. Обозний В.В. Краєзнавство : навчальний посібник-практикум / В.В. Обозний. – К. : Між. фін. аген., 1997. – 265с.

4. Школьная туристско-краеведческая работа: Программа для руководителей отделений факультетов общественных профессий «Организаторы школьной туристско-краеведческой работы» / сост. В.В.Обозный, С.В.Бабкова, Н.Е.Кострица. – К. : РУМК, 1989. – 16 с.

5. Школьная туристско-краеведческая работа: Программа для руководителей отделений факультетов общественных профессий «Организаторы школьной туристско-краеведческой работы» / сост. В.В.Обозный, С.В.Бабкова, Н.Е.Кострица. – К. : РУМК, 1989. – 36 с.