Д.б.н. Христова Т.Є.

Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Б. Хмельницького

Фізична реабілітація дітей з порушенням постави

Останнім часом в Україні сформувалися негативні тенденції в динаміці здоров'я підлітків: розповсюдженість захворювань зросла більше ніж на чверть, захворюваність більш ніж на 15%. Кількість захворювань опорно-рухового апарату у дітей шкільного віку за останні 10 років збільшилась на 7,6% [5]. Ця патологія виявлена в 60-80% школярів 13-15 років. Не втрачає гостроти фізична реабілітація дітей з порушенням постави, оскільки частота таких деформацій неухильно зростає [2]. Серйозність цієї проблеми обумовлена тим, що без своєчасної корекції статичні деформації стають одним з головних чинників розвитку структурних змін в хребті та захворювань внутрішніх органів [4].

Найбільшою відновною цінністю володіє комплекс засобів, що включає різні види фізичних вправ, які використовуються з лікувальною метою, в тісному взаємозв’язку з фізичними чинниками. Серед існуючих методик розширення рухової активності дітей [1, 3] не чітко визначені критерії величин навантажень із урахуванням функціонального статусу кожного, хто займається, недостатньо вивчено використання сучасних методів корекції деформацій у комплексному відновлювальному лікуванні. Тому дослідження, присвячене апробації комплексної програми фізичної реабілітації при порушенні постави у дітей із застосуванням ефективного фізичного навантаження на тренувальному режимі з використанням методу зворотного зв'язку, є досить актуальним.

Мета роботи – підвищити ефективність лікувально-оздоровчих заходів у дітей середнього шкільного віку із сутулою спиною на основі вивчення структурно-функціональних особливостей організму школярів при виконанні фізичних навантажень на тренувальному режимі.

Дослідження проводились на базі дитячої поліклініки м. Мелітополь у 2011-2013 рр. Були відібрані діти середнього шкільного віку з сутулою спиною (за медичними картками). В дослідженні взяли участь 50 підлітків віком 13-14 років: 24 хлопчики і 26 дівчаток. Вони методом випадкової вибірки були поділені на дві групи: контрольну (КГ) та основну (ОГ). Пацієнти КГ займалися за загальноприйнятою методикою лише ЛФК [3]. Діти ОГ, крім того, виконували ще спеціальні загальнорозвиваючі та дихальні вправи. Час занять - 40-45 хвилин. Також вони виконували домашнє завдання для закріплення правильної постави (10-15 хв. кожного дня) з обов’язковим контролем батьків.

Тренувальний режим фізичної реабілітації передбачав такий розподіл часу заняття: 10 хв. на підготовчу, 20 – на основну, 15 – на заключну частини. Частота серцевих скорочень при фізичному навантаженні складала до 160 уд/хв, кількість повторень 20-25 разів, тривалість режиму – 48 процедур.

На тренувальному режимі дані статичної витривалості м'язів спини вірогідно змінилися (p<0,05). У хлопчиків ОГ на початку режиму вони складали 128,2±6,7, КГ – 113,5±9,9, у дівчаток – 104,2±8,9, 95,3±13,6 сек відповідно; наприкінці у хлопчиків ОГ – 161,4±4,3, КГ – 127,6±4,7, у дівчаток – 119,2±1,5, 103,8±5,1 сек відповідно. При порівнянні даних між основною та контрольною групою були виявлені більш високі показники в ОГ: у хлопчиків різниця склала 33,8, у дівчаток – 15,4 сек. Цей показник в ОГ у хлопчиків і у дівчаток досяг вікової норми, що не спостерігалося в КГ. Отже, в підвищенні статичної витривалості м'язів спини на тренувальному режимі велике значення має використання ефективного фізичного навантаження з урахуванням функціонального статусу кожного підлітка та використання методу зворотного зв'язку, що лежить в основі запропонованої нами методики.

Показники статичної витривалості м'язів живота на тренувальному режимі підвищилися (p<0,05). У хлопчиків ОГ на початку режиму вони складали 87,3±4,4, КГ – 74±4,8, у дівчаток – 69,4±8,9, 59,1±6,9 сек відповідно; наприкінці у хлопчиків ОГ – 119,2±1,7, КГ – 106,2±4,1, у дівчаток 89,8±2,5, 76,9±3 сек відповідно. Статична витривалість м'язів живота в ОГ у хлопчиків і у дівчаток досягла вікової норми, що не спостерігалося в КГ.

При порівнянні середніх показників між ОГ та КГ на тренувальному режимі відзначався статистично достовірний (p<0,05) приріст показників рухливості хребта в обох групах. Це обумовлено використанням методу зворотного зв'язку, ефективно підібраним режимом фізичного навантаження, застосуванням спеціальних вправ для підвищення рухливості в суглобах. На початку тренувального режиму показники рухливості хребта в хлопчиків ОГ складали 6,4±0,8, КГ – 6,1±0,8, у дівчаток – 6,6±0,8, 6,3±0,7 см відповідно; наприкінці режиму відзначалося підвищення даних показників у хлопчиків ОГ до 8,5±0,8, КГ – 7,7±0,9, у дівчаток – до 8,5±1,1, 7,1±0,9 см відповідно.

Вихідні дані плечового показника у дітей із сутулою спиною були досить низькі. На тренувальному режимі спостерігався статистично достовірний (p<0,05) приріст цього параметра в обох групах, але при порівнянні середніх показників, плечовий показник ОГ був вище, ніж КГ. На початку тренувального режиму цей показник у хлопчиків ОГ склав 88,2±1,0, КГ – 85,6±1,2, у дівчаток – 89,0±1,1, 86,4±1,5% відповідно. Наприкінці режиму цей показник у хлопчиків ОГ склав 95,0±2,4, КГ – 89,8±2,4, у дівчаток – 94,1±2,9, 89,1±1,2% відповідно.

При аналізі показників життєвої ємності легенів (ЖЄЛ) на тренувальному режимі в обох групах відзначалася незначна динаміка. На початку режиму в хлопчиків ОГ ЖЄЛ склала 3,3±0,1, КГ – 3,2±0,1, наприкінці режиму – 3,4±0,1, 3,3±0,1 л відповідно. У дівчаток спостерігалась аналогічна тенденція. Це пов'язано із застосуванням достатньої кількості дихальних вправ на заняттях.

На тренувальному режимі відзначався статистично достовірний (p<0,05) приріст показників екскурсії грудної клітини у хлопчиків і дівчаток обох груп, однак при порівнянні середніх показників у хлопчиків, дані виявилися вище в основній групі. У дівчаток цієї різниці не спостерігалося. На початку тренувального режиму у хлопчиків ОГ екскурсія грудної клітини склала 3,5±0,4, КГ – 3,1±0,3, у дівчаток – 3,2±0,3, 3,0±0,3 см відповідно. Наприкінці режиму у хлопчиків були отримані такі показники: в ОГ – 4,1±0,5, КГ – 3,5±0,5, у дівчаток – 4,0±0,4, 3,6±0,2 см відповідно. При аналізі цього параметру між основною та контрольною групами, в першій відзначався більш виражений приріст показників у хлопчиків (на 0,5 см) і дівчаток (на 0,2 см).

Висновки:

1. З метою підвищення ефективності фізичної реабілітації дітей з сутулою спиною традиційні методики можуть бути розширені за рахунок методу зворотного зв’язку.

2. На початку дослідження відзначалися низькі показники функціонального стану опорно-рухового апарата досліджуваних обох груп. Проведення реабілітаційних заходів сприяло підвищенню статичної витривалості м'язів спини та живота в основній групі відносно контрольної.

3. Підвищення показників зовнішнього дихання в обох групах пов'язане з достатнім використанням дихальних вправ, вправ для плечового пояса, корпуса. Більш високі показники, отримані в основній групі, обумовлені використанням ефективного фізичного навантаження.

4. За даними антропометричних вимірів після проведення експерименту плечовий показник в основній групі у хлопчиків склав 95,0, у дівчаток – 94,1% на тлі збільшення екскурсії грудної клітини, що свідчить про ефективність запропонованої методики фізичної реабілітації.

Література:

1. Грейда Н.Б. Корекція постави підлітків засобами фізичної реабілітації / Грейда Н.Б., Грицай О.С., Кренделєва В.У. // Слобожанський науково-спортивний вісник. – 2011. – № 4. – С. 119-123.

2. Гулбани Р.Ш. Профилактика асимметричной осанки школьников среднего возраста средствами физической реабилитации / Р.Ш. Гулбани, Ю.В. Заед, Магдалена Хагнер-Деренговска // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2011. – №3. – С. 42-46.

3. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура: [учебное пособие для вузов] / В.А. Епифанов. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2002. – 568 c.

^4. Кашуба В.А. Биомеханика осанки / В.А. Кашуба. – К.: Олимпийская литература, 2003. – 278 с.

5. Пархоменко Л.К. Медико-социальные проблемы сохранения здоровья подростков в Украине / Л.К. Пархоменко // Здоровье ребенка. – 2006. – № 1 (1). – С. 15-17.