УДК:
616-071-076.5: 616.314.15-008.1+616.36-002.3
В.І.
Фесенко*, С.В. Швець*
ДЗ
«Дніпропетровська медична академія» МОЗ України
кафедра стоматології ФПО*
кафедра терапії , кардіології та сімейної
медициниФПО**
ДЕЯКІ
КЛІНІЧНІ ТА ЛАБОРАТОРНІ ПОКАЗНИКИ ПЕРЕБІГУ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ У
ХВОРИХ ХРОНІЧНИМ ВІРУСНИМ ГЕПАТИТОМ В
Захворювання
пародонта є актуальною проблемою стоматології. Епідеміологічні обстеження
свідчать, що захворювання пародонта призводить до втрати зубів в 5-10 разів
частіше ніж карієс та його ускладнення [1, 4].
Незважаючи на
вагомі досягнення у вивченні проблеми
захворювань пародонта, багато питань і надалі залишається предметом дискусії.
До них слід віднести дослідження чинників, які спричиняють виникненню та
прогресуванню генералізованого пародонтиту, а також обтяжують його перебіг.
Загальновідомо,
що в прогресуванні генералізованого пародонтиту провідну роль відіграють багато
факторів: структура бактеріальних пародонтальних патогенів, зниження імунних та
неспецифічних механізмів захисту, наявність супутніх захворювань. Особливо
тісний зв’язок генералізованого пародонтиту відмічається із вірусним гепатитом
В[2]. Це може бути обумовлено як ступенем запальної активності гепатиту, так і
виразністю імунопатологічних розладів, індукованих вірусом гепатиту В.
Все це обумовлює актуальність досліджень, які
б визначили роль хронічного вірусного
гепатиту В (ХВГВ) на перебіг генералізованого пародонтиту з метою
подальшої профілактики та розробки лікування.
Матеріали та методи досліджень.
В основу цієї
роботи покладений аналіз клінічних, імунологічних та біохімічних досліджень 98
хворих на генералізований пародонтит у поєднанні з хронічним вірусним гепатитом
В віком від 16 до 58 років. Окремо обстежено 34 хворих з пародонтитом, ідентичних
за віком, які не мали в анамнезі хронічних супутніх захворювань.
В залежності від перебігу ХВГВ пацієнти були
розподілені на три групи: першу клінічну групу становили хворі на
генералізований пародонтит в поєднанні з хронічним вірусним гепатитом В, фаза
реплікації (позитивні HвsAg, НвеАg, анти-HBc IgM, ДНК ВГВ; активний перебіг мінімальної та
помірної активності) – 64 чоловіки (65,3 %).
В другу групу були виділені хворі генералізованим пародонтитом на тлі
ХВГВ, фаза інтеграції (ремісія - позитивний HвsAg,відсутні
НвеАg, анти-HBc IgM, ДНК
ВГВ, нормальні чи близькі до них
показники трансаміназ) – 20 чоловіки (20,4 %). Третю групу склали хворі на
генералізований пародонтит в поєднанні з цирозом печінки вірусного(В) генеза з мінімальним ступенем активності- 14
чоловік (14,3 %).
Обстеження
хворих проводилось за загальноприйнятою схемою: скарги,
анамнез хвороби, об’єктивні дані
клініко-лабораторного обстеження. Оцінка визначення стану тканин пародонту
проводили за допомогою пародонтальних проб та індексів. Стан гігієни порожнин
рота розраховували за допомогою індекса (Федоров-Володкіна, 1970),
пародонтальний індекс (Russel, 1956), індекс РМА (Parma, 1960), індекс кровоточивості по
Munentaim, проба Шиллєра -
Писарєва [1]. Оцінку стану кісткової тканини щелеп, зокрема компактної
пластинки міжзубних альвеолярних перетинок, проводили методом внутрішньоротової
рентгенографії.
Для
встановлення діагнозу генералізованого пародонтиту використовували класифікацію
захворювань пародонта в редакції М.Ф. Данилевського (1994) [1].
Хворих
обстежували в перші дні перебування в стаціонарі (до лікування), та повторно
через 21 добу (після лікування). Для верифікації діагнозу хронічного вірусного
гепатиту В усім хворим проводили вірусологічне дослідження крові методом ІФА на
наявність HвsAg, НвеАg, анти-HBcIgM та методом полімеразної
ланцюгової реакції(ПЛР) - якісне визначення ДНК ВГВ. [5]. Кількісний склад
імуноглобулінів визначався методом радіальної імунодифузії [6]. Рівень
аспартатамінотрансферази (АСТ) та аланін амінотрансферази(АЛТ) визначали
колориметричним динітрофенілгідразиновим методом Райтмана- Френзеля [7]. Статистичну обробку матеріалів здійснено
на комп’ютері за програмою «Excel».
Результати
досліджень та іх обговорення.Згідно з
одержаними результатами досліджень клінічний перебіг генералізованого
пародонтиту у хворих з ХВГВ в різних клінічних групах значно відрізнявся.
Так для
першої клінічної групи було характерно наявність активного запального процесу в
пародонті, високий рівень індексів і пародонтальних проб (таблиця 1).
Показники
пародонтальних
індексів та проб
хворих на генералізований
пародонтит, асоційований ХВГВ.
|
Групи дослідження |
Пародональні індекси та проби
|
|||||
|
РМА % |
Г І в балах
|
Проба Кулаженко в секундах
|
Індекс кровотечі в балах
|
П І в балах
|
Проба Писарєва-Шиллера в балах
|
|
|
Контрольна група |
45,7 |
2,06±0,1 |
39,7±1,7 |
1,59±0,2 |
2,43±0,2 |
1,82±0,1 |
|
І основна група |
87,2 |
2,64±0,1
|
16,9±2,0
|
3,4±0,1
|
3,4±0,2
|
3,4±0,2
|
|
ІІ основна група |
58,2 |
2,43±0,2
|
24,2±2,2
|
2,9±0,2
|
2,9±0,2
|
2,6±0,2
|
|
ІІІ основна група |
66,4 |
2,29±0,2
|
28,8±2,4
|
2,6±0,2
|
2,7±0,2
|
2,1±0,1
|
У хворих цієї
групи виявлена наявність глибоких пародонтальних кишень з значними гнійними
виділеннями, численні над та підясеневі зубні відкладення, наявність вогнищ
активного остеопорозу міжзубних альвеолярних перетинок, частіше значна
рухливість зубів (ІІ та ІІІ ступені).
У 26
пацієнтів (40,6 %) відмічався початковий та 1 ступінь тяжкості пародонтита. Ці
хворі скаржились на спонтанного характеру кровотечу ясен та їх болючість. У 33
хворих (51 %) спостерігалось 2 ступінь тяжкості пародонти ту. Пацієнти
скаржились на значну болючість ясен, кровотечу, неприємний запах з рота.
Додатково у них визначався набряк та наявність дифузної гіперемії ясен. Слід указати,
що в цій групі хворих встановлено наявність пародонтальних кишень до 5-6 мм із
значним серозно-гнійним ексудатом, та рухливість ІІ ступеня. Рентгенографічно –
явища дифузного остеопорозу міжзубних перетинок, зниження рівнів альвеолярної
кістки від 1/3 до ½. Клінічна картина захворювання відповідала описаним
симптомам у всіх пацієнтів.
Слід особливо
зауважити, що клінічна тяжкість патологічного процесу в пародонті мала прямий
зв’язок з тривалістю основного захворювання. Максимальне вираження запальної
реакції та деструктивного прогресу регіструвалось тільки у хворих на гепатит,
терміном не менше ніж 2-3 роки. Так, близько 82% хворих відмічають, що вже
через півроку-рік відзначалось різке погіршення стану ясен, виражену кровоточивість, неприємний запах з рота,
рухливість зубів, що не відмічалось раніше. Виявлені закономірністі розвитку генералізованого пародонтиту дають
всі підстави твердити про наявність у
хворих ХВГВ загальних патологічних зрушень, які сприяють виникненню та
прогресуванню захворювань пародонта. Це твердження документується тим, що
позитивні тести на наявність маркерів реплікації ХВГВ (HвsAg, НвеАg, анти-HBcIgM, ДНК ВГВ) в сироватці
крові співпадає з значним зниженням в змішаній ротовій рідині секреторного
імуноглобуліну А, імуноглобуліну М та підвищення вмісту імуноглобуліну G (таблиця 2).
Склад імуноглобулінів змішаної слини хворих на генералізований пародонтит,
асоційований ХВГВ.
|
Групи дослідження |
Імуноглобуліни слини (в г/л)
|
||
|
S Ig A |
Ig
M
|
IgG
|
|
|
Здорові |
1,4±0,01 |
1,23±0,04 |
10,7±0,2 |
|
Контрольна група |
0,56±0,02 |
0,87±0,02
|
11,8±0,2
|
|
І основна група |
0,31±0,05 |
0,42±0,06
|
13,8±0,4
|
|
ІІ основна група |
0,63±0,03
|
0,66±0,05
|
12,1±0,4
|
|
ІІІ основна група |
0,60±0,03
|
0,72±0,04
|
12,3±0,5
|
У хворих
другої клінічної групи прояви захворювання пародонта були мало виражені:
незначна гіперемія тканин ясен, їх кровоточивість, оголення коренів зубів,
пародонтальні кишені до 2-3 мм з незначними гнійними виділеннями та повільне
прогресування резорбції кісткової тканини щелеп. У 13 (65 % ) пацієнтів відмічався пародонтит початковий
та 1 ступінь тяжкості. В 25 % пацієнтів, відмічається ураження характерні для 2
ступеня пародонтиту. Об’єктивно
відмічалися оголення шийок зубів, незначна гіперемія. Для цієї групи гуморальна
відповідь у реакції ІФА відрізнялась від попередніх хворих тим, що виявлялась
тільки Hbs Ag та й то не завжди (12
%). У більшості (87 %) хворих цієї
групи вірусні антитіла не виявлялись. Показники основних імуноглобулінів були
мало змінені (таблиця 2). Це теж може служити показником фази ремісії
основного захворювання.
В третій
групі хворі скаржились частіше всього тільки
на рухливість та випадіння зубів, численні відкладення зубного
каменю, рідше на кровотечу ясен.
Причому в цій групі хворих частіше зустрічалась II та III ступінь генералізованого
пародонтиту (відповідно 24 % та 76 %).
Порівнюючи клінічні показники з даними
біохімічного аналізу крові, які
характеризують функціональний стан печінки виявлено, що у хворих на
генералізований пародонтит в поєднанні з ХВГВ, достовірно вищі їх середні рівні
як клінічних так і лабораторних показників, які характеризують тяжкість цих
захворювань (таблиця 3).
Біохімічні показники хворих на генералізований пародонтит,
асоційований ХВГВ.
|
Групи дослідження |
Біохімічні
показники
|
||
Білірубін
ммоль/л |
АлАТ
ммоль/год
л
|
АсАТ
ммоль/год
л
|
|
|
Контрольна група |
12,5±0,8 |
0,42±0,03 |
0,39±0,04 |
|
І основна група |
47,6±4,8 |
3,4±0,3
|
1,3±0,07
|
|
ІІ основна група |
20,8±2,4 |
0,79±0,1
|
0,58±0,01
|
|
ІІІ основна група |
24,5±3,3
|
0,54±0,08
|
0,42±0,02
|
Таким чином, викладені вище дані, ще раз
підтверджують залежність клінічного прояву генералізованого пародонтиту від
особливостей перебігу та тривалості хронічного вірусного гепатиту В.
Висновки.
1. Клінічні прояви генералізованого
пародонтиту має чітку залежність від фази активності хронічного вірусного
гепатиту В, тривалості захворювання.
2. При оцінці клінічного стану
тканин пародонту у хворих на хронічний вірусний гепатит В слід враховувати
основні біохімічні, імунологічні, вірусологічні параметри, які відображають фазу
перебігу та активність основного захворювання.
3. Клінічна картина
генералізованого пародонтиту має чіткий зв’язок з лабораторними параметрами,
які характеризують функціональний стан печінки.
Резюме. Проведено комплексное
клиническое, рентгенологическое, биохимическое, иммунологическое и
вирусологическое обследования 98
больных генерализованным пародонтитом на фоне хронического вирусного гепатита
В, и 34 больных генерализованным пародонтитом без хронической фоновой патологии
в анамнезе. Установлена зависимость клинического течения генерализованного
пародонтита от активности течения и продолжительности заболевания печени.
Ключевые слова:
клиническое течение, генерализованный пародонтит, хронический вирусный гепатит
В.
Література.
1.Практична пародонтологія/
Науково-методичне видання// А.В. Борисенко, М.Ю. Антоненко, Л.Ф. Сідельнікова –
К.:ТОВ «Доктор-Медіа», 2011.-472с.
2. Серова О.В. Діагностика та комплексне лікування
пародонтиту у хворих на гострі та хронічні вірусні гепатити. Автореф.
дис... канд. мед. наук.- Полтава. 1999.-19 с.
4. Мащенко И.С. Заболеваня
пародонта/ И.С.-Мащенко Днепропетровск: КОЛО, 2003-273с.
5. Орель М.Я. Определение HBs Ag методом конкурентного
иммуноферментного анализа/ М.Я. Орель, А.Л. Гураль, В.Р. Шагинян, В.Ф.
Мариевский /Клиническая и лабораторная диагностика.- 1994.- № 6.-С.40-41.
6. Manchini G, Garbonara A.O., Hermans I.E., Immunochemical quantitation of antigens by single radial immunodiffusion //
Immunochemistry.- 1965.- Vol.2, № 6.- Р.234-235.
7. Меньшиков В.В. Лабораторне
методы исследования в клинике. М.:
Медицина, 1987.- 365 с.