Параметри фізичного навантаження.

Щекотиліна Н. Ф., студ. Калашникова В.

Фізична підготовка і спорт у житті кожного є надійними засобами зміцнення здоров’я, підвищення резистентності організму, до перенесення фізичних навантажень, нервово – психічних навантажень в екстремальних ситуаціях, а також сприяти вирішенню завдань навчання і виховання. 

Для досягнення цієї мети потрібно правильно  проводити заняття, тренування і змагання, створювати необхідні умови для забезпечення належного рівня фізичної досконалості. Сприяти цьому буде придбання елементарних знань і навичок, які запобігають отриманню травм, важких пошкоджень, погіршенню стану здоров’я.

Під навантаженням у спортивному тренуванні слід розуміти вплив фізичних вправ на організм людини, що викликає активну реакцію його функціональних систем. Інтенсивність протікання адаптаційних процесів в організмі визначається характером, величиною та спрямованістю навантаження. За характером навантаження, можуть бути поділені на тренувальні та змагальні, специфічні та неспецифічні; за величиною – малі, середні, значні, великі; за спрямованістю – на ті, що сприяють розвитку окремих рухових здібностей (швидкості, сили, координації, витривалості, гнучкості) чи їх компонентів. Навантаження, можуть бути спрямовані на  удосконалення координаційної структури рухів, компонентів психічної підготовленості чи тактичної майстерності. Величина навантаження може бути охарактеризована з зовнішньої та внутрішньої сторони. Зовнішня сторона навантаження може бути представлена показниками сумарного обсягу виконаної роботи (загальний обсяг тренування в часах, кілометрах, кількість тренувальних занять, змагань) та показниками його інтенсивності (темп руху, швидкість виконання вправи, час подолання відрізків та дистанцій, величина обтяження тощо). Найбільш повне навантаження характеризується з внутрішньої сторони, тобто з огляду на реакцію організму на виконану роботу. Навантаження, спрямоване на вирішення завдань спеціальної фізичної підготовки характеризується наступними компонентами: характером вправи; інтенсивністю при їх виконанні; тривалістю роботи; тривалістю і характером інтервалів відпочинку між окремими вправами; кількістю повторень вправи.

Співвідношення цих компонентів визначає величину і спрямованість впливу навантаження на організм людини. Обсяг – тривалість виконання окремої вправи, загальний об’єм роботи в годинах, об’єм циклічної роботи в кілометрах, кількість тренувальних занять, змагань. Інтенсивність – ступінь напруженості діяльності різних функціональних система організму при виконанні вправи. Узагальненим показником інтенсивності є кількість енергетичних трат на одиницю часу та тісно пов’язана зі швидкістю пересування, щільністю гри в спортивних іграх, поєдинків і схваток у двобоях. Періодичність – кількість повторень вправ в режимі того чи іншого методу тренування значно впливає як на величину навантаження, так і на характер реакції організму на тренувальну роботу і на її направленість.

Визначаючи кількість повторень, можна здійснювати як вибіркове, так і комплексне удосконалення окремих механізмів ресинтезу АТФ, розвитку рухових якостей. Спрямованість навантаження визначається особливостями застосування та порядком сполучення таких компонентів, як тривалість та характер пауз між окремими повтореннями, кількість вправ у окремих структурних утвореннях тренувального процесу – окремих заняттях та їх частинах.

Для профілактики травм групи зовнішніх чинників необхідно:

- огороджувати місця занять від сторонніх осіб, не допускати одночасного проведення занять на спільному майданчику несумісними видами спорту;

- дотримуватись послідовності в заняттях, поступово збільшувати і ускладнювати фізичні навантаження, здійснювати індивідуальний і диференційований підхід у навчанні;

- проводити розминку, адекватну до завдань заняття, змагальних вправ, тощо;  не допускати до уроку, тренувальних занять, змагань та ін. учнів у хворобливому стані, з неповним видужанням або у стані перевтоми;

- забезпечити відповідність спортивних споруд встановленим державним стандартам і суворо дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і правил їх утримання;

- дбати про достатнє і правильне розміщення освітлювальних приладів у спортивній залі; систематично здійснювати контроль за справністю і якістю спортивного інвентарю та обладнання; 

- перевіряти правильність та надійність встановлених приладів; слідкувати й вимагати від учнів відповідності одягу і взуття;

- здійснювати попередній лікарський огляд усіх учнів і систематичні спостереження за їх станом здоров’я в процесі проведення різноманітних форм занять фізичними вправами;

- навчити дітей виконувати правила особистої гігієни в руховому режимі дня; 

- добирати інвентар, прилади та вправи потрібно з урахуванням вікових особливостей тих, хто займається.

Підсумовуючи вищезазначене, слід підкреслити, що для профілактики травматизму під час занять чи  змагань із фізичної культури викладач, тренер повинен суворо дотримуватися правил раціональної методики навчання та тренування, ураховувати індивідуальні особливості учнів, студентів, а також забезпечувати необхідну страховку при виконанні вправ, навчати правил страховки, самостраховки й взаємостраховки. Страховка визначається, як готовність учителя,  учня допомогти тим, хто навчається.

Основними видами допомоги є «супровід», підтримка «фіксацією», допомога підштовхуванням. Страховка та допомога пов’язані між собою. Фізична допомога є мінімальною або взагалі відсутня на заняттях з удосконалення фізичних вправ, коли учні  студенти виконують їх самостійно. Самостраховка – це здатність учнів  студентів самостійно виходити з небезпечних ситуацій, зупиняти виконання вправ чи змінювати їх для запобігання можливим травмам.