Мишак О.О.
Національний університет
біоресурсів і природокористування України
Гуманізація
системи професійної підготовки як основа формування гуманістичної спрямованості
особистості майбутніх біотехнологів
аграрної галузі
Соціально-економічні
умови на сучасному етапі розвитку суспільства привели до прогресивних інновацій
і в професійній освіті. Характерною особливістю сучасних освітніх програм стає
їх спрямованість на гуманізацію професійної підготовки, метою
якої є подвійний процес: загально-професійний розвиток і професійне самовиховання індивідуально-особистісних якостей. За цим стоїть усвідомлене прагнення до
нової якості підготовки фахівців. Гуманізація освіти
передбачає єдність загальнокультурного, соціально-морального
і професійного розвитку особистості.
Українські
дослідники гуманізації вищої освіти Г.О. Балл, Р.А. Бєланова, С.У.
Гончаренко, І.А. Зязюн, П.П. Кононенко, О.М. Пєхота, В.В.Рибалко,
М.І. Романенко, О.Г. Романовський, О.П. Рудницька, В.А. Семиченко,
обстоюючи різні концепції гуманної освіти, єдині в одному: еволюція людини, її
розвиток — це і є поступ гуманізму, це безальтернативний шлях розвитку
освіти. "Якщо раніше основним компонентом навчально-виховного
процесу були знання, то нині — особистісний розвиток і формування цілісної
особистості", — пише М.І. Романенко [1].
Як показали
соціологічні дослідження, в області гуманізації
у ВНЗ проведена певна робота. Разом з тим слід зазначити, що
ідеї гуманізації ще недостатньо інтегровані
в систему вищої
професійної освіти, реалізація нових
завдань в більшості
ВНЗ перебуває в початковій
стадії творчих пошуків
при відсутності достатньо
повного визначення ними своїх завдань і методів їх здійснення.
Положення системи професійної освіти ускладнюється
ще й тими обставинами, що їй необхідно поєднати несумісне:
готувати професіонала, який буде працювати
в умовах жорсткої
конкурентної боротьби, і в той же час формувати гуманістично спрямовану особистість,
що володіє рефлексією та імунітетом
проти бездуховності, втрати людяності.
Професійна
освіта передбачає формування особистості, здатної до ефективної реалізації себе
у сфері майбутньої професійної діяльності, до здійснення та виконання повного
спектра професійних функцій.
Слід зазначити, що
процес гуманізації системи
професійної освіти повинен мати свою специфіку та особливості, виходячи з видів діяльності, до яких готується майбутній фахівець. Останнім часом
з'явилося досить багато досліджень щодо гуманізації технічної, юридичної, економічної, медичної, педагогічної, військової та інших видів підготовки. Урахування специфіки
майбутньої професійної діяльності фахівців дозволить
зробити процес гуманізації більш повнокровним та
ефективним.
З
огляду на те, що біотехнології стають невід'ємною частиною усіх сфер
життя людини, актуалізується питання професійної
підготовки фахівців біотехнологічної галузі та його спрямованість на
гуманізацію. Проблема гуманізації вищої професійної освіти в галузі
біотехнології потребує системного аналізу.
У зв’язку з пріоритетом у системі
науково-технічних розробок наук про життя, зміною технологічної революції на
біотехнологічну, все більшим впливом біотехнологій на сучасний світ, зростає також
інтерес до них.
Перехід на нові
технології пред'являє нові, більш суворі вимоги
до кваліфікації робітників і особливо інженерно-технологічних
фахівців. Зростає потреба в біоінженерах-дослідниках, які легко орієнтуються в новітніх досягненнях біотехнологічної галузі,
ерудованих, з розвинутим творчим мисленням, здатних ефективно вирішувати весь
комплекс завдань, що постануть перед ними, з урахуванням гуманістичних
пріоритетів та людських цінностей, до яких спостерігається потужна тенденція у
сучасному суспільстві. Все більша гуманізація біотехнології ставить перед
вченими-біотехнологами нові проблеми.
В таких умовах особливого
значення набувають наукові дослідження
гуманізації освіти у процесі професійної підготовки майбутніх біотехнологів
аграрної галузі, оцінка реального
стану і пошуку оптимальних
шляхів її реалізації.
Вища професійна освіта в
галузі біотехнологіі підпорядковується загальним
закономірностям і принципам, встановленим
в педагогіці.
При цьому
необхідно враховувати професійні особливості майбутньої діяльності фахівців
біотехнологів, а також створити сприятливі умови для реалізації ідей
соціально-етичного та гуманістичного розвитку в професійному становленні
студента.
Система
професійної біотехнологічної підготовки дозволить здійснити формування
гуманістичної спрямованості особистості майбутніх біотехнологів при взаємозв'язку
в освітньому процесі принципів інтеграції, соціальної зумовленості, а також
принципу гуманізації, реалізованого в особистісно діяльнісному, діалогічному й
індивідуально-творчому підходах.
Процес
формування гуманістичної спрямованості особистості майбутніх біотехнологів забезпечується сукупністю педагогічних умов: 1) єдність
формування гуманістичної спрямованості та професійного становлення студентів, 2) реалізація особистісно
орієнтованого підходу до професійної підготовки з метою формування гуманістичної
спрямованості фахівця, 3)
створення морально-позитивного середовища у вищому навчальному закладі, 4) сформованість особистості викладача вищої школи,
здатного здійснювати навчання студентів на гуманістичних засадах, активна та цілеспрямована участь викладача у вирішенні завдань формування
гуманістичної спрямованості особистості майбутнього фахівця, 5) забезпечення
гуманістичної орієнтованості змісту навчання студентів, 6) вдосконалення методів навчання на основі
більш широкої орієнтації на особистісно діяльнісний підхід, проблемну ситуацію
как особу комунікативну середу, діалогічне навчання.
Формування гуманістичної спрямованості майбутніх біотехнологів
аграрних ВНЗ потребує врахування
специфіки їх майбутньої професійної діяльності. Професійне становлення
студентської молоді безпосередньо залежить від її ціннісних орієнтацій.
Позбавлена гуманістичних орієнтацій професійна діяльність фахівця аграрного
сектора може завдати непоправної шкоди людству. У зв’язку з цим особливого
значення набувають цінності, які орієнтують спеціаліста на гуманістичний ефект
своїх досягнень [2, 96].
Ми вважаємо, що в галузі агропромислового комплексу повинні працювати люди,
у яких розвинені почуття любові до природи, відповідальності за наслідки своїх
дій і вчинків. Саме тому для
розуміння і вирішення проблем відносин між людиною та екосферою, а також розроблення новітніх систем відновлення природного середовища
за допомогою сучасних екобіотехнологій, розвитку біотехнологічного виробництва і
установ, розташованих в сільських
територіях, потрібні фахівці, здібні до активного, гуманістично
орієнтованого мислення, з інноваційним перетворюючим інтелектом.
Для
досягнення цієї мети навчально-виховний процес у ВНЗ повинен бути спрямован на
формування у студентів певних гуманістичних якостей, позитивного ставлення до
відповідальності й обов’язку перед державою.
Професійна
діяльність біотехнолога у галузі сільського
господарства має бути детермінована низкою факторів: етичним, психологічним,
естетичним тощо. Особливого значення набуває етичний аспект, який повинен
визначати як діяльність біотехнолога, так і навчання студента
– майбутнього фахівця. Потрібно наповнити новим змістом такі моральні поняття
як “професійно-етична відповідальность” і „почуття добра і обов’язку”,
розширити, керуючись моральними принципами, концепцію відповідальності і
обов’язку. До ціннісних аспектів, які повинні висуватися на перший план, за які
біотехнолог аграрної галузі несе відповідальність, можемо віднести такі:
- здоров’я людей має визначатися як найважливіша цінність. Продукти рослинництва й тваринництва не повинні становити небезпеки для здоров’я людей. Йдеться про те, щоб за рахунок досліджень, проведення обрахувань і оцінки наслідків професійної діяльності, відмовлятися від шкідливих технологій ведення сільського господарства;
-
сільськогосподарська діяльність повинна поєднуватися з навколишнім природним
середовищем. У формуванні відповідального ставлення до природи треба виходити з
комплексу глобальних проблем сучасності – небезпечності необоротного руйнування
навколишнього середовища [3].
Моральне
ставлення до природи включає гуманістичний аспект, в основі якого розуміння
того, що шкода, заподіяна навколишньому середовищу, рівноцінна шкоді,
заподіяній майбутнім поколінням людей. Потрібно, щоб студент – майбутній
фахівець усвідомив, що від стану природи залежить не тільки його доля, а й доля
його дітей та онуків;
- усе, що
відбувається у галузі сільського господарства, прямо чи опосередковано
стосується окремих індивідів, чия діяльність визначена усвідомленими чи
неусвідомленими намірами, ціннісними установками, які посідають панівне місце
на даному етапі суспільного і технічного розвитку. Доволі поширене твердження,
що “будь-які форми ведення сільського господарства вносять небажані зміни в
природне середовище”, сьогодні має втратити своє значення. Результати
діяльності у галузі сільського господарства повинні прив’язуватися до дій і
намірів фактичних носіїв цих дій – конкретних людей.
Таким чином, професійна підготовка у ВНЗ не повинна обмежуватись лише передачею певних знань і формуванням професійних навичок. Вона повинна мати тісний зв’язок із професійною орієнтацією особистості, із формуванням певної системи цінностей, які є характерними для представників тієї чи іншої професії, зокрема біотехнолога. У зв’язку з цим значна увага повинна приділятися формуванню світогляду людини, підвищенню відповідальності особистості за збереження як власного здоров’я і життя, так і здоров’я й життя оточуючих.
Отже,
кінцевою метою вищої професійної освіти, яка заснована на принципах гуманізації
повинно стати виховання не лише фахівця, а насамперед суспільно активної
свідомої особистості. Гуманізація вищої професійної освіти є основою формування гуманістичної спрямованості особистості. Вона передбачає єдність загальнокультурного, соціально-морального і професійного
розвитку особистості.
Список літератури
1.Романенко М.І. Гуманізація освіти: концептуальні проблеми та практичний
досвід. — Дніпропетровськ: Промінь, 2001.– 24 с.
2. В. И. Шубин. Гуманизация и гуманитаризация высшего образования. Гуманитарная
реконструкция высшего технического образования / В. И. Шубин, Ф. Е. Пашков, М. И. Романенко. –
Днепропетровск, 1995. – 258 с.
3.Зверев И. Д. Формирование ответственного отношения к
природе / И. Д. Зверева //
Советская педагогика. – 1983. – № 12. – С. 12-19.