Д.е.н. Павлова В.А.
Як відомо,
розрізняють два основних типи зовнішньоторговельної політики: протекціонізм та
лібералізація [1].
Протекціонізм
– державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції за
допомогою використання тарифних інструментів торгової політики. Лібералізація –
розширення свободи економічних дій і зняття обмежень на діяльність у сфері міжнародної
торгівлі для національних господарюючих суб’єктів, а також спрощення доступу на
внутрішній ринок для зарубіжних суб’єктів.
У цьому разі
для кількісного вимірювання співвідношення типів в України бачиться можливим
використання інформації про зовнішні умови, в яких функціонують підприємства і
їх внутрішні можливості [1].
Вивчення
перших передбачає визначення причин, що стримують розвиток зовнішньої торгівлі
України, серед яких можна виділити: низькі темпи науково-технічного прогресу,
відсутність мотивації підвищення якості продукції, розширення її асортименту,
впровадження прогресивних технологій виробництва, загальносистемна економічна
криза, яка супроводжувалася падінням обсягів виробництва через високий рівень
зносу обладнання і низький рівень технологій, що призвело до тотального напливу
імпортної продукції і неможливості орієнтації вітчизняних виробників на світові
ринки [2].
У цьому сенсі
слід звернути увагу на незбалансованість і несиметричність розвитку регіонів
України. В деяких областях зосереджені виробники, що орієнтовані на
внутрішнього споживача, в інших переважають експортоорієнтовані галузі і
підприємства. Цей зовнішній чинник впливає на баланс виробництв у регіоні.
Для того, щоб дослідити вихідні умови господарювання суб’єктів на регіональному ринку,
розглянемо декілька критеріїв: експортний потенціал (співвідношення експорту і
валової доданої вартості, а також питому вагу експорту конкретного регіону у
загальному експорті України); критерій виробництва (співвідношення імпорту до
виробництва споживчих товарів); критерій споживання (співвідношення імпорту до
витрат населення на споживання).
За першим
критерієм можна зробити висновок щодо доступу вітчизняних підприємств на
світові ринки. Аналіз структури експортного потенціалу свідчить, що найбільш
потужними експортерами є Дніпропетровська, Запорізька, Донецька і Луганська області.
Отже, підприємства, що знаходяться на цих територіях мають потужну експорту
базу, а тому мають передумови для досягнення конкурентних переваг порівняно не
тільки з вітчизняними виробниками, але й з зарубіжними.
Менш
оптимістичними є характеристики для Тернопільської, Чернівецької,
Кіровоградської, Хмельницької, Рівненської областей і м. Севастополя. Тому
для місцевих виробників слід враховувати те, що у разі загострення конкурентної
боротьби на регіональному ринку, їх внутрішні можливості будуть недостатніми
для зовнішньої торгівлі.
Два інших
критерії дають змогу оцінити рівень можливості продукції вітчизняного
виробництва конкурувати з продукцією зарубіжних конкурентів або ж тих, хто
прийде з інших сегментів. Аналізуючи частку імпорту у загальному обсязі
споживання регіонів, можна визначити рівень залежності внутрішнього ринку від
імпортних надходжень і їх роль у формуванні зовнішньоторговельного обороту
держави.
Важливим для
моніторингу зовнішньоекономічної діяльності, визначення її типу та стратегії і
тактики стосовно цього напряму є дослідження товарної структури експорту та
імпорту зовнішньої торгівлі (табл. 1).
Таблиця 1
Товарна структура зовнішньої торгівлі України у 2011 р. [3]
|
Код і найменування товару
згідно з УКТЗЕД |
Експорт |
Імпорт |
||||
|
тис. $ США |
в % до2010 |
в % до загального обсягу |
тис. $ США |
в % до2010 |
в % до загального обсягу |
|
|
Всього |
68409848,6 |
133,1 |
100,0 |
82606901,5 |
136,0 |
100,0 |
|
І. Живі тварини, продукти тваринного походження |
936606,1 |
121,4 |
1,4 |
1035290,4 |
83,4 |
1,3 |
|
ІІ. Продукти рослинного походження |
5532076,6 |
139,1 |
8,1 |
1815941,5 |
116,1 |
2,2 |
|
ІІІ. 15 Жири та масло тваринного
чи рослинного походження |
3396407,0 |
129,8 |
5,0 |
468667,1 |
103,8 |
0,6 |
|
ІV. Готові харчові продукти |
2939036,7 |
114,3 |
4,3 |
3026540,5 |
120,8 |
3,7 |
|
V. Мінеральні продукти |
10259870,6 |
152,4 |
15,0 |
30028790,2 |
142,1 |
36,4 |
|
VІ. Продукція хімічної та зв’язаних з нею
галузей промисловості |
5390710,1 |
154,9 |
7,9 |
8021153,7 |
123,9 |
9,7 |
|
VІІ. Полімерні матеріали, пластмаса та вироби з
неї |
937718,0 |
136,8 |
1,4 |
4498422,7 |
122,7 |
5,4 |
|
VІІІ. Необроблене хутро, шкіра оброблена |
168454,0 |
96,9 |
0,2 |
199743,4 |
112,6 |
0,2 |
|
ІХ. Деревина та вироби з деревини |
1078553,6 |
130,2 |
1,6 |
392883,9 |
115,0 |
0,5 |
|
Х. Маса з деревини або інших волокнистих
матеріалів |
1105315,9 |
117,5 |
1,6 |
1836664,3 |
110,3 |
2,2 |
|
ХІ. Текстильні матеріали та текстильні вироби |
863848,0 |
117,4 |
1,3 |
1989833,9 |
100,3 |
2,4 |
|
ХІІ. Взуття, головні убори, парасольки |
208840,6 |
119,5 |
0,3 |
361518,4 |
73,6 |
0,4 |
|
ХІІІ. Вироби з каміння, гіпсу, цементу |
549249,3 |
137,5 |
0,8 |
1156084,7 |
129,9 |
1,4 |
|
ХІV. 71 Перли природні чи культивовані,
дорогоцінне чи напівдорогоцінне каміння |
100746,4 |
135,7 |
0,1 |
743449,1 |
245,6 |
0,9 |
|
ХV. Недорогоцінні метали та вироби з них |
22113594,4 |
127,7 |
32,3 |
5696928,4 |
138,0 |
6,9 |
|
ХVІ. Машини, обладнання і механізми,
електротехнічне обладнання |
6760851,8 |
119,2 |
9,9 |
12794872,7 |
156,5 |
15,5 |
|
XVII.
Засоби
наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби |
4855115,0 |
149,3 |
7,1 |
6204200,3 |
169,3 |
7,5 |
|
ХVІІІ.
Прилади і
апарати оптичні, фотографічні |
281483,2 |
111,6 |
0,4 |
1047040,2 |
115,7 |
1,3 |
|
XX.
Різні
промислові товари |
556250,0 |
133,5 |
0,8 |
847454,6 |
123,0 |
1,0 |
|
ХХI.
97 Вироби
мистецтва |
1139,5 |
466,4 |
0,0 |
24298,1 |
995,3 |
0,0 |
В структурі експортних
постачань у 2011 р. переважали недорогоцінні метали та вироби з них і
мінеральні продукти. машини і обладнання та продукція хімічної промисловості. В
сумі за цими групами, які формуються згідно з згідно з українською
класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, концентрується майже
половина українського експорту. Суттєво збільшилися темпи зростання обсягів
експорту виробів мистецтва (майже в 5 разів), продукції хімічної та зв’язаних з
нею галузей промисловості (154,9%), мінеральних продуктів (152,4%), засобів
наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів (149,3%). Якщо
проаналізувати структуру імпорту, то слід відзначити, що в Україну ввозяться, в
основному, мінеральні продукти (36,4% в загальному обсязі імпорту), машини,
обладнання і механізми, електротехнічне обладнання (15,5%), продукція хімічної
та зв’язаних з нею галузей промисловості (9,7%), засоби наземного транспорту,
літальні апарати, плавучі засоби (7,5%).
За критерієм
виробництва більш серйозна ситуація для підприємств у тих регіонах, де на
внутрішньому ринку спостерігається суттєва конкуренція з імпортною продукцією.
Тож, підвищення ефективності
зовнішньоекономічної діяльності та визначення оптимального відношення її типів
в Україні пов’язано з удосконаленням товарної структури торговельного обміну,
концентруючи увагу на високотехнологічних секторах національної економіки.
Література:
1.
Протекционизм и либерализация. Википедия [Електронный ресурс] режим
доступа: http://ru.wikipedia.org
2.
Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: управління, оцінка,
стратегія: Монографія / В.А. Павлова, О.В. Кузьменко, В.М. Орлова, Г.А.
Рижкова. – Д.: Вид-во ДУЕП ім. А. Нобеля,
2011. – 352 с.
3.
Товарная структура
внешней торговли Украины [Електронный ресурс] режим доступа:
http://ukrexport.gov.ua/rus/economy/trade/ukr/6115.html