Павленко Н.М.

Київський національний університет будівництва і архітектури, Україна

Методологічні основи економічного аналізу енергетичної складової в системі компонентів вартості і споживчих властивостей будівельної продукції.

В умовах зменшення запасів органічного палива у світі та його подорожчання для споживачів необхідність скоротити енергоспоживання будівель, а це до 40 % загального енергоспоживання, в принципі, не викликає сумніву, особливо якщо врахувати, що „ціна питання” для України може сягати щорічно понад 10 млрд. дол економії при імпорті енергоносіїв. На практиці цю проблему для нового будівництва і реконструкцій об’єктів вирішують спрощено: держава вводить нормативи теплоізоляції конструкцій, а забудовник обирає варіанти в межах нормативів, порівнюючи техніко-економічні показники конструкцій, наприклад, їх вартості. Якщо ж забудовник прагне оптимізувати енергоспоживання за рахунок проведення додаткових заходів, порівнюються теплоізоляційні характеристики матеріалів і конструкцій базового і покращеного варіантів, визначається відносне скорочення енергоспоживання при експлуатації об’єкта, економія на експлуатаційних енерговитратах, що порівнюється з вартістю запланованих заходів.

Розглянемо методи і фактори, які використовуються при таких оцінках, оцінимо їх обгрунтованість з погляду визначення дійсного ефекту для споживача і національної економіки.

Аналіз проектних рішень, що відповідають нормативам. Проблема економічної обґрунтованості нормативів. На стадії проектування нового будівництва для вибору конструктивних варіантів, які відповідають вимогам державних будівельних норм, альтернативні рішення порівнюють між собою за допомогою ряду техніко-економічних показників. При цьому пріоритет може віддаватися вартісним, часовим або іншим показникам. Методика грунтується на порівнянні вартості будівельних робіт, термінів їх виконання, а також термінів подальшої експлуатації конструкцій.

Першим проблемним питанням при цьому є обґрунтованість нормативів, тобто впевненість у тому, що подорожчання будівництва для дотримання нормативів дасть суб’єкту фінансовий ефект від енергозбереження на стадії експлуатації будівлі, а державі – ефект від того, що норматив спрацював. Очевидно, що встановленню нормативів повинна передувати велика і довготривала робота з накопичення й аналізу фактичної експлуатаційної та проектної техніко-економічної інформації щодо енергоспоживання різних типів будівельних об’єктів, що складаються з певних конструктивних елементів, прогнозування факторів, які впливатимуть у майбутньому на вартість енергоносіїв, будівництва і експлуатації конструкцій з тими чи іншими теплоізоляційними характеристиками в конкретних географічних умовах країни, обробки даних щодо вартості та ефективності реалізованих проектів енергозбереження як для забудовника, так і для національної економіки.

Така робота в обсязі, необхідному для обґрунтування нормативів у нашій країні, проведена не була. Були використані зарубіжні аналоги, отримані на основі інших національних стратегій енергоспоживання, інших факторів впливу, виконані спрощені розрахунки. Так, на основі багаточисельних випробувань стінних матеріалів і конструкцій, зовнішніх спостережень за їх станом учені провідних профільних дослідницьких інститутів СНД з’ясували, що нові нормативи енергозбереження і теплового захисту будівель, відповідно до яких здійснюється проектування і будівництво, можуть і не забезпечувати необхідний фінансовий ефект.

З’ясувалося також, що із урахуванням деградації властивостей елементів у багатошарових конструкціях, їх довговічність стає набагато нижчою, ніж в однорідних конструкціях. А з урахуванням таких факторів, як вартість енергоносіїв, ставки за кредитами, рівень інфляції, витрати на додаткове утеплення стінових конструкцій не окупляться [1].

З іншого боку, якщо ми говоримо про технічну мету – нормування і обмеження енергоспоживання для надзавдання зменшення споживання палива, то недостатньо проводити економічну оцінку енергозберігаючих заходів лише з погляду кінцевого споживача енергії. Треба враховувати повну енергоємність протягом життєвого циклу будівлі, яка включає енерговитрати на стадії проектування, виробництва матеріалів, конструкцій, будівництва, експлуатації та утилізації споруди або її елементів.

Із зазаченого можна зробити висновок, що не можна без спеціального обгрунтування використовувати зарубіжний досвід теплозахисту будівель та готові нормативи, оскільки в наших умовах це не завжди дає очікуваний ефект. Такий ефект в наших умовах потрібно розраховувати. Але як?

Відносна енергоефективність конструкцій і комплексних заходів з енергозбереження. Термін окупності. Теплоізоляційні характеристики конструкцій описують лише одну з їх властивостей водночас з конструктивними, архітектурними та іншими технологічними та споживчими якостями, які можуть стати визначальними при виборі варіантів будівництва. Це часто робить необхідним вирішити зворотне завдання – знаходження для обраних архітектурно-конструктивних рішень варіанта додаткових енергозберігаючих заходів, які дають максимальне скорочення енерговитрат при експлуатації. У роботі [2] розглядається приклад застосування найбільш повної методики оцінки енергоспоживання будівель, що дозволяє врахувати всі основні види енерговитрат і їх скорочення за рахунок впровадження основних енергозберігаючих заходів у будівництві .

Враховуючи різноманіття енергозберігаючих технологій та можливість їх застосування у різних конструкціях і інженерному обладнанні будинків, на базі тієї ж методики розглядається завдання вибору оптимального поєднання різних энергозберігаючих заходів, що забезпечують зниження енергоспоживання з максимальним фінансовим ефектом для замовника, який експлуатуватиме об’єкт.

На підставі цього автори вважають, що внесок кожного заходу у відносне зниження енергоспоживання може бути різним, терміни окупності кожного окремо взятого заходу також можуть бути різні. Найбільш швидкоокупними виявляються утилізація теплоти в системах вентиляції і автоматизація системи опалювання. Що стосується утеплення стін, покриттів і перекриттів, то з урахуванням дисконтування витрат такий захід часто виявляється економічно невиправданим.

Із зазначеного вище можна зробити такі висновки:

1. Нормативний метод енергозбереження у будівництві, а саме, вибір конструктивного рішення в межах нормативних теплоізоляційних характеристик, повинний передбачати попередню обгрунтованість нормативів щодо ефекту для забудовника. Експериментальні дослідження в наших умовах, з одного боку, як і розуміння того, що нормативи, отримані на основі зарубіжних аналогів, свідчать про доцільність проведення додаткових техніко- економічних розрахунків при плануванні ефективності заходів з енергозбереження і при застосуванні нормативів. Достовірність таких розрахунків залежить від методів, що використовуватимуться.

2. Найпростіший метод визначення термінів окупності заходів з енергозбереження розглядає, як правило, період за кілька років і показує неоднакову ефективність тих чи іншихзаходів, вимагаючи комплексного підходу. При цьому стає зрозуміло, що такий комплекс не обмежується заходами з утеплення. Він повинний охоплювати і широкий спектр інженерних рішень і технологій опалення, вентиляції, водопостачання, пов’язаних із ще більш широким комплексом архітектурно-конструктивних рішень, що формують споживчі якості об’єкта, які для забудовника мають загальну цінність. Метод не дає відповіді на питання і про наскрізну енергоефективність з урахуванням ланцюжка енерговитрат від проектування, виробництва матеріалів, конструкцій до будівництва, і далі – до експлуатації і утилізації об’єкта. Метод не дозволяє визначити і повну фінансову ефективність заходів за межами терміну окупності.

3. Метод визначення повної фінансової ефективності інвестицій в енергозбереження за системою показників ROI, NPV, IRR та інших дозволяє обрати будь-який горизонт інвестування проекту та комплекс заходів з енергозбереження, але при цьому стає очевидною необхідність у врахуванні фінансових наслідків за межами енергоспоживання, тобто визначення фінансової ефективності інвестицій у проект у цілому. Метод стає дійсно дієвим для оцінки вартості (ефективності) життєвого циклу будівлі, де енергетичні витрати є однією зі складових сукупних витрат на проектування, будівництво, експлуатацію та ліквідацію об’єкта. Крім того, достовірність розрахунків залежить від обґрунтованості параметрів, що використовуються у прогнозах: вартості капіталу, праці, матеріалів та енергії протягом життєвого циклу споруди.

4. Ціни на енергоресурси у довгостроковій перспективі, яка порівнюється із життєвим циклом будівельних об’єктів, залежать від структури енергетичного балансу у країні, що пов’язано з обраною державою енергетичної стратегією, від попиту і пропозиції на енергоринку, що зумовлюється економічною динамікою та економічною стратегією, від запасів палива і появи нових джерел енергії у світі.

5. Відтак вимальовується наступний алгоритм обгрунтування енергоефективності у будівництві. На основі аналізу тенденцій у світовій енергетиці, прогнозів економічного розвитку країни на міжнародному фоні обгрунтовується національна енергетична стратегія, структура енергетичного балансу та очікувана вартість енергоресурсів. З урахуванням потенційних джерел енергії та її цін, а також інших цін на ресурси у будівництві розробляються проектні рішення для будівель і конструкцій, які оптимізують фінансову ефективність – вартість життєвого циклу споруд. На основі цілей і механізму реалізації енергетичної стратегії додатково визначається і економічна ефективність заходів з енергозбереження: витрати (дотації, пільги) і результати (робочі місця, податки, зменшення імпорту, збільшення експорту). Коли усі ці фактори враховані, появляються і відповідні теплоізоляційні та інженерно-технологічні енергетичні параметри ефективних будівель і конструкцій, які приймаються як нормативні.

6. Складність обгрунтування енергоефективності у будівництві викликана довготривалим життєвим циклом продукції галузі, протягом якого відбуватимуться зміни у технологіях будівництва, виробництва і споживання енергії, у макроектномічних процесах. Це, одак, не заважає застосовувати апробовані спрощені методи вибору ефективних рішень з енергозбереження у короткостороковій та середньостроковій перспективі.

Література:

1. Гагарин В. Г. Критерий окупаемости затрат на повышение теплозащиты ограждающих конструкций зданий в различных странах / Гагарин В. Г. : сб. докл. конф. НИИСФ. – 2001. – С. 43–63.

2. Оценка энергоэффективности зданий и сравнительная эффективность энергосберегающих мероприятий / Самарин О. Д., Васин П. С., Зайцев Н. Н., Гарифуллин Р. Ф., Загорцева Н. В : сб. докл. конф. РНТО строителей. – 2004. – с. 56–60.

3. www.uapravo.net/data2008/base14/ukr14361/index.htm

4. www.uapravo.net/data2008/base14/ukr14361/index.htm

5. Григорьев Л. Мировой экономический рост и спрос на энергию : новая модель / Л. Григорьев, М. Салихов // Экономическое обозрение. – 2007. – № 7. – С. 5–8.

6. Макаров А. Тенденции развития мировой енергетики и энергетическая стратегия России / А. Макаров, В. Фортов // Вестник РАН. – 2004. – № 4. – С. 195–208.