Педагогические науки/ Проблемы подготовки специалистов

Д.п.н., проф. Акімова О.В.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, Україна

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МИСЛЕННЯ ТА ЕМОЦІЙ У ТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

Психологічні характеристики мислення не можуть вважатися повними без розгляду ролі емоційних процесів у системі розумової діяльності. В дослідженнях емоційної регуляції творчого пошуку конкретизується теза про суб’єктивність мислення. Традиційно суб’єктивний характер мислення пов’зувався з мотиваційною зумовленістю мислення, але, як справедливо зауважує О. Тихомиров, цього недостатньо, необхідно також дати характеристику емоцій, які відображають відношення між мотивами (потребами) та успіхом або можливістю успішної реалізації відповідної діяльності суб’єкта [23, с. 87].

Методологічні основи вирішення питання взаємозв’зку мислення і емоцій закладені в працях Л. Виготського, С. Рубінштейна і О. Леонтьєва. Проблема взаємозв’язку “афекта та інтелекту” на методологічному рівні вперше була поставлена Л. Виготським [5, с. 14].

Методологічного значення має запропонований С. Рубінштейном принцип єдності мислення та емоцій. Він обґрунтовує його таким чином. Весь процес мислення в цілому є свідомою операцією, яка піддається регулюванню. З динамікою розумового процесу пов’язане емоційне самопочуття суб’єкта, напружене на початку і задоволене або розряджене в кінці. Загалом, реальний розумовий процес пов’язаний із усім психічним життям індивіда [17, с. 317].

Розвиваючи цю думку, С. Рубінштейн доходить висновку, який має вирішальне значення для нашого аналізу: “ … саме мислення як реальний психічний процес уже само по собі є єдністю інтелектуального та емоційного, а емоція – єдністю емоційного та інтелектуального” [18, с. 97-98]. Дійсно, інтелектуальна емоція при такому підході становить собою єдність емоційного та інтелектуального, в якій емоційний компонент виступає як домінуючий.

Емоційну насиченість пізнавальної діяльності, як її важливу характеристику відзначає також О. Леонтьєв. Він зауважує, що на відміну від будь-якої іншої діяльності, пізнавальна діяльність регулюється емоційно, афективно. Саме це і надає мисленню, на думку психолога, характер діяльності, а не ланцюжок деяких об’єктивно визначених процесів [9, с. 461].

О. Леонтьєв визначає функції емоцій, які полягають у тому, що вони сигналізують про особистісну сутність подій, що відбуваються; джерелом емоцій, у тому числі і інтелектуальних, визначається сутнісне утворення, а по-друге, те, що емоція виконує функцію “презентації” особистісних сутностей у свідомість суб’єкта і на цій основі регулює діяльність [4, с. 31].

Аналіз інтелектуальних почуттів зробив Е. Титченер. На відміну від інших авторів, він диференціює поняття “почуття” та “емоція”. При цьому під “почуттям” розуміється “афективне явище, яке виникає, коли ми стикаємося з відомим положенням за допомогою активної уваги, за допомогою судження” [22, с. 241]. На думку науковців [4], оскільки інтелектуальні переживання, за Е. Титченером, пов’язані з “судженням про істину і неправду”, настільки вони підпадають під рубрику почуттів [4, с. 22].

Ситуація, яка склалася нині у сфері дослідження емоційної складової творчості, свідчить про те, що визначилася явна тенденція активного підвищення уваги до значення і функцій емоцій у творчості. Так, емоції у творчому просторі та емоційну складову творчості вивчав С. Яголковський. Використовуючи тезис М. Холодної про те, що “…інтелект може контролювати нахили, звільняючи свідомість із полону пристрасті, занурюючи свідомість в ілюзорний, бажаний світ”, він застосовує цю тезу визначаючи роль емоцій у творчому процесі: емоції людини в її творчій діяльності можуть мати подвійний результат [26, с. 66].

Певне розповсюдження в науці отримала точка зору, згідно з якою підкреслюється також негативний вплив емоцій на творчість. Деякі науковці відзначають цікавий, але мало вивчений феномен “страху перед творчістю”. Емоційні перешкоди творчості вивчав А. Маслоу. На його думку, самоактуалізації багатьох людей заважає “комплекс Іони”, який зумовлюється страхом перед успіхом [11, с. 87].

Виявляється, існує цілий ряд емоційних факторів, які стримують розвиток творчого мислення. З метою нейтралізації і компенсації впливу негативних емоційних факторів, у психології використовується “емоційна активація” творчої активності (О. Тихомиров), яка використовується у процесі рішення інтелектуальних задач [23]. Існує також процедура “емоційної стимуляції” творчої активності (С. Яголковський). При розробці цих процедур врахувуються особливості когнітивної та емоційної сфери особистості. На думку автора, деякі методи активізації і розвитку креативності (такі як “морфологічний аналіз”, “синектика” та ін.) ураховують лише когнітивний бік цього феномену. Одним із способів стимуляції креативності суб’єкта, а також компенсації негативних емоційних ефектів, які передають, супроводжують або завершують творчий процес, є, на його погляд, міжособова взаємодія в групі, а також групова творчістьь[26, с. 69].

Суттєвим для розуміння сутності і практичного здійснення емоційної активації творчого мислення, кроком уперед було визначення О. Тихомировим основних функцій емоційної активації. Проведений ним аналіз показав, що емоційні стани виконують у процесі мислення різного роду регулюючі, евристичні функції. Евристичні функції емоцій у процесі творчого мислення полягають у виділенні певної зони, яка визначає не тільки подальше розгортання пошуку в глибину, але у випадку, коли він призводить до небажаних ситуацій, і повернення його до певного пункту [23, с. 98].

Стосовно проблеми емоційних оцінок у процесі творчого мислення в лабораторії О. Тихомирова був визначений своєрідний механізм творчої діяльності – “механізм емоційної корекції”. Суть його полягає у тому, що одна і та ж послідовність дій оцінюється з точки зору двох різних типів критеріїв: з точки зору одних – позитивно та емоційно, а з точки зору інших – тільки у вербальному плані і негативно [23, с. 65-66].

Таким чином, найбільш вірогідною галуззю виникнення інтелектуальних емоцій є творча розумова діяльність на відміну від рутинних форм діяльності; в творчих процесах переважає емоційний компонент.

Література:

1. Васильев И.А. Эмоции и мышление / И.А. Васильев, В.Л. Поплужный, О.К. Тихомиров.– М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980.–192 с.

2. Выготский Л.С. Мышление и речь / Л.С. Выготский. – М.; Л., 1934. – 65с.

3. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии / А.Н. Леонтьев. – М. : Смысл ; КДУ, 2005. – 511с.

4. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность / А. Н. Леонтьев. – М., 1975.

5. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы : пер. с англ. / А. Маслоу. – М. : Смысл, 1999. – 425 с.

6. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн // С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2002. – 720 с. – (Серия “Мастера психологии”).

7. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – М., 1973. – 270 с.

8. Титченер Э. Б. Очерки психологии / Э.Б. Титченер. – СПб. 1898. – 275с.

9. Тихомиров О. К. Психология мышления : учебное пособие / О.К. Тихомиров. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1984. – 272 с.

10. Яголковский С. Р. Эмоция в пространстве творчества и эмоциональная составляющая творчества / С.Р. Яголковский // Мир психологии. – 2002. - № 4. – С. 65-70.