К.е.н. Мехеда Н.Г. , Кхаль Р.Х.

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького

ОСНОВНІ МЕТОДИ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Вітчизняні підприємства змушені здійснювати діяльність, пов’язану з подоланням мінливості та невизначеності. Це пояснюється неоднозначністю тенденцій економічного розвитку, нестабільністю механізму ринкового регулювання тощо. Відсутність повної інформації, існування суперечливих тенденцій, елементи випадковості та інші риси господарювання обумовлюють непрогностичність процесу управління, оскільки велика частина управлінських рішень на підприємстві приймається в умовах невизначеності і ризику, тому нейтралізація фінансових ризиків на підприємстві є актуальною темою.

Аналіз публікацій відомих вчених-економістів, серед яких роботи М.Клапків, В. Вітлінський, Л. Примостка, В. Грачов.

Метою статті є розкриття основних методів нейтралізаціїї фінансових ризиків на підприємстві.

Розрізняють основні види ризику:

- виробничий – пов’язаний з виробництвом продукції, товарів, послуг із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності;

- комерційний – виникає в процесі реалізації товарів і послуг;

- фінансовий – виникає у сфері відносин підприємств з банками та іншими фінансовими інститутами.

Серед усіх ризиків діяльності суб’єктів господарювання, фінансові ризики є основними, оскільки ставлять під загрозу подальшу успішну діяльність підприємства. Їхня дія зумовлює зниження фінансових результатів і фінансової стійкості підприємства.

Система внутрішніх механізмів нейтралізації фінансових ризиків передбачає використання таких основних методів:

1. Метод уникнення ризику полягає в розробці таких заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид фінансового ризику.

2. Механізм лімітування концентрації фінансових ризиків використовується звичайно для тих видів, які виходять за межі дозволеного рівня, тобто для фінансових операцій, які здійснюються в зоні критичного або катастрофічного ризику. Система фінансових нормативів, які забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати: граничний розмір позикових засобів, які використовуються в господарській діяльності; мінімальний розмір активів у високоліквідній формі; максимальний розмір товарного або споживчого кредиту, що надається одному покупцю; максимальний розмір депозитного внеску, що розміщується в одному банку; максимальний розмір вкладення засобів у цінні папери одного емітента; максимальний період відвернення засобів у дебіторську заборгованість.

3. Механізм диверсифікації ризику використовується, насамперед, для нейтралізації негативних фінансових наслідків несистематичних видів ризиків. Принцип дії механізму диверсифікації заснований на розподілі ризиків.

4. Механізм трансферту (мінімізації) фінансових ризиків передбачає їх передачу партнерам під час окремих фінансових операцій.

5. Механізм самострахування фінансових ризиків заснований на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє подолати негативні фінансові наслідки від тих фінансових операцій, де дані ризики не пов’язані з діями контрагентів. Основними формами цього напряму нейтралізації фінансових ризиків є: формування резервного (страхового) фонду підприємства, цільових резервних фондів, резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, що доводяться різним центрам відповідальності, системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів для окремих елементів оборотних активів підприємства, нерозподілений залишок прибутку, одержаного у звітному періоді.

6. Серед інших методів внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків, які використовуються підприємством, можуть бути: забезпечення вимоги контрагента з фінансової операції додаткового рівня премії за ризик, отримання від контрагентів певних гарантій, скорочення переліку форс-мажорних обставин у контрактах з контрагентами, забезпечення компенсації можливих фінансових втрат від ризиків за рахунок системи штрафних санкцій.

Для фінансових менеджерів сучасних підприємств найприйнятнішим є метод мінімізації фінансових ризиків. Це обґрунтовується тим, що він у тій чи іншій мірі відповідає майже всім з висунутих експертами критеріям, зокрема таким, як надійність, узгодженість, вплив факторів зовнішнього середовища, ефективність, економність, витрати часу. Хоча, в цьому методі присутні і певні недоліки, як доступність інформаційного забезпечення і вплив факторів внутрішнього середовища

Висновки. Отже, щоб вижити у конкурентному ринковому середовищі, підприємствам необхідно приймати нетрадиційні та сміливі рішення. Однак, це також підвищує рівень економічного і фінансового ризику. За таких умов підприємства мають своєчасно ідентифікувати і правильно оцінювати рівень ризику, ефективно управляти ним з метою обмеження його негативного впливу та мінімізації обсягів фінансових втрат.

Список використаних джерел:

1. Іванюта С.М. Антикризове управління: Навч.посібник./ С.М.Іванюта. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 288с.

2. Ігнатенко А.В. Механізми нейтралізації фінансових ризиків українських підприємств в умовах глобалізації/ А.В. Ігнатенко // Актуальні проблеми економіки. – №5. – 2009. – С.136-144.

3. Орєхова К.В. Особливості нейтралізації фінансових ризиків підприємства в умовах фінансової кризи. / К.В.Орєхова, Кметик Л.М. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.khibs.edu.ua/2(7)2009/R2/4.pdf