Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

к.е.н. Гузенко О.О., к.і.н., доц. Ведькал В.А.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ»

Окреслення правових норм лізингової форми інвестиційної діяльності

У сучасних умовах розвитку лізинг розглядається як особливий вид інвестиційної діяльності. Це пояснюється тим, що держава, регулюючи податкові та амортизаційні ставки, управляючи різними видами пільг, розширює чи звужує інвестиційні надходження в ті чи інші галузі виробництва.

Лізингові відносини в Україні набули свого легального статусу в 1997 році із прийняттям Закону України «Про лізинг», який у редакції Закону України №1381-IV від 11 грудня 2003 р. отримав назву «Про фінансовий лізинг». Питанням оподаткування лізингових операцій розглядаються в окремому положенні Законів «Про оподаткування та прибутки підприємств», «Про податок на додану вартість». Окремих аспектів лізингової діяльності стосуються також Цивільний кодекс України та ще цілий ряд підзаконних актів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу закріплено на законодавчому рівні в Законі України «Про фінансовий лізинг». У статті 1 даного Закону України фінансовий лізинг трактується як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. У статті 2 вказаного Закону законодавець зауважує, що відносини, які виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Нагадаємо, статтею 3 та статтею 4 Закону України «Про фінансовий лізинг» регламентовано предмет (предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів) і суб’єкти лізингу. Крім того, статтею 5 зазначеного Закону надається тлумачення категорії «сублізинг» (сублізинг – це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу).

Законодавець деталізовано у статті 4 згаданого Закону надає суб’єкти лізингу (рис. 1).

Рис. 1. Суб'єкти лізингу в контексті статті 4 Закону України

«Про фінансовий лізинг»

У Законі України «Про фінансовий лізинг» законодавець чітко регламентує статтею 9 захист прав лізингоодержувача на предмет лізингу: лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника, а також лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

У той же час, законодавець розкриває в статті 10 права та обов'язки лізингодавця, визначає статтею 14 порядок утримання предмету лізингу та встановлює статтею 15 правові наслідки поліпшення лізингоодержувачем предмета лізингу. У статті 16 вищезазначеного Закону України регламентується лізинговий платіж. Констатується той факт, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Говорячи про лізинг варто звернутися також до Закону України «Про інвестиційну діяльність». Цим Законом законодавець у статті 6 обумовлює правовий аспект договору лізингу. Звертається увага на те, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу визначають: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи різні аспекти лізингових операцій вітчизняне законодавство передбачило правове регулювання відмови від договору лізингу. Так, стаття 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» чітко визначає порядок відмову від договору лізингу.

Таким чином, наявні правові аспекти стосовно лізингових операцій в інвестиційній сфері потребують удосконалення з позиції трансформаційних економічних змін, які відбуваються в суспільстві. Удосконалення законодавчої позиції проведення лізингових операцій має відбуватися в декількох напрямках. З одного боку, повинна бути відрегульована законодавча площина стосовно лізингоотримувача, з іншого боку, останнім часом активізувалася робота по лізинговим операціям, які проводяться комерційними банками. У цьому зв’язку сучасність доводить доцільність удосконалення правового аспекту проведення лізингових операцій банківськими установами в Україні.