Економічні науки/10. Економіка підприємств

К.е.н.Смолінський В.Б.

Львівський національний аграрний університет

Інноваційний потенціал аграрних підприємств як чинник покращення їх функціонування

На даному етапі розвитку агропромислового комплексу поряд із багатьма іншими існує проблема ресурсного забезпечення підприємств. Проте мова йде не лише про матеріальну сторону цього питання, тобто про зростання інвестицій в агропродовольчий комплекс, але й про інтелектуальну, тобто про здійснення інноваційної діяльності аграрних підприємств. Інноваційна діяльність являє собою цілеспрямоване функціонування суб’єкта господарювання щодо створення, впровадження у виробництві та просування на ринок нових ефективних продуктів, науково-технологічних та організаційно-управлінських досягнень НТР, які приносять прибуток, тому впровадження інноваційних розробок у виробничий процес аграрних підприємств набуває щораз більшої актуальності.

Інноваційна діяльність підприємства забезпечує створення і розповсюдження інновацій - нововведень в області техніки, технології, організації праці і управління, що засновані на використанні досягнень науки і передового досвіду, які задовольняють конкретну суспільну потребу.

Разом з тим, ситуація на аграрному ринку, де спостерігається посилення конкуренції, вимагає від вітчизняних виробників підвищення конкуренто­спроможності та формування стійких конкурентних переваг. Адже відомо, що більшість виробників аграрної сфери на сьогодні характеризується низьким рівнем розвитку та неконкурентоспроможністю продукції на зовнішньому ринку. Це обумовлено багатьма чинниками, зокрема, низьким техніко-технологічним рівнем, недостатністю інвестицій, недосконалістю кредитно-фінансової системи, диспаритетом цін на промислову та сільськогосподарську продукцію та слабким розвитком державної підтримки сільськогосподарського виробника за всіма напрямками науково технічного прогресу [2].

Тому значення інноваційної діяльності аграрного підприємства підсилюється, стає щораз важливішим формування інноваційного потенціалу підприємств, який дозволить вдосконалити існуючі та оволодіти новими конкурентоспроможними технологіями, що має бути ключовим фактором подолання економічної кризи та забезпечення економічного зростання. В контексті підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств інновація повинна бути такою, щоб не лише викликати потребу у створенні нового продукту, але й надавати фінансову можливість здійснювати подальші нововведення після його реалізації. Проте остаточну оцінку ефективності інновації дає ринок за рахунок попиту на той чи інший товар.

Для аграрних підприємств впровадження інновацій у виробництво – це: впровадження нових технологій виробництва сільськогосподарської сировини в рослинництві та тваринництві; застосовування нових більш продуктивних порід в тваринництві та нових сортів рослин у рослинництві, більш продуктивних та стійкіших до хвороб та несприятливих природно-кліматичних проявів; використання біотехнологій, що дають змогу отримати нові продукти більш якісні, що мають оздоровчий та профілактичний ефект; застосування нових технічних засобів та технологій обробітку ґрунту, очистки та зберігання сировини; застосування екологічних інновацій, які відповідно дають змогу збільшити врожайність культур, продуктивність худоби, мінімізувати втрати та забезпечити безпеку навколишнього середовища [2].

Одним з найважливіших напрямів управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств є розробка його інноваційної політики, яка повинна відбуватися в двох напрямках: 1) акцент на потребах ринку і споживачів, яким відповідає маркетингова політика підприємства; 2) концентрація на ресурсах, тобто досягнення в науковій і виробничій сферах, технологіях, управлінських механізмах, оптимізуючи тим самим використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів суб’єкта господарювання.

Забезпечувати здійснення інноваційної політики на підприємстві покликаний інноваційний потенціал як важливий елемент економічного потенціалу підприємства, який безумовно є стратегічним критерієм ефективності функціонування суб’єктів господарювання. Формування інноваційного потенціалу залежить від того, наскільки виробнича система підприємства готова сприйняти інновацію – визнання її у випадку, коли виробнича система заінтересована і підготовлена до впровадження або відторгнення, коли інновації вступають у протиріччя з інтересами підприємства, а виробнича система є не готовою до впровадження [1].

Негативним явищем при здійсненні інноваційної політики вважається зменшення інвестиційного потенціалу, і навпаки – його підвищення характеризується покращенням результатів діяльності аграрних підприємств. Збільшення чи зменшення інноваційного потенціалу аграрних підприємств напряму залежить від зовнішніх факторів, тобто від регулюючої ролі держави та ефективної регіональної політики щодо підтримки аграрного сектора.

Отже, в найближчій перспективі врахування інноваційного чинника повинно бути однією з вирішальних умов подальшого розвитку суб'єктів господарювання в аграрній сфері. Зрозуміло, що сьогодні існує багато проблем, що заважають ефективному й якісному розвитку підприємств. Проте такий підхід дасть змогу поєднати ефективність інноваційної господарської діяльності підприємств аграрної сфери та підвищення їх інноваційного потенціалу, а отже, слугуватиме в досягненні стратегічних цілей підприємства.

Література:

1.       Дорошенко Ю.А. Управление  формированием и развитием инновационного потенциала предприятия / Ю.А. Дорошенко, О.В. Кочеткова // Совершенствование механизма хозяйствования в современных условиях : Сб. докладов Междунар. научно - практич. Интернет-конфер. – Белгород : Издательство БГТУ им. В.Г. Шухова, 2004. - http://conf.bstu.ru/conf/docs/0033/ 0761.doc.

2.        Нагірна Л. В. Інновації як умова формування конкурентних переваг підприємства - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //www.rusnauka.com/2_ANR_2010/Economics/6_55803.doc.htm