Психологія і соціологія /6.Клінічна психологія

К.психол.н., доцент Зінченко А.В.

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Україна

До проблеми змін в інтелектуальній сфері хворих на епілепсію

Епілепсія - нервово-психічне захворювання, викликане органічними чи травматичними ураженнями нервової системи різного ступеня, що провокують появу різноманітних психічних розладів. При епілепсії розвиваються характерні стійкі зміни особистості, які відбиваються на соціальному функціонуванні та соціальній адаптації хворих (егоцентризм, педантизм, пунктуальність, злопам'ятність, мстивість, гіперсоціальність, прихильність, інфантилізм, поєднання брутальності і догідливості); розлади мислення (брадіфренія – в’язкість, сповільненість, докладність, схильність до деталізації, конкретно-описовий характер мислення, персеверація); перманентні емоційні розлади (в'язкість афекту, імпульсивність, експлозивність, дефензивність – м'якість, догідливість, вразливість, переважання похмурого настрою); зниження пам'яті та інтелекту (легкі когнітивні порушення, деменція – епілептичне, егоцентричне, концентричне недоумство); зміна сфери потягів і темпераменту (підвищений інстинкт самозбереження, підвищення потягів – уповільнений темп психічних процесів) [3] .

Значна увага дослідників приділяється змінам в інтелектуальній сфері хворих. Так, Є.Крепелін (1910) основними в структурі деградації хворих на епілепсію вважав обмеженість, сповільненість мисленнєвих процесів, послаблення пам’яті. Певні суперечності у характері епілептичного мислення знаходили А.Н.Залманзон і С.І.Скорнякова (1934): з одного боку, – це конкретність, наочність і докладність, а з іншого, – невиразність, важкорухливість, застрягання на деталях. При цьому спостерігається слабка акцентуація характерних штрихів, намагання триматися певної теми поряд з втратою логічного зв’язку між окремими ланками цієї теми.

Майже всі дослідники єдині у тому, що інтелектуально-мнестичне зниження спостерігається на фоні характерологічних змін. Н.В.Завязкіна відмічає, що основою для зміни інтелектуальних процесів служать епілептичні зміни характеру, а тому епілептична зміна інтелектуальних функцій якісно відрізняється від інших типів інтелектуальних деградацій. Це проявляється в тому, що епілептичний процес змінює спочатку темп протікання психічних явищ, переживань та устремлінь. Відбувається поступове наростання зміни реакцій та поведінки, способів їх вираження в бік сповільнення. Розвивається схильність до застрягання та персеверації [5].

Б.В.Зейгарник вказує,що порушення інтелектуальної сфери проявляється, перш за все, в зниженні критики до себе, свого стану, оточення. У хворих спостерігається безпечність, невміння планувати свій день, правильно розподіляти вільний час, недостатність чи відсутність часового контролю за своїми діями. Цим інколи пояснюється повільність у виконанні дорученої справи. Необхідно розрізняти докладність та застрягання мислення. Докладність мислення, якщо вона не досягає значних кількісних змін, може виступати позитивною якістю: приймаючи те чи інше рішення, людина обдумує його виконання в різних деталях, варіантах, зважуючи всі можливі ситуації та перешкоди. При епілепсії мова йде переважно не про докладність, а про застрягання мислення: надмірна концентрація уваги на дрібницях, деталях, які не мають суттєвого значення, неможливість відрізнити головне від другорядного. Замість головного, важливого, суттєвого хворий зациклюється на дрібницях [6].

При епілепсії мають місце не тільки застрягання та сповільненість мислення, але й зміни інших психічних процесів: уваги, емоцій (афективні порушення у вигляді гіпотимії), пам’яті, моторики та ін. Так, психомоторні порушення, на відміну від психомоторики здорових людей, представлені більшою мірою. Темп психомоторики для більшості епілептично хворих зазвичай сповільнений, що відбивається на характері інших психічних порушень. Тому їх розглядають як центральні, базові.

Однак, всі ці порушення (за різними даними) зустрічаються далеко не у всіх хворих. Зокрема, О.З. Голубков називає цифру в 45-57% від загальної кількості хворих на епілепсію [4]. О.І.Болдирєв вважає, що від 7 до 12% хворих епілепсією за своїми психічними особливостями не тільки не поступаються (за станом інтелекту, пам’яті, рухливості, швидкості протікання розумових процесів, рухів та мовленнєвої продукції, станом ясності свідомості, гарним настроєм аж до екстазу) здоровим людям, але й перевершують їх. У 50% хворих, наприклад, увага змінена у напрямку більшої концентрації, ніж у здорових людей. Це пояснюється включенням компенсаторних механізмів психічних функцій при епілепсії. Застрягання уваги, таким чином, стає декомпенсуючим проявом хвороби [1].

Про те, що яскраво виражене зниження розумових здібностей має місце не у всіх хворих, вказують і зарубіжні дослідники. Так, Г.Герцер, Дж.Рабендінг,М.Гримберген [7] на основі даних спостереження великої кількості хворих показали, що рівень психічних можливостей у хворих на епілепсію за такими показниками, як інтелект, сприйняття, пам'ять, здатність до навчання, переключеність, концентрація уваги у порівнянні зі здоровими мають тенденцію до зниження у легкому ступені. Значно рідше відмічається навіть гіперфункція деяких психічних процесів, наприклад, концентрація уваги, підвищення настрою до екстатичного, високий інтелектуальний рівень тощо.

За даними О.І. Болдирєва, статистика інтелектуальних змін виглядає приблизно так: у 30% обстежених хворих виявляються незначні зміни у функціях інтелекту, у 50% – виражені порушення зі зниженням інтелекту, у 20% має місце деменція [2].

Таким чином, при епілепсії змінюються майже всі психічні функції, причому в різних випадках неоднаковою мірою і в двох протилежних напрямках: гіперфункції та гіпофункції, які, наростаючи в своєму кількісному відношенні, набувають іншого якісного змісту.

При описанні перебігу хвороби і тих змін, що відбуваються в інтелектуальній, особистісній та поведінковій сферах, необхідно вказати на наявність первинних психічних розладів, обумовлених психічним захворюванням – епілептичним процесом, і вторинних психічних та неврологічних порушень, які виникають у зв’язку із впливами оточення, і, перш за все, психогенним впливом.

У відповідності до особливостей перебігу хвороби для людей з епілепсією великого значення набувають питання психологічної та соціальної адаптації, реабілітації, навчання, вибору професії та працевлаштування. Таким чином, медична проблема хворих на епілепсію набуває соціального змісту.

Література:

1. Болдырев А. И. Социальный аспект больных эпилепсией / А. И. Болдырев. М. : Медицина, 1997. – 208 с.

2. Болдырев А. И. Психические особенности больных эпилепсией / А. И. Болдырев. М. : Медицина, 2000. – 384 с.

3. Врачи-пациенту / статьи в журнале «Медикал» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.medicalj.ru

4. Голубков О. З. Структура стойких изменений характера у больных эпилепсией, их эпилептогенез и лечение / Голубков О. З. // Журнал Української протиепілептичної ліги. Вісник епілептології. № 1 (27-28) – 2009. – С.3 – 16.

5. Завязкина Н. В. Исследование психических процессов в комплексном изучении эпилепсии / Н. В. Завязкина // Журнал Української протиепілептичної ліги. Вісник епілептології. Київ. 2002 – №1 (1) – С.65 –66.

6. Зейгарник Б. В. Патология мышления / Б. В. Зейгарник. – М. : Медицина, 1962. – 188 с.

7. Geczy B. Contributions of psychologists to inpatient care of person with chronic mental illness / B. Geczy, J. Sultenfuss // Hosp. Commun. Psychiat. 1994. – Vol. 45. N 1. – P. 54 – 57.