Педагогічні науки/2.Проблеми підготовки спеціалістів

Наконечна А. О.

Хмельницький національний університет, Україна

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Соціально-економічні трансформації, що відбуваються в Україні протягом останнього десятиліття, вимагають реформування всіх системних ланок освіти. Це стосується передусім вищої професійної освіти, оскільки саме вона покликана забезпечити суспільство висококваліфікованими спеціалістами, які реалізовуватимуть державну політику, спрямовану на розвиток вітчизняної науки, техніки і культури на рівні світових досягнень.

Нині процеси євроінтеграції проникають в усі сфери суспільного життя, розширюються і поглиблюються політичні, економічні й культурні зв’язки України з іншими державами. У сфері освіти ці тенденції виявляються в приєднанні України до загальноєвропейського освітнього простору, що ґрунтується на принципах відповідальності освіти перед суспільством, широкого й відкритого доступу до освітніх послуг, особистісної спрямованості освіти й навчання протягом усього життя.

Пріоритетним напрямом розвитку вищої освіти України є її приведення на державному, регіональному та університетському рівнях у відповідність до вимог Болонської декларації, яка передбачає: перехід до загальної системи порівняних наукових ступенів, запровадження двох циклів навчання (бакалавр, магістр), упровадження кредитно-модульної системи, збільшення частки самостійної навчальної діяльності, розширення мобільності у межах загальноєвропейського освітнього простору, організацію європейської співпраці в питаннях якості освіти, працевлаштування випускників у межах загальноєвропейського ринку праці.

Особливого значення в контексті Болонського процесу набуває вдосконалення системи організації самостійної навчальної діяльності, що має відігравати основну роль у професійній підготовці майбутніх перекладачів, розвитку їхніх здібностей і готовності до фахового самовдосконалення. Успішному розв’язанню цього завдання може сприяти врахування результатів порівняльно-педагогічних досліджень, в яких аналізується досвід підготовки перекладачів у різних країнах, виявляються можливості його застосування в Україні.

Наукові дослідження і педагогічна практика свідчать, що недооцінка важливості самостійної навчальної діяльності спричиняє серйозні наслідки, пов'язані зі зниженням інтелектуального потенціалу, пізнавальної активності, професійної компетентності майбутніх перекладачів, що негативно позначається на соціально-економічному розвитку суспільства. Тому у вищих навчальних закладах розвинених країн світу самостійній навчальній діяльності відводиться пріоритетна роль у підготовці фахівців. Значний інтерес у цьому зв'язку становить система професійної освіти у Сполучених Штатах Америки, в якій традиційно велике значення надається організації самостійної навчальної пізнавальної діяльності майбутніх перекладачів. Ознайомлення з цим досвідом може сприяти визначенню ефективних шляхів реформування навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах України в умовах інтеграції в загальноєвропейський і світовий освітній простір.

Проблема організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності перекладачів у вищих навчальних закладах привертала увагу багатьох педагогів і психологів. Психолого-педагогічні засади навально-пізнавальної діяльності майбутніх перекладачів розкриті у працях таких американських науковців, як Дж.Брунер, Р. Хадгінс, С. Едельман, Х. Клаусмейер, Р. Санд. Питання керівництва самостійною роботою майбутніх перекладачів досліджувались Б. Кларком, А. Джонсом, Д. Селліном, Е. Волленом. Методи організації самостійної роботи перекладачів в американських університетів розглядали Б. Джойс, М. Вейл, Д. Хант, К. Гувер, Д. Голдінг, Ф. Перлз. Теоретичні аспекти побудови куррікулуму і цільовий підхід до визначення змісту навчання розкрито в працях Р. Тайлера, В. Херріка, Б. Блума, Р. Кратвола, X. Таба.

Вивчення літературних джерел свідчить про посилення інтересу сучасних вітчизняних науковців до особливостей організації навчального процесу у вищих навчальних закладах США. Різні аспекти навчально-пізнавальної діяльності перекладачів в американських університетів досліджували Т.Василевська, Т. Георгієва, Я. Гулецька, В. Дикань, Я. Колибаб’юк, Т. Кошманова, М.Лещенко, З. Малькова, І. Пентіна, І. Пасинкова, Р. Роман, О Романовський, Л. Смалько, Т. Тихонова, М. Федоренко, Т. Чувакова.

Зарубіжні і вітчизняні науковці розглядають самостійну навчальну діяльність майбутніх перекладачів в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні вона є освітньою філософією професійної підготовки фахівців, теоретико-методологічним підходом. У вузькому розумінні самостійна навчальна діяльність – це навчальна діяльність під керівництвом викладача чи без нього в позааудиторний час, яка спрямована на формування професійних компетенцій, удосконалення підготовки до професійної діяльності перекладача на основі самовмотивованості, цілепокладання, особистої відповідальності, самопізнання, самостійного вибору засобів, методів і форм навчання.

Література:

1. Андрущенко В.П. Теоретико-методологічні засади модернізації вищої освіти // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. – 2001. – №2. – С. 5-13.

2. Болдуин Т., Карпенко С. Гуманитарное образование в США: преподаватель и студенты // Свободная мысль. – 1994. – №1. – С. 100-110.